У лютому виповнюється п’ять років із дня заснування ДТРК «Культура», покликаного просвіщати й навчати. Його витоки — в коридорах «Укртелефільму», коли Олег Бійма з товаришами вирішили облагороджувати народ із допомогою високого, доброго, вічного. Як відомо, доля «Культури» доволі непроста. Канал усе ще в пошуку — і найчастіше це пошук засобів до існування. У травні 2007-го гендиректором «Культури» призначили Жанну Мазицьку, яка до того керувала Одеською ОДТРК. В інтерв’ю «ДТ» пані Мазицька повідомила, що фінансування телекомпанії на поточний рік мало становити 10 млн. гривень, але нині є тільки тимчасовий кошторис.

— Жанно Анатоліївно, зважаючи на все, «Культурі» останнім часом удалося трохи розширити репертуар — за рахунок старих фільмів довженківців та інших студій. Як це у вас вийшло? Адже досі канал сидів на голод­ному пайку.

— Річ у тому, що керівництво Держтелерадіо уклало договір із Міністерством культури. Адже зрозуміло, в якому жалюгідному стані було наповнення «Культури»... Ось і підписали договір про співпрацю. Для того, щоб каналу без­оплатно надати для трансляції в ефірі наші старі вітчизняні фільми, документальні й художні. Не з метою «заробити на фільмах», як нині заведено говорити, а щоб хоч якось популяризувати українське кіно. Ці стрічки створювалися на кіностудії Довженка, Одеській, «Київнаукфільмі». З жовтня 2007-го почали трансляцію. І рейтинг каналу почав зростати. Майже до кожного фільму йде анотація — коли знімався, ким і де.

Ми самі колись виховувалися на цих стрічках, вони несуть розумне, добре вічне. Я не відкидаю й нинішніх серіалів. Але це все будні. А старі фільми можна дивитися годинами. І, знаєте, що мене дивує? Адже тоді й близько не було сучасної техніки, а якого художнього рівня це кіно!

— Чи допомагає Перший національний хоча б із прокатом легендарних фільмів-спектаклів, знятих колись на «Укртелефільмі»?

— Із такою пропозицією ми поки що не зверталися. Але з деяких інших питань у нас співпраця й порозуміння. Ще не було з мого боку таких пропозицій, яких би УТ-1 не підтримала. Наприклад, вони надають нам для ефіру концертні програми, що вже пройшли в них. Що ж до вітчизняних фільмів-спектаклів, то вони є в нас в архівах. Деяку продукцію закуповуємо, а не тільки беремо просто так через Міністерство культури.

— Якщо ж говорити про власний телепродукт... Мабуть, це не просте питання для вашої телекомпанії — з вічними її митарствами.

— Практично до семи годин на день на телеканалі «Культура» йде власне мовлення. Це і є наш продукт. Концерти, балети, опери, зйомки в майстернях митців. Документальні, телевізійні фільми. Найрізноманітніші жанри й напрями. Працівники в нас залишилися ще «укртелефільмівські». Не всі звикли до специфіки телебачення. І за звичкою роблять документальне кіно, яке потребує ретельного підходу. Один фільм може створюватися місяць і більше. А телевізійний продукт — це конвеєр. Щотижня мають бути свіжі передачі. І ліміт часу на підготовку — з вівторка до вівторка.

— Мабуть, не просто верстати й новини культури — при «ліміті» техніки й достатній кількості фахівців...

— І все ж «Події культури» виходять тричі на тиждень. Звичайно, хотілося б, аби новинний дайджест виходив щодня. У планах це є. Проте… Заковика у співробітниках. Звичайно, молоді дівчата-ведучі прийшли вже з досвідом роботи. Однак цього замало. Були часи, коли ми зганяли весь тижневий ефір на рейдери. Але вже три місяці у нас свято. Виходимо на супутник із власної ефірної апаратної. Також є своя студія, плануємо щодня виходити у прямому ефірі.

— Чи вирішується якось питання з розширенням телекомпанії, зі збільшенням її потужностей? З кимось це питання нині обговорюється?

— Поки що, на жаль, орендуємо приміщення на «Укртелефільмі». Але питання це обговорюється постійно, бо телеканал «Культура» розширюється.

— Вам, зрозуміло, бракує техніки. Комерційні канали могли б вам допомогти технічно?

— Ні, думаю, це неможливо. Тому що техніка коштує дорого. Для її купівлі нам виділяє гроші поки що лише наш Державний комітет. У 2007-му ми закупили устаткування на 700 тис. грн. Звичайно, це небагато. Але все ж... Придбали найпотрібніше для ефірної апаратної. З власного досвіду знаю: хоч би скільки грошей виділяли на техніку, однак буде мало. ПТС у нас немає. Ще нездійсненна мрія. Зараз дзвонимо в усі дзвони, звертаємося і в Кабмін, і до президента. Стукатимемося всюди, тільки щоб почули. Спектакль неможливо зняти трьома камерами. Поки що доводиться орендувати ПТС.

— Чи багато людей дивляться нині українську «Культуру»? І чи бувають випадки, коли оператори виключають канал із кабельних мереж?

— Нині багато кабельних мереж підключають «Культуру» до свого соцпакета. На кінець року буде виконано програму-максимум, і «Культура» з’явиться в усіх операторів кабельних мереж. До того ж вони самі це ініціюють. Що ж до відключення, такого не буває... І бути не може.

