Не хотів би жити в Росії, де панує поліцейський режим

Пане Дмитре, чи цікавитеся Ви політичним життям України і прихильником якої політичної сили Ви є?

Я, звісно, є прихильником помаранчевої коаліції...

У 2004 році через півтори години після того, як Центвиборчком проголосив Віктора Януковича Президентом України (це був вечір 24 листопада, третій день Помаранчевої революції. – Авт.), я поїхав на 5 канал і закликав у прямому ефірі всіх вийти на вулиці, щоб підтримати Віктора Ющенка. Тому що була скоєна фальсифікація.

Помаранчева коаліція веде Україну в Європу, у цивілізований світ, а коаліція біло-блакитна хоче тісної співпраці з Росією.

Ми бачимо, який зараз у Росії поліцейський режим і як ця держава йде шляхом тоталітаризації. Тому мені як батькові чотирьох дітей не байдуже, у якій країні вони житимуть – тоталітарній, як Росія, чи як у вільній європейській.

Тож, звичайно, я прихильник помаранчевої коаліції.

А що за люди створюють цю помаранчеву коаліцію, – це вже інше питання…

Мені сумно від того, що такий низький рівень політичної культури, інтелекту не лише в людей, які створили помаранчеву коаліцію, а й усього парламенту. Мені дуже шкода, що справжні інтелектуали, люди, які можуть правильно говорити хоча б однією мовою, розробляти якісь ідеї, зараз у нас незатребувані.

Надзвичайно приємно, що спікером став Арсеній Яценюк і вважаю це великим проривом. І скажу найголовніше – чим менше буде в країні брежнєвців, які витратили багато часу на конспектування робіт класиків марксизму-ленінізму, у яких мозок цією гидотою спаплюжений, тим швидше країна піде до Європи.

Ви сказали, що у Вас четверо дітей, тож і одружені напевне не раз... А скільки саме разів?

Та я вже й сам не пам’ятаю, скільки разів...

Ви живете в Рудиках (околиця села Козина) поблизу Києва. Чи багато маєте там землі і квадратних метрів житлової площі?

У мене 27 соток землі, будинок на чотири з половиною поверхи.

Мене спонукає співати зубожіння нашої естради

Як Ви ставитеся до екстрасенсів – героїв Ваших численних публікацій – і чи самі користуєтеся їхніми послугами?

Мені не подобається слово «екстрасенси», я б назвав їх людьми, котрі можуть те, чого не можемо ми – пересічні люди.

Я бачив дуже цікавих людей, з унікальними можливостями. Серед них і Ванга, з якою я брав інтерв’ю у 1991 році… Дружу багато років з Анатолієм Кашпіровським, Павлом Глобою, Аланом Чумаком. Це дуже цікаві й видатні люди, особистості, про яких я багато писав і кожна нова зустріч мене збагачує у багатьох сенсах.

А хто найбільше з цих всевидячих людей Вас вражає?

Анатолій Кашпіровський. Він мене вражає багатьма позиціями, по-перше, своєю життєвою мудрістю, життєвим досвідом. По-друге, тим, що може робити таке на моїх очах, що я не можу збагнути своїм розумом, як йому це вдається… Не можу збагнути, як можна покласти на підлогу чотириста людей водночас! Мені це важко зрозуміти, і механізмів для розуміння цього в мене немає.

Мені Кашпіровський подобається тим, що у свої 68 років він тягає важкі гирі, багато разів підтягується, з ним не позмагаються навіть двадцятип’ятирічні хлопці. А також своєю фігурою, своєю мужністю, своїм почуттям гумору і ще багато чим…

З ким із цих унікумів Вам було найважче робити інтерв’ю?

Я не можу сказати, що з кимсь мені було важко, мені з усіма легко – чи то переді мною Борис Березовський, чи Анатолій Карпов… Немає значення – хто саме, бо до всіх я ставлюся з повагою.

Важко було, напевне, з актрисою Аллою Демідовою, тому що вона трохи неадекватна жінка… А так не можу сказати, що з кимсь важко.

А навіщо Ви співаєте? Що вас до цього спонукає? Ви вважаєте себе великим талантом?

Мене спонукає співати, по-перше, зубожіння нашої естради… Я коли бачу, як люди, у яких немає нічого за душею, виходять на сцену і щось намагаються донести до слухачів, мені стає прикро.

Я співаю, бо я так самовиражаюся. Насправді ті пісні, які записав, і ті кліпи, які я зробив, мають дуже багато прихильників, вони подобаються людям. І якщо від них хтось заплаче чи засміється, то мені дуже приємно.

Найбільше грошей отримую з торгівлі нерухомістю

Ви багатодітний і були вже одружені стільки разів, що й самі не пам’ятаєте, скільки саме, проте про Вас хтось казав, що Ви нетрадиційної орієнтації. Чи правда це?

(Сміється, червоніючи. – Авт.) Я вас розчарую, я традиційної орієнтації.

Ви мене розсмішили, сам я такого ще не чув.

Чи є в Україні жовта преса? Бо, як на мене, ні «Бульвар Гордона», ні колишній просто “Бульвар” цілком «жовтими» не назвеш…

«Бульвар Гордона» взагалі не можна назвати «жовтою газетою». Це передусім цікава преса, і про це свідчить її тираж – більш як півмільйона. Попробуйте тільки знайти такий у Росії чи Америці... Півмільйона – це вже раритетний тираж, таких тиражів майже немає.

«Бульвар Гордона» – це газета про видатних людей. Але якщо журналісти нашої газети, розмовляючи з якимись відомими людьми, випитують у них різні цікавинки щодо їхнього особистого життя, це не свідчення того, що газета жовта, а свідчення того, що газета намагається бути цікавою для тих, хто її читає.

Мені як простій людині завжди цікаво, з ким живе та чи інша зірка, скільки в неї дітей, якої вона орієнтації, тобто те, що ви мене зараз питаєте, і те, що цікаво кожній пересічній людині. Тому газета, аби не бути нудною і нецікавою, повинна про це розпитувати людей, які чогось досягли у своєму житті.

З якого бізнесу Ви отримуєте найбільший дохід?

Я отримую найбільший дохід із заняття нерухомістю. Я займаюся професійно нерухомістю вже 15 років. Я дуже люблю цю справу, це чистий прозорий і красивий бізнес. Мені він дуже подобається.

Звичайно, дохід також приносить видання моїх книжок, концерти, газета і ще багато-багато чого іншого...

Перетворення «Бульвару» на «Бульвар Гордона» напророчив Глоба

Щодо Вашої газети «Бульвар Гордона»… Колись був просто «Бульвар», але вас звинуватили в передруку матеріалів з іншої газети – «Експерс-газети»... Вона подала на Вас у суд і виграла позов на 500 тисяч гривень. Після цього «Бульвар» припинив вихід і відразу ж з’явився «Бульвар Гордона»...

Не можна змішувати ці дві назви, тому що «Бульвар Гордона» утворився рівно через десять років після появи «Бульвару». Це видно з документів: 1995 рік – початок «Бульвару», 2005-ий – «Бульвару Гордона»...

Павло Глоба сказав, що кожних десять років треба вносити щось нове, бо справа піде вниз. І коли «Бульвар» закінчувався у 2005 році, ми зареєстрували й почали видавати «Бульвар Гордона».

Так просто вийшло, що збіглися строки з судом... Суд справді «Експрес-газета» виграла... Справа була така: 11 чи 17 публікацій з «Експрес-газети» були передруковані в «Бульварі» з посиланням на «Експрес-газету», я підкреслюю – з посиланням на «Експрес-газету». А «Експрес-газета» захотіла за ці 17 передруків величезну суму. І, звичайно, для нас її неможливо було виплатити, тому суд вирішив так, як він вирішив.

Хто Ви за гороскопом і де Ви в асценденті?

Терези... А що таке «асцендент»? (Астрологічний термін: точка екліптики, яка сходить на момент народження. – Авт.) Я не знаю. Я вам можу дати телефон Павла Глоби, і він вам все розкаже про мене, він складає для мене гороскопи, веде мене вже з 1990 року і всі асценденти він може розповісти краще ніж я.

