Польський Інститут у Києві та Кіноклуб КМА в рамках циклу «Відкритий архів» запрошують на показ «Документ спротиву. Польське неігрове кіно після 1989 року» 29 лютого – 2 березня ( п'ятниця – неділя), 18.30, Культурно-мистецький центр НаУКМА (зала «Підвал», вул.Іллінська, 9)

Як повідомляться, у рамках презентації «буде зроблено короткий екскурс по найважливіших сторінках польської кінодокументалістики, а також продемонстровано і прокоментовано роботи відомих сучасних режисерів, чиї фільми здобули нагороди престижних світових кінофорумів».

Презентацію вестиме Конрад Вірковський, куратор Суспільного Інституту кіно у Варшаві

29 лютого демонструватиметься репрезентативна добірка фільмів «Рахунки з минулого». «Почуйте мій крик» (реж. Мацєй Дригас, 1991) представляє постать Ришарда Сівца – людини, яка 1968 року вчинила публічне самоспалення на знак протесту проти тоталітаризму. Цей фільм здобув 1991 року Європейську кінопремію та нагороди на фестивалях у Мельбурні, Кракові і Сан-Францискою. Другий фільм «Таємні плівки СБ» (реж. Пьотр Моравський, 2002) висвітлює роботу працівників таємного кінооб'єднання «Сектор», створеного службою безпеки ПНР для стеження за діячами антикомуністичної опозиції.

1 березня буде показано тематичний блок «Жертви трансформації». Це документальний фільм „Арізона" (реж. Ева Боженцька, 1997), який представляє дійсність польського села, де після ліквідації місцевого колгоспу колишні працівники «поринають в алкогольний дурман від дешевого вина під назвою Арізона». Другий фільм цієї тематичної групи – «Я – злий» (реж. Гжегож Пацек, 2001), для зйомок якого автор віддав камеру дітлахам з Праги – варшавського «бандитського району». Обидві картини здобули головні призи на Краківському фестивалі документальних фільмів.

Тематиці східних сусідів Польщі присвячений показ 3 березня. Стрічка «На іншому боці» (реж. Віта Желакявічуте, 2007) про російських в'язнів, які відбувають покарання у психлікарнях. У цьому вражаючому фільмі, нагородженому на фестивалях документального кіно у Варшаві та Бомбеї, не промовлено жодного слова. Фільм Маріуша Малєца «Людина, якої немає» (2001) змальовує портрет російського снайпера, ветерана війни у Чечні. А найновіший фільм Мирослава Дембінського «Музичне підпілля» (2007) розповідає про білоруську підземну рок-сцену у країні, де править залізна рука президента Лукашенка.

Вхід вільний

Польський Інститут у Києві - тел: (044) 288 03 04, координатор: Олена Бабій, mail:ip@polinst.kiev.ua web:www.polinst.kiev.ua