Декілька візій про урочистості, пов’язані з Лесею Українкою, або сумний моніторинг згадок про культуру на українських телеканалах

27 Лютого 2008
2
19415
27 Лютого 2008
15:33

Декілька візій про урочистості, пов’язані з Лесею Українкою, або сумний моніторинг згадок про культуру на українських телеканалах

2
19415
Декілька візій про урочистості, пов’язані з Лесею Українкою, або сумний моніторинг згадок про культуру на українських телеканалах

25 лютого 2008 року виповнилося 137 років з дня народження Лесі Українки (не буду писати про те, хто вона — хто про це читатиме, напевно знає). У той день декілька телеканалів відгукнулися на цю подію і звернули увагу, що в 2011 році буде відзначатися 140-річчя великої письменниці.

Все частіше з’являються пропозиції про відкриття культурного центру Лесі Українки.

Коли я про це почув, то згадав, що в наступному році буде ще один сумний “ювілей” — виповниться рівно 35 років з того часу, як останній раз виходило зібрання творів Лесі Українки. Згадавши це, я одночасно і засумував, і перелякався. Чому засумував? Тому що немає текстів. І чому перелякався — тому що знову зрозумів, навіщо деяким “інтелектуалам у цивільному” потрібні знаменні дати. На жаль, дуже легко відповісти, чому переймаються культурним центром, а не виданням творів. Відповідь дуже проста: ЛЕГШЕ ВКРАСТИ. Ну дійсно, що можна отримати керівникам проекту від видання творів великих письменників. Ну трішки обдурити упорядників, текстологів, коректорів. Ну, надурити на тиражах та на папері. А все інше — літерки. А от культурний центр — це ж цеглина, цвяхи тощо, а головне метри. Різницю між першим і другим відчуваєте?

Доречи, культурний центр лесі Українки вже давно збудований Ольгою Петрівною Драгомановою та Петром Антоновичем Косачем у Києві на вул. Саксаганського, 97 і без жодної державної копійки.

Можна принагідно згагадати, що святкування 70-річчя Василя Стуса не обійшлося без урочистостей у філармонії, а от спокійно обійшлося без видання його творів.

Отак і виходить: отримуємо кошти на розвиток мови, а державних курсів опанування української мови не існує (взагалі!); розмовляємо про нові музеї, та не підтримуємо діючі; мріємо про пам’ятники, та забуваємо про твори...

А найжахливіше те, що про все це треба говорити, але нема кому сказати. Люди, які рішення не приймають, здебільшого це розуміють. А ті, хто не розуміє, — саме вони й приймають рішення.

Мені деякі наші культурні центри нагадують “лєнінскіє уґолкі” на підприємствах, які використовувалися для комісій і для того, щоб секретарі партійних організацій зберігали там своє рибацьке знаряддя та картоплю. Але твори Леніна тоді друкувалися. Як ви розумієте, я не сумую, що вони не друкуються зараз, а сумую за тим, що в старі часи займалися і ідеологією, і шахрайством, а сьогодні тільки шахрайством.

Запитаєте, що ж робити? Я знаю, що робити мені. Я видаю українські книжки, в тому числі і Лесю Українку, і про Лесю Українку. А от що робити всім, хай кожний вирішує для себе.

 

Леонід Фінкельштейн, головний редактор видавництва «Факт», м. Київ

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Леонід Фінкельштейн, видавництво «Факт»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2
19415
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Микола Кульчинський
6263 дн. тому
Леоніду Фінкільштейну - подяка. Правильний текст.
Сива Кобила
6263 дн. тому
Я не здивуюся, якщо цей текст "штатні коментатори "Телекритики"" оминуть своєю увагою - адже тут так мало нагод обплювати один одного за позицію щодо певних фігурантів телепростору, або щодо мови, або щодо геополітичної орієнтації. Друкування творів класиків - кому це цікаво, про що тут гиркатися, за що обзиватися?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду