Черговий конкурс без мети?

28 Лютого 2008
10941
28 Лютого 2008
16:52

Черговий конкурс без мети?

10941
Черговий конкурс без мети?

У Києві час від часу виникають якісь конкурси, чимало з яких гучно називаються міжнародними. Навіщо? Яка користь від них українському суспільству, державі і громадянам? Не завжди організатори над цим замислюються або мають при цьому якийсь інший, особливий інтерес.

 

Недавно побачив розміщене на сайті НСЖУ оголошення про ІХ Міжнародний Конкурс фільмів і телепрограм, який має відбутись у Києві 29-31 травня цього року. Це щорічний конкурс з гарною назвою “Золотий Георгій” . Насправді назва конкурсу і текст загальних положень про нього, як заведено – російською. Всі до цього звикли і журналістська братія, згодом, у травні подаватиме нам чергове досягнення в галузі української кінематографії і українського телепродукту. Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення, напевно не має до цього конкурсу жодних запитань, адже конкурс пройшов усі погодження і оголошується не вперше.Запитання є у мене. Незрозуміло на якій підставі текст загальних положень конкурсу поширено тільки у варіанті російською мовою. За старим і чинним Законом про мови (стаття15) мовою міжнародних форумів, що відбуваються на території України, є мова, визначена учасниками форуму. Якщо цей форум робиться для користі нашого суспільства, то такою мовою може бути державна, а не китайська чи англійська або інша поширена мова світу, включаючи і російську. Звісно, учасникам гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу на мову роботи відповідного форуму. Проте організатори визначили мовами форуму українську і російську, хоч роботи можуть подаватись будь-якою мовою. Крім цього, іншомовні роботи повинні обов’язково дублюватись українською або російською мовою, тобто російська мова сприймається де-факто як друга державна. Очевидно до організаторів проекту ще не дійшли відомі всім тлумачення Конституційного Суду про дублювання фільмів і старі як наша незаледність правові норми про статус державної мови. Не встигає побачити негаразди і наша Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

 

Постає питання -навіщо і для кого цей конкурс? Може для решти світу і сусідньої держави, а ми лиш орендуємо свою столичну територію? Чи є що показувати з україномовного і з суто нашою тематикою продукту на заявлену тематику? Цитую мовою оригіналу: “Тематика конкурсной программы - взаимоотношение общества и правоохранительных и правоприменяющих структур, информирование населения о деятельности правоохранительных, надзорных, судебных и контрольных органов государственной власти, сотрудничество средств массовой информации и силовых структур в вопросах освещения происходящих событий, создание положительного образа сотрудника правоохранительных органов художественными методами кино и телерадиовещания. “ Український продукт на таку тематику -дефіцит, зате на українських телеканалах поза конкуренцією щоденно “перемагають на конкурсі” телесеріали про російських “ментів” і американських “копів” ! За гроші можна недорого зняти на тему ментів і копів непоганий телесеріал десь там у Жмеринці. Можна побачити і з участю українських артистів, так дешевше - російською вони уже володіють, англійську чудово імітуватимуть.

 

Важко зараз цим конкурсом популяризувати справжнє національне кіно і теле-продукт. Може це є десь там, за “форматом” і його самовіддано шукатимуть організатори, щоб таки захистити на міжнародному рівні високий престиж України. Пересічний громадянин подібного чуда по телебаченню не бачить. Організаторам видніше, адже мусить бути якась мета конкурсу. Ніхто ж не скаже, що конкурс продовжуватиме бридку пострадянську колоніальну справу зросійщення і денаціоналізації українського суспільства. В це і вірити не хочеться в надії на українське чудо чергового кіноконкурсу. Герой одного з незабутніх радянських телефільмів не втримався б від патетичного вигуку: “Хай живе український кінононкурс, найукраїнськіший кіноконкурс у світі!” “Слава українському телебаченню!”- хочеться відгукнутись гаслом-відповідд.ю, тамуючи безпричинний сміх. Сміх- це завжди останнє, що можна дозволити собі щиро і по-українськи. Так думав Остап Вишня.

 

Володимир Ференц

м. Івано-Франківськ, 26.02.2008р.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Володимир Ференц, м. Івано-Франківськ
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
10941
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду