На опублікований у рубриці «Дайджест» матеріал «Чого хоче Нацрада, того не хоче глядач» (за авторством Спілки кабельного телебачення України), що стосувався вимог Нацради щодо адаптації контенту кабельних мереж до українського ринку, «Детектор медіа» отримала офіційну відповідь-спростування від прес-служби Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Нижче публікуємо текст відповіді без змін, за єдиним зауваженням: оригінально текст «Чого хоче Нацрада, того не хоче глядач» було розміщено не на «Детектор медіа», а на веб-сторінці прес-центру СКТУ. Відповідне посилання наведене у тексті.

Черговий закид на адресу Національної ради Спілки кабельного телебачення України, розміщений на «Детектор медіа» під назвою «Чого хоче Нацрада, того не хоче глядач», знову підтверджує, що суб’єкти багатоканального мовлення під прикриттям СКТУ не хочуть і не збираються жити в правовому полі держави.

Навіть більше, вони відверто вводять в оману громадськість, перекручуючи факти і трактуючи дії Національної ради на свій лад. Вони й далі покривають своїх підопічних, які входять до складу ради директорів СКТУ і вже два роки працюють без ліцензії провайдера програмної послуги, порушуючи тим самим норми чинного законодавства та завдаючи збитків державі.

Вимогу статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо адаптації змісту призначених до ретрансляції програм до вимог законодавства України СКТУ вже перехрестила на «адаптацію державною мовою», що не відповідає дійсності.

При адаптації програм необхідно враховувати вимоги чотирьох законів України, українська ж мова – це лише одна з багатьох норм.

Про необхідність виконання вимог законодавства щодо адаптації змісту програм Національна рада повідомила широкій громадськості та суб’єктам господарювання, в тому числі й кабельникам, із перших днів набрання чинності нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (1 березня 2006 р.) .

У кожному рішенні про ліцензування провайдерів програмної послуги окремим пунктом Національна рада зобов’язувала провайдера вжити заходів та повідомити про виконання вимог законодавства щодо адаптації змісту програм.

Ще в жовтні 2007 року Національна рада взяла за основу та оприлюднила для громадського обговорення проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач. Тільки з 1 березня 2008 року, майже через півроку, це положення набуло чинності.

Отже, часу і в кабельників, і в правовласників іноземних програм для вирішення проблеми адаптації програм було вдосталь.

Тому ця публікація ще раз засвідчила, що суб’єкти багатоканального мовлення намагаються уникнути законодавчих вимог і надалі працюватиза звичними принципами – без обмежень і контролю за контентом.

Щодо подвійного ліцензування, то з отриманням ліцензії провайдера програмної послуги необхідність інших дозвільних документів на наданняпрограмної послуги відпадає.

Зауважимо, що за 2007 рік Національна радапроліцензувала 70% провайдерів програмної послуги. Це означає, що ветерани кабельного мовлення мають нарешті усвідомити – повернення в минуле неможливе. Треба жити й працювати виключно в законодавчому полі.

Прес-служба Національної ради