— А чи переймаєте досвід у потужного російського каналу «Культура»? Чи можуть бути якісь варіанти співпраці?

— Там фінансування ого-го! Це лише мрія. Я сама багато їхніх програм дивлюся із задоволенням. Ми їм надіслали свої пропозиції про співпрацю. Чекаємо відповіді. Хоча я розумію: нам до них далеко.

— Відомо, що російський канал «Культура» принципово відмовився від реклами... Яка ваша думка щодо цього?

— На сьогодні у нас немає реклами. І ніколи не буде тут повальної реклами, як на інших телеканалах. Багато глядачів її вже психічно не витримують. Утім, без реклами вижити важко. Вона має бути, але тільки така, яка б відповідала характерові каналу. Для нас більш прийнятна соціальна реклама. Плюс популяризація цікавих культурологічних подій, анонси програм, а також замовні комерційні програми. На самому бюджетному фінансуванні ж довго не протягнеш... Катастрофічно бракує грошей. Але ту рекламу, яку дають інші канали, ми в себе поставити не можемо. Звичайно, доки не було рейтингу, замовник і не йшов до нас. Тепер ситуація трохи змінилася.

— Ви хочете сказати, що канал почали дивитися більше телеглядачів?

— Судячи з дзвінків, нас стали дивитися більше... Навіть із Криму телефонують телеглядачі, хоча наш канал україномовний. Наприклад, недавно дякували за те, що поставили в ефір рок-оперу на вірші Тараса Шевченка. Люди захотіли довідатися про неї, коли вона створювалася, хто виконавець головної ролі.

— Яке фінансування для «Культури» передбачається в поточному році?

— Це найбільш болісне питання. Те, що ми хочемо, й те, що реально дається, — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Міністерство фінансів добре «фільтрує». Я, знаючи, що бажану суму врізують, прошу кошти за максимумом, тобто орієнтуючись на те, яка потрібна техніка, як рухати канал. Наприклад, передбачалося на 2008-й 10 мільйонів. Але міністерство фінансів просить переглянути запити. Остаточне фінансування на 2008-й ще не затверджено. Є тільки тимчасовий кошторис.

— Знаю, що раніше на каналі бракувало робочих рук. Тепер вдалося укомплектувати штат?

— На жаль, хороших фахівців переманюють комерційні канали. У нас багато студентів. Звісно, великий плюс, якщо людина навчається, але коли вона йде в оплачувану навчальну відпустку, роботу за неї хтось повинен виконувати. Потім фахівець закінчує вищий навчальний заклад, там він підкувався теоретично, в нас — практично. І що? Попрацює він у нас ще півроку, а комерційна структура побачила, що в нас є добрий фахівець, і переманила його. Якби ми могли платити йому таку ж зарплату, то, природно, не відпустили б. А так... Ми не маємо жодного морального права тримати його тут.

— Раніше ви працювали директором Одеської телекомпанії...

— Канал «Культура» й Одеська телекомпанія пребувають в одній системі. Але там тільки Одеса й Одеська область, а канал «Культура» з самого початку створювався як Національний. В Одеської телекомпанії є свої суспільно-політичні, дитячі, спортивні програми.... Там є дві величезні споруди, своя автобаза, свої майстерні й прекрасна прилегла територія. Там ніхто нічого не орендує. Це зручно, коли розумієш, чим можна розпоряджатися. А «Культура» дуже багато чого орендує — будівлю, техніку, машини. Я керую «Культурою» із травня. Спочатку для мене тут усе було незвичне... В Одесі в мене у штаті було 325 чоловік, а тут — 60. Але ті ж самі 24 години мов­лення. І, знаєте, нашим досвідченим співробітникам, багато хто з яких уже на пенсії, треба прижиттєвий пам’ятник поставити, тому що вони самотужки витягують цей канал.

Ще нинішнього року «Культура» взяла під своє крило фестиваль дитячих фільмів «Золоте курча», він презентує фільми, створені дітьми під керівництвом дорослих. Раніше його проводили в Одесі. Фестиваль проходить у два етапи. Спочатку представляють фільми, створені торік, тобто у 2007-му. Перший тур проходить у День захисту дітей, 1 червня, в Будинку кіно. Компетентне журі відбирає найкращі фільми на власний розсуд. У другому турі ті ж фільми вирушають у Феодосію для перегляду дитячим журі. І в День незалежності, 24 серпня, відбувається нагородження, але вже за підсумками дитячого голосування. Цьому фестивалю 12 років. Коли ми порівнюємо, які фільми відібрали дорослі, а які діти, — виявляємо розбіжності. Доросле журі зазвичай оцінює технічні складові картини — звук, світло, кадр... А в дітей зовсім інший підхід, емоційно-оцінний: подобається — не подобається. Інколи подивишся й дивуєшся: а що ж у цьому фільмі дитині могло сподобатися? Потому найкращі з них передаються для показу на УТ-1, УТР, в обласні телекомпанії, на канал «Культура». Як бачите, канал «Культура» живе й розвивається.

З досьє

Мазицька Жанна Анатоліївна закінчила Національний університет ім. Т.Г.Шевченка за фахом «журналістика», Одеський національний університет ім. І.Мечникова, Одеський регіональний інститут державного управління. Працювала редактором кількох одеських видань, старшим редактором Одеської обласної державної телекомпанії. З 2003-го по 2007-й — генеральний директор ОДТРК. Із 2007-го — генеральний директор ДТРК «Культура».

Катерина Константинова, «Дзеркало тижня»