Протягом двох днів (4-5 грудня) на декількох різноформатних заходах у рамках проекту «Суспільний діалог в Україні», який проводиться за підтримки Шведської агенції з міжнародного розвитку (SIDA), намагалися відповісти на запитання: у чому полягає роль журналістів і працівників прес-служб у демократичному суспільстві. На круглому столі та семінарі велися дискусії щодо взаємодії ЗМІ та органів влади в умовах зміни інформаційного законодавстсва; висвітлення органами влади своєї діяльності: проблеми на шляху запровадження електронної демократії в Україні тощо.

 

У заходах узяли участь представники Швеції Ханна Брогрен, голова департаменту інформації при шведському уряді; Алекс Воронов, редактор шведської регіональної газети Eskilstunakurien; Девід Ісаксон та Ларс Таллерт (координатор і консультант проекту Global Reporting). Українська ж сторона була представлена журналістами та великою кількістю представників прес-служб та відділів зв’язків з громадськістю центральних та регіональних органів виконавчої влади. «Детектор медіа» була представлена на семінарі шеф-редактором Наталією Лигачовою.

 

Шведські гості поділилися з українськими колегами досвідом взаємодії прес-служб та журналістів. Зокрема представники владних структур керуються у своїй роботі декількома принципами: доступність, відкритість та оперативність. «Номер мого мобільного висить на сайті уряду, тому до мене і вдень, і вночі телефонують журналісти, яким потрібен коментар з того чи іншого питання. Оскільки я знаю потроху з різних питань, то найчастіше раджу їм того експерта, який може їм надати детальніший коментар і, звичайно, даю контактні телефони», – розповіла пані Ханна Брогрен.

 

Більшість інформації про урядову діяльність оприлюднена на урядовому сайті. Але якщо журналіст хоче отримати її факсом, то йому обов’язково у цьому посприяють. Ці слова пані Брогрен підтвердив шведський журналіст Алекс Воронов. «У нас більш-менш партнерські стосунки з прес-службами. Ми завжди дотримуємося журналістського принципу: давати збалансовану інформацію. Якщо є критика чиновника, то він має право на тій же шпальті у тому ж номері відповісти на неї», – зазначив Алекс.

 

На запитання «ТК», чи регламентуються шведським законодавством терміни надання відповідей на журналістські запити, голова департаменту інформації при шведському уряді відповіла, що існує підзаконний акт. Але, якщо ви напишете їй лист (електронний), то отримаєте відповідь відразу, якщо ж, наприклад, пришлете запитання Прем’єр-міністру, то доведеться зачекати тижні три. Щоб відповідати на запити журналістів, представники прес-служб органів центральної та місцевої влади Швеції послуговуються найчастіше телефоном або електронною поштою. В Україні ж електронну пошту чиновники сприймають як щось неофіційне. На думку учасників заходу, відповіді по e-mail в Україні потрібно узаконити. «Ми живемо в умовах інформаційного суспільства, тому владі потрібно по-новому спілкуватися з громадями, – наголосила професор Нацакадемії державного управління при Президентові України Світлана Чукут. – Імідж органу влади напряму залежить від його керівника та від відомчого сайту».

 

Більшість питань, які обговорювалися (як зробити незалежною комунальну чи державну газету, як змусити журналістів приходити на прес-конференції органів влади тощо), представникам Швеції були незрозумілі. У них багато обговорюваних моментів урегульовано не законами, а етичними кодексами. «Згідно з Етичним кодексом, я маю говорити тільки правду, не повинна вимагати розкриття джерела інформації журналіста (за це можна потрапити на 2 роки в тюрму), не маю права змушувати ЗМІ опублікувати інформацію», – сказала Ханна Брогрен.

 

На думку шеф-редактора «Детектор медіа» Наталії Лигачової, якщо органи влади хочуть донести до громадськості інформацію про свою діяльність, то нехай за неї платять як за пряму офіційну рекламу. Адже є багато комерційних структур, які роблять не менш важливі справи, але за повідомлення про них вимушені платити. «Якщо ж інформація буде цікава та суспільно важлива, то ЗМІ обов’язково її дадуть і безкоштовно, – зазначила пані Наталія. – Органи влади не повинні витрачати бюджетні гроші на розміщення прихованої реклами у ЗМІ. Можна передбачити в бюджеті кошти на відділи зв’язків з громадськістю, на друковану продукцію, на оренду приміщень для прес-конференцій, але не на висвітлення у ЗМІ».

 

Працівники прес-служб та відділів зв’язків з громадськістю вітчизняних міністерств та відомств виступили з пропозицією «жити дружно» з журналістами, але закидали їм те, що вони не посилаються на інформацію з офіційних джерел. В свою чергу журналісти звинуватили прес-служби у неоперативності, заформалізованості, диктаті та тискові. На їхню думку, це залишки радянського мислення, коли ЗМІ сприймаються як щось підконтрольне владі.

 

Модератор семінару, заступник директора Департаменту комунікацій влади та громадськості Наталія Дніпренко, виступила з ініціативою запровадження у кожному відомстві посади речника та підвищення статусу комунікаційних відділів, зважаючи на їх стратегічне значення.

 

Результатом співпраці у рамках проекту «Суспільний діалог в Україні», окрім проведених заходів, стало видання посібника для прес-служб органів влади, який повинен поліпшити їхню взаємодію зі ЗМІ.