Впродовж чотирьох років політологічний журнал «Politique internationale» видав друком з десяток інтерв‘ю з сильними світу цього. Матеріали насправді були вигадані журналістом з голови, він навіть і не виходив з власної кімнати, щоб написати свої інтерв’ю. 

 

Минулої осені світ журналістів та політиків, що читають пресу, по обидва боки Атлантики здригнувся, коли зусиллями групи журналістів французького видання он-лайн «Вулиця 89» (rue89.com) журналіста-самозванця викрили. Виявилося, Алексіс Деба – спеціаліст з питань тероризму, консультант міністерства оборони Франції тощо, насправді дрібний шахрай. Його резюме, а разом з ним і дисертація у докторантурі Сорбони з історії виявилися мильною бульбашкою. Найдраматичніше те, що інтерв‘ю з сенатором Бараком Обамою, екс-президентом Федерального резерву Аланом Грінспеном, спікером Палати представників Ненсі Пелозі, власником «Microsoft» та найбагатшою особою в світі на той час- Біллом Гейтсом, мером Нью-Йорка Майклом Блумбергом, і те саме інтерв’ю з генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, а також з дружиною екс-президента США Хілларі Клінтон та інше інтерв’ю з її чоловіком Біллом Клінтоном – усі вони вигадка молодого амбіцітного хлопця. Кумедно, що Деба брехав з розмахом. В інтерв’ю з Біллом Клінтоном, яке він начебто брав після того, як інтерв’ював Хілларі, президент так прямо і каже журналістові, і це залишили в тексті інтерв’ю: «Бачу, Ви розмовляли з моєю жінкою!»

 

Першими занепокоїлися, що щось не так, в штаб-квартирі ООН в червні 2005 року, коли туди подзвонили з редакції журналу «Politique internationale» та попросили надати деякі уточнення для інтерв’ю генсека Кофі Аннана, що готувалося для друку. Стефан Дюжарік, прес-секретар генсека ООН здивувався, про яке таке інтерв’ю йдеться, останнім часом Кофі Аннан не давав інтерв’ю. В «Politique internationale» відповіли: та ні, ви, мабуть, помиляєтесь, інтерв’ю було, і ось ми тримаємо на руках текст, автор - Алексіс Деба. В ООН провели невеличке внутрішнє розслідування, але не знайшли жодних записів про зустріч з журналістом Деба, жодних слідів, тим більше, що в день, 26 травня, коли, як каже сам журналіст, він розмовляв з Аннаном, останній не був в Нью-Йорку, ані в Європі. В той день Кофі Аннан відвідував Ефіопію, де йшли переговори про гуманітарну кризу в Дарфурі, повідомила rue89.com. Деба пояснив це тим, що мав розмову з Аннаном по телефону, про яку домовився через третю особу. Тоді «Politique internationale» не опублікував інтерв’ю, хоча надалі ще два роки друкував усі інші матеріали самозванця, не ставлячи зайвих запитань. До речі, щоб зам»яти скандал, головний редактор «Politique internationale» Патрік Вайсман підписав безкоштовно Дюжаріка на своє видання. «Я зняв інтерв’ю з Кофі Аннаном, адже застосував принцип застережливості в цьому випадку, - каже Вайсман. – Я і жодної миті не думав, що матеріал сфабриковано. Подумайте самі, цей хлопець був консультантом ABC News!»

 

В час франко-американського протистояння щодо вторгнення до Іраку, Деба видав сенсацію, що син Саддама Хусейна, Удай, силоміць примусив двох французьких студентів, що туристами поїхали в Ірак, мати сексуальні стосунки перед камерою…І начебто французький уряд зам»яв справу, відбивши телеграму, котру він, Деба, бачив на власні очі: «Подумати тільки, адже це син Саддама Хусейна!» Знов таки усе вигадано.

 

Алексіс Деба – 35 років, бездоганна англійська вимова, серйозний вираз обличчя, маса апломбу в кожному жесті – пише про нього «Libération». Типовий працівник з паперами в дослідницькому інституті, викладач-теоретик, або функціонер невисокого рангу. «Щирий та ввічливий», - пише про нього «Rue89.com». На його красивий візитівці коротко «Алексіс Деба, доктор філософії», проте жодних даних про установу, на яку він працює. Підозріло, але ж до пори до часу ніхто ні в чому не сумнівався.

 

Коли в 2005 році він зустрічався зі спецкором «Le Figaro», готуючи матеріал про штаб-квартиру ЦРУ для свого часопису, та вже десь чула про його смак до перебільшувань. І справді, Деба одразу ж видає: «Я щойно з Пакистану, маю відомості про охоту на Бен Ладена». Деба розповідає масу пречудових історій, як наприклад, таку – про дитсадок ЦРУ, де малюки працівників спецслужб не мають права назвати своє ім’я.

 

Також у вересні 2007 року з’ясувалося, що кандидат на висунення від демократів Барак Обама ніколи не зустрічався з журналістом Алексісом Деба. Так сказав прес-секретар Обами. Тоді Деба повідомив, що насправді не сам брав інтерв‘ю, підписане його ім‘ям, а «переробив» інтерв‘ю іншого журналіста, певного Роба Шермана з Чикаго. Пан Шерман одразу ж спростував це.

 

Деба вирішив не здаватися так легко, він став казати, що винен лише в тому, що виходив на співрозмовника через посередника, «третю особу». І усе, мабуть, пройшло б поза увагою громадськості, але прес-секретар колишнього патрона Федерального резерву Алана Грінспена зазначив прямо журналістові rue89.com, котрий викрив Деба, що інтерв’ю з Грінспеном не було взагалі, і що розмова від «а» до «я» сфальсифікована. Як, і усі названі вище, як доведе розслідування rue89.com.

 

До речі, ІМІ також став жертвою оману, переклавши пару років тому довгу бесіду з Біллом Клінтоном «Чи є життя після Білого дому». В Штатах на Деба дивилися як на поважнішого експерта французького міністерства оборони, тонкого знавця залаштункових перемовин на Близькому Сході тощо. З легкістю він ввів в оману серйозні американські ЗМІ, декілька років він був консультантом АВС News, дослідником в найпрестижнішому Nixon Center, де збиралися на конференції вершки політикуму, що визначає, якою має бути американська зовнішня політика. Він був консультантом та директором програми з питань тероризму та національної безпеки в американському журналі «The National Interest». Деба працював в Інституті нацбезпеки при університеті Джорджа Вашингтона над проектом дослідження радикалізації ісламістів в Афганістані з 2005 року. З 2003 року Деба виступав як експерт в «Time», «Los Angeles Times», Associated Press, PBS «Boston Herald», «The National Journal», «U.S. News and World Report», писав для редакційної колонки «Financial Times» та «International Herald Tribune». Коли стали перевіряти, виявилося, що міністерство оборони Франції ніколи не мало серед своїх службовців Алексіса Деба. Щоправда, в 2000 році Деба упродовж п‘яти місяців був стажером при міністерстві. Коли в Nixon Center вперше почули про сумніви щодо особи Деба, вони відповіли: «жодних коментарів» та додали: «Ви не можете повторити усю цю інформацію на автовідповідач директора?»

 

Усіх розвінчання особи Деба привело у в стан подібний до стовбняку. Тепер вже звинувачення сиплються і на «ABC News». «Як їх підрозділ розслідувань може претендувати розказувати нам, що роблять таліби, якщо вони не спроможні перевірити достовірність докторського ступеню?» - обурюється Марк Перрі, автор шести книг про військову розвідку. «Чому мої джерела кажуть мені, що АВС не провела поглибленого розслідування щодо його роботи, коли попросила його звільнитися в червні?» - каже журналістка Лора Розан. Деба був автором численних сенсацій останніми роками, про Ірак, Афганістан, Пакистан… Звичайно, кожна інформація має бути перевіреною в різних джерелах. Але відомості Деба було важко перевірити, адже свої сенсації він отримав начебто від «кротів» спецслужб пакистанських, французьких або американських. Інформатори – здебільшого аноніми, отож їх дані перевірити неможливо.

