14 листопада 2007 року в «Детектор медіа» під назвою «Станет ли Нацсовет «конвертационным центром?» оприлюднено роздуми голови координаційної ради операторів кабельного телебачення України Василя Аніпченка.

 

Спочатку вирішили їх не коментувати і не вступати в дискусію, яку періодично пан  Аніпченко нав’язує Національній раді, втрачаючи вплив на провайдерів програмної послуги (адже дедалі більшає тих, хто відчув на собі ціну його порад). Але згодом все ж таки вирішили зробити деякі акценти з огляду на зміну тактики «боротьби» пана Аніпченка, бо тепер він за об’єкт критики  обрав  апарат Національної ради, який «демонстрирует полное его [закону] пренебрежение». Автор наводить для прикладу «обращение предприятия Х за получением лицензии програмной услуги…». У відповідь ми  не станемо за аналогією застосовувати знаки «інкогніто». Передовсім хочемо зазначити, що ніякого конфлікту між кабельниками загалом і Національною радою не існувало й не існує. Законослухняні компанії  успішно ліцензуються. Вже близько 600 провайдерів програмної послуги отримали ліцензії Національної ради. Разом з тим мають місце невдоволення окремих керівників громадських організацій кабельного мовлення, які не спішать виконувати норми Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

 

Про наявність таких порушень свідчать, зокрема, і кілька звернень від представництв Міністерства внутрішніх справ податкової інспекції у Донецькій області. Під час перевірок приватних підприємств (підприємців), що працюють у сфері надання програмної послуги, на вимогу представників цих державних органів пред’явити відповідну ліцензію Національної ради, керівники надавали ліцензію, видану ТОВ «Донбас ТелеСпутник», а додатки до ліцензії, у яких зазначаються територія розповсюдження та програмне наповнення, надавати відмовлялися. Варто зазначити, що ТОВ «Донбас ТелеСпутник» має право здійснювати мовлення лише на території м. Донецька, а генеральним директором і одним із засновників цього ТОВ, є Василь Аніпченко. Таким чином, можна зробити висновок, що на території Донецької обл. за ліцензією ТОВ «Донбас ТелеСпутник» (тобто під керівництвом пана Аніпченка) працює кілька підприємств, що є порушенням чинного законодавства.

 

Стосовно ж прийнятого Національною радою 14.11.07 р. рішення «Про порядок визначення каналів конвертації», то панові Аніпченку варто було б спочатку нагадати громадськості, як до березня 2004 року плани конвертації – перелік каналів конвертації, які дозволялося використовувати в кабельній телемережі, кабельні оператори затверджували у Державному підприємстві «Укрчастотнагляд». Між іншим, за прорахунок кожного з частотних каналів кабельник платив близько 250 гривень. Наприклад, прорахувати 30 каналів коштувало понад 7 тисяч гривень. Сплачуючи раніше такі великі кошти за план конвертації, Василь Аніпченко не звинувачував при цьому «Укрчастотнагляд» у створенні «конвертаційного центру».

 

На виконання норм Закону України «Про телекомунікації» Національна рада своїм рішенням від 3 березня 2004 року № 193 скасувала надання частотних планів для кабельних мереж, розроблених ДП «Укрчастотнагляд», при реєстрації ліцензійних справ. У такий спосіб було виконано вимоги чинного законодавства,  а крім того, значно спрощено процедуру отримання ліцензії.

 

Національна рада запровадила порядок, згідно з яким визначення каналів конвертації кабельної телемережі (частотний план) здійснюють організації кабельного телебачення і погоджують його з управлінням науково-технічного і частотного розвитку Національної ради.

 

Встановлений Національною радою на початку 2004 року порядок визначення каналів конвертації (частотних планів) залишається чинним дотепер.

 

Єдине, що змінилося, так це те, що 14 листопада цього року Національна рада визначила пріоритетними в плані конвертації програмної послуги програми Парламентського телеканалу «Рада» та інших вітчизняних телерадіоорганізацій, які мають стояти в плані першими, чим  виконала вимогу частини 1 статті 4 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про  політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.

 

Всі інші закиди пана Аніпченка на адресу Національної ради не заслуговують на увагу і нехай залишаються на його совісті. Як і те, що «порядок лицензирования появляется на официальном сайте только спустя две недели после его принятия». Коли ж бути точним в математичних обрахунках, то цей документ було оприлюднено через 9 днів, що не порушує визначений законодавством термін оприлюднення рішень (10 днів).

                                          

 Прес-служба Національної ради