Черговий конкурс без мети?
У Києві час від часу виникають якісь конкурси, чимало з яких гучно називаються міжнародними. Навіщо? Яка користь від них українському суспільству, державі і громадянам? Не завжди організатори над цим замислюються або мають при цьому якийсь інший, особливий інтерес.
Недавно побачив розміщене на сайті НСЖУ оголошення про ІХ Міжнародний Конкурс фільмів і телепрограм, який має відбутись у Києві 29-31 травня цього року. Це щорічний конкурс з гарною назвою “Золотий Георгій” . Насправді назва конкурсу і текст загальних положень про нього, як заведено – російською. Всі до цього звикли і журналістська братія, згодом, у травні подаватиме нам чергове досягнення в галузі української кінематографії і українського телепродукту. Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення, напевно не має до цього конкурсу жодних запитань, адже конкурс пройшов усі погодження і оголошується не вперше.Запитання є у мене. Незрозуміло на якій підставі текст загальних положень конкурсу поширено тільки у варіанті російською мовою. За старим і чинним Законом про мови (стаття15) мовою міжнародних форумів, що відбуваються на території України, є мова, визначена учасниками форуму. Якщо цей форум робиться для користі нашого суспільства, то такою мовою може бути державна, а не китайська чи англійська або інша поширена мова світу, включаючи і російську. Звісно, учасникам гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу на мову роботи відповідного форуму. Проте організатори визначили мовами форуму українську і російську, хоч роботи можуть подаватись будь-якою мовою. Крім цього, іншомовні роботи повинні обов’язково дублюватись українською або російською мовою, тобто російська мова сприймається де-факто як друга державна. Очевидно до організаторів проекту ще не дійшли відомі всім тлумачення Конституційного Суду про дублювання фільмів і старі як наша незаледність правові норми про статус державної мови. Не встигає побачити негаразди і наша Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
Постає питання -навіщо і для кого цей конкурс? Може для решти світу і сусідньої держави, а ми лиш орендуємо свою столичну територію? Чи є що показувати з україномовного і з суто нашою тематикою продукту на заявлену тематику? Цитую мовою оригіналу: “Тематика конкурсной программы - взаимоотношение общества и правоохранительных и правоприменяющих структур, информирование населения о деятельности правоохранительных, надзорных, судебных и контрольных органов государственной власти, сотрудничество средств массовой информации и силовых структур в вопросах освещения происходящих событий, создание положительного образа сотрудника правоохранительных органов художественными методами кино и телерадиовещания. “ Український продукт на таку тематику -дефіцит, зате на українських телеканалах поза конкуренцією щоденно “перемагають на конкурсі” телесеріали про російських “ментів” і американських “копів” ! За гроші можна недорого зняти на тему ментів і копів непоганий телесеріал десь там у Жмеринці. Можна побачити і з участю українських артистів, так дешевше - російською вони уже володіють, англійську чудово імітуватимуть.
Важко зараз цим конкурсом популяризувати справжнє національне кіно і теле-продукт. Може це є десь там, за “форматом” і його самовіддано шукатимуть організатори, щоб таки захистити на міжнародному рівні високий престиж України. Пересічний громадянин подібного чуда по телебаченню не бачить. Організаторам видніше, адже мусить бути якась мета конкурсу. Ніхто ж не скаже, що конкурс продовжуватиме бридку пострадянську колоніальну справу зросійщення і денаціоналізації українського суспільства. В це і вірити не хочеться в надії на українське чудо чергового кіноконкурсу. Герой одного з незабутніх радянських телефільмів не втримався б від патетичного вигуку: “Хай живе український кінононкурс, найукраїнськіший кіноконкурс у світі!” “Слава українському телебаченню!”- хочеться відгукнутись гаслом-відповідд.ю, тамуючи безпричинний сміх. Сміх- це завжди останнє, що можна дозволити собі щиро і по-українськи. Так думав Остап Вишня.
Володимир Ференц
м. Івано-Франківськ, 26.02.2008р.