 

Один з неприємних моментів, які Деба примусив пережити численні північноамериканські ЗМІ, була історія з планом Пентагону в три дні подавити силою Іран. Деба розказав про такий план в «National Interest», і 2 вересня 2007 року цю інформацію передрукував «Sunday Times», а слідом за ним – усі інші медіа. «В нього була схильність робити свої матеріали більш сенсаційними, але він завжди спирався на певні реалії», - каже один з колег Деба в «ABC News», котрий не бажає називати своє ім’я. Отож пан-самозванець, міфоман від журналістики чудово справляється з жанром блефу та напівбрехні.

 

«Великі світу висловлюються в «Politique internаtionale» - лозунг політологічного журналу, заснованого в 1978 році. Коронна страва тримісячної «товстушки» – багатосторінкові інтерв'ю з лідерами держав та особами, що вирішують долю світу. Саме тут з номера в номер можна знайти тексти тривалих бесід з Юлією Тимошенко, Кофі Аннаном, Борисом Єльциним, Хосе-Марія Аснаром, Дзян Дземінем, Ангелой Меркель, Ево Моралесом, Джорджем Бушем-старшим, Далай-Ламою, Нельсоном Манделою тощо, перелік нескінченний. А також, наприклад, з контроверсійними лідерами Абхазії та Придністров‘я Сергієм Багапшем та Ігорем Смирновим. Проте репутація журналу похитнулася. Хоча ось наприклад, викладач французького Інституту політології Гійом Девен, ставить під сумнів вагу «Politique internаtionale» в очах спеціалістів: «Але ця справа наводить на гадку, що ці кола (офіційні – ІМІ) не надають багато значення. В університетському середовищі журнал цінується менше, ніж його конкурент «Politique étangère», який видає Ifri та «Critique internationale» Ceri. Як на мене, «Politique internationale» - це трохи, як «Paris Match» (світський журнал- ІМІ) міжнародних стосунків. Ці тепленькі інтерв’ю, в котрих нічого такого не сказано. Науковці між собою не згадують це видання як спеціалізоване».

 

Хоча все ж таки дивно, що Деба протримався так довго, адже час від часу сумніви щодо його кваліфікації виникали. Так, в 2002 році після інтерв’ю «Libération» міністерство оборони спростовує дані про те, що Деба є їх співпрацівником. Декількома днями згодом AFP дає спростування про його посаду в силовому міністерстві, як то було зазначено під його матеріалом в «ABC NEWS».

 

«Я не був журналістом, - каже тепер в «The New York Observer» Деба. – Я ніколи не був журналістом. Я був консультантом, який займається журналістикою». Цікаво…

 

«Це сумна історія, - каже Джефрі Шнайдер, віце-президент «ABC News», якому важко перетравити скандал з автором, якому вони платили декілька тисяч доларів щомісяця. «Купа людей каже, що були ознаки-передвісники, що варто було остерігатися, але легко казати таке постфактум». 

 

«Уся ця справа матиме продовження у суді, - пообіцяв Вайсман, -упродовж понад 30 років існування ми стали жертвами такої проблеми вперше». Проте, і сьогодні, в номері за зиму 2007 року, тобто вже після розкриття правди, на сайті журналу висить стаття Алексіса Деба, написана ним зі співавтором, в ній йдеться про Помаранчеву революцію. І що найцікавіше - під прізвищем Деба написано: «науковець, спеціаліст з питань спецслужб та тероризму». Наче не було доведено, що усі ці регалії Деба – фікція. Але ж редактор не побажав відмовлятися від експерта, навіть і самозванця. «Приємного читання», – бажає Вайсман читачам в редакційній статті номеру.   

 

Наразі невідомо, де перебуває Алексіс Деба. Звільнений звідусіль, Алексіс Деба поїхав за кордон, не залишивши адреси. Певні джерела у Вашингтоні кажуть, що вірогідніше за все Деба працює зараз десь на Близькому Сході. А що то буде за робота? – запитав його американський колега, коли востаннє розмовляв з ним телефоном. «Не можу вам сказати», - відповів Деба.