У той час, як персональні офіційні вебсайти багатьох депутатів Верховної Ради залишаються цнотливо-чистими, сайт депутата від «НУ-НС» Геннадія Москаля вже обсипаний законопроектами, наче дитячою вітрянкою. І не тільки щодо реформування рідного йому Міністерства внутрішніх справ. Генерал міліції і кандидат юридичних наук також пропонує поборотися з «продукцією еротичного та сексуального характеру» (так і написано у його проекті Закону України „Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України (щодо захисту суспільної моралі)”).

Але, як на мене, більш чудернацьким, м'яко кажучи, виглядає його проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за прояви екстремізму, ксенофобії, антисемітизму, расової і релігійної нетерпимості)”.

Цей законопроект є просто вистражданим Москалем дитям. Ще у серпні 2004 р. на посаді голови Держкомнацу він повідомляв пресі, що «розпочав розробку законопроекту, що посилює відповідальність за прояви ксенофобії, антисемітизму, расової і релігійної нетерпимості». І не тільки «прояви» , а й за «ознаки».

Тоді генерал мені нагадав персонажа відомо го сатиричного роману В.Войновича про бравого вояка Чонкіна – районного прокурора, чий обмежений розум не витримує вакханалію «розстрільних справ». Щоночі, прокидаючись у маячні, прокурор конвоює у спідньому власну дружину до громадської вбиральні, щоб там їй оголосити вирок із розстрілом - «за систематичні ворожі і шкідливі дії». Сусіди прокурора вже не дивувалися, коли прокидалися кожної ночі від жіночого вереску: «Тю, прокурор знову свою Глашку на розстріл повів…»

Цікаво, що практично разом із законопроектом Москаля з'явився на цю тему і законопроект президента В.Ющенка - "Про внесення змін до статті 161 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань". Гарант Конституції виявився більш гуманним у посиленні відповідальності, наприклад, «збільшити в 10 разів суму штрафу до 500 неоподаткованих мінімумів доходів». Тодія як Москаль за подібне діяння пропонує одразу давати 5 років буцегарні. Але найцікавіше – це просто таки планетарний масштаб законотворчості Москаля, який винайшов низку статей для Кримінального кодексу для покарання «ксенофобських, антисемітистських дій (так і пише у своїй пояснювальній записці – І.С.) та пропаганди, а також проявів релігійної та національної нетерпимості».

У 2004 р., тільки-но запліднившись ідеєю цього законопроекту, генерал Москаль просив тодішнього прем»єра В.Януковича «дати доручення: Міністерству юстиції України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству освіти і науки України, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Державному комітету України у справах релігій, Інституту держави і права НАНУ, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ подати пропозиції до даного законопроекту». Більш того, розповідав він у пресі, в його відомстві «запитали все європейське законодавство з цієї проблеми і зараз здійснюємо переклад цих документів з англійської мови на українську».

До речі, тоді оглядач інтернет-видання «Обком» саркастично зазначили, що в разі прийняття законопроекту до посиленої відповідальності слід притягти самого автора - за висловлювання расистського характеру. В одному з інтерв’ю голова Держкомнацу зажадав, щоб Росія не видавала туристичні візи громадянам африканських кран, про яких Москаль висловився так: це “погоничі верблюдів”, які їдуть не на Кремль дивитися. Слід додати, що неприйняття власного законопроекту і пізніше вберегло автора, який вдало переметнувся до табору «помаранчевих», від можливих проблем. Так, депутат кримського парламенту Аронов в інтерв»ю інтернет-виданню «Обозреватель» стверджував, що Москаль - вже постійний представник Президента у Криму – зухвалий антисеміт. А заява тодішнього міністра з питань назвичайних ситуацій Н.Шуфрича про відповідальність Москаля за потоплення дніпропетровських бомжів взагалі тягне на звинувачення у геноцидних діях…

Чи то європейське законодавство надто вільно переклали підлеглі Москаля, чи то він дав волю фантазії, але вихідний продукт дійсно вражає розмахом. Я поцікавився у знаного як у в Україні, так і шанованого в Європі юриста, як він оцінює законодавчу ініціативу генерала. «Та то хвора людина!», таку коротку експертизу я отримав у формі оціночного судження, що дозволено відомою статтею 10 Європейської Конвенції прав людини, яка гарантує свободу не тільки судження, а й форми, в якій воно висловлене.

Така оцінка з вуст авторитетного правника утримує мене від необхідності цитувати численні перли із законопроекту Г.Москаля і давати до них коментарі (усі бажаючі можуть зазирнути на його персональний вебсайт).

Що дійсно важливо, про законопроект генерала вже знають в Європі ті установи, які опікуються свободою слова та мас-медіа. Своїми переживаннями за долю слідчих і суддів, аби їм не вивихнути мізки у розкодовуванні в разі ухвалення (не дай Боже, звісно!) сентенцій Москаля на кшталт «розпалювання ворожнечі і ненависті», «ознак нетерпимості», «ксенофобного характеру» і т.д., я поділився із представником ОБСЄ зі свободи медіа Міклошем Харашті. Відповідь була простою, як усе геніальне: у визначенні такого роду діянь слід керуватися формулою: «чи існує прямий заклик до прямої дії». До речі, М.Харашті зараз у протистоянні із урядом Словаччини, вимагаючи скасувати тамтешній законопроект про пресу, який визначає аж 16(!) видів «промов ненависті», включно із «ненавистю на політичному грунті». Щоправда, словацькі законотворці гуманніші за нашого Москаля: там пропонується покарання тільки у вигляді штрафів. В якості зловживання термінами «промова ненависті», «розпалювання ворожнечі» і т.д. М.Харашті наводить і сумнозвісний «закон проти екстремізму» в Росії, за яким уже закривають видання та саджають за грати авторів. До слова, М.Харашті негативно оцінює й законодавчу ініціативу В.Ющенка про кримінальну відповідальність заперечення Голодомору як таку, що посягає на свободу слова.

Отож, депутатові Москалю варто (цього разу вже із кваліфікованим перекладачем) засісти за штудіювання відповідних справ, що вже розглядав Європейський суд із прав людини у Страсбурзі, чи хоча б прочитати Рекомендацію №7 щодо національного законодавства про боротьбу з расизмом і расовою дискримінацією, видану Європейською комісією проти расизму і нетолерантності (ЕКРІ).

Ігор Слісаренко, для ІМІ