Вам допомагає те, що складає для Вас Глоба?

Безперечно... Ще раз скажу – безперечно.

Які зараз у Вас стосунки зі ще одним представником медіа-бізнесу Олександром Швецем? Якщо не помиляюся у Вас з ним був спільний бізнес?..

У нас ніколи не було спільного бізнесу з паном Швецем.

Олександр Юхимович Швець дуже близька мені людина, мій близький друг, якого я глибоко шаную, поважаю і вважаю найкращим українським редактором, людиною, яка створила багато газет, якій повинні дякувати за своє професійне зростання дуже багато визначних, сучасних журналістів.

Речі купую за кордоном, бо в нас купувати гріх

У кого Ви одягаєтеся? Бачу, у Вас золотий годинник. А якої марки?

Зараз у мене годинник «Зеніт».

Я одягаюся ні в кого, я просто купую ті речі, які мені подобаються, не зважаючи на їхні марки. Купую здебільшого за кордоном, тому що в нас купувати гріх: пишуть на одягу італійські марки, а виготовлений він у Китаї, Польщі чи в Броварах. Тому намагаюся одягатися за кордоном.

Пане Гордоне, яке Ви мали прізвисько в школі?

(Сміється. – Авт.) Ви знаєте, на жаль, чи на щастя, жодного…

Як часто буваєте за кордоном?

Останнім часом частіше. Були роки, коли майже взагалі не їздив. Мені закордон не дуже цікавий. Мені дуже подобається Київ і те середовище, де я працюю і живу.

І взагалі я дуже люблю Київ, я тут народився...

В Україні я вже перебрав усіх видатних особистостей

Бачу у Вас тут у кабінеті все обвішано Йосипом Кобзоном. Він Ваш найкращий друг?

Я не можу назвати лише одного найкращого друга, тому що образяться інші найкращі друзі, а в мене багато найкращих, хороших друзів, і в тому числі Йосип Кобзон.

На Ваших передачах здебільшого гості з Росії. Чому?

Справа в тому, що я в Україні перебрав усіх видатних особистостей. У мене були розмови з усіма, кого я вважаю видатними українцями. Наприклад, Микола Амосов, Леонід Кравчук, Олег Блохін, Євгенія Мірошниченко, Дмитро Гнатюк, Ада Роговцева та інші-інші.

Життя не настільки довге, щоб марнувати його. Дуже багато видатних українців поїхали звідси й живуть в різних країнах.

І наймудріша, на мій погляд, людина в моєму житті – Віталій Коротич, живе в Москві, киянин Михайло Свєтін живе в Петербурзі, а киянин Борис Єфімов, до якого я зараз їду, художник-карикатурист, якому 107 років, живе в Москві. Борис Березовський – десь у Лондоні. Син Микити Хрущова Сергій Хрущов – в Америці. Павло Лазаренко, до якого я теж зараз їду, – в Америці.

Тобто я шукаю всіх видатних людей, де б вони не були. І немає значення хто вони, де вони, має значення те, що вони видатні, те, що їм є що розповісти про своє життя, і я не хочу марнувати час на будь-кого.

А є хтось в українській естраді хто Вам подобається?

Я взагалі не хотів би вести розмову про українську естраду. Факт є, естради немає. Хтось, може, й подобається, але це не рівень Валерія Леонтьєва, Олександра Розенбаума, Йосипа Кобзона, Софії Ротару, Алли Пугачової, а ми ж хочемо про рівень розмовляти... Такого рівня в нас немає.

Ви пробували співати з Розенбаумом, Кобзоном, з ким зараз плануєте заспівати?

Та я не пробував, я співав з ними!..

А зараз співаю сам із собою. Ви знаєте, я записав уже п’ять дисків, готую шостий.

Співав з багатьма, з Тамарою Гварцителі, Валерієм Леонтьєвим, Миколою Гнатюком, Наталкою Могилевською, Іриною Білик, Гаріком Кричевським, – з багатьма співав, бо подобається співати і мені, і людям.

Розмовляла Оксана Климончук, УНІАН