У 2005-му українські книгопродавці виручили $290 млн. У 2006-му продаж збільшився на 20-25%. Однак українці не стали більше читати. За словами президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна, якщо три-чотири роки тому на душу населення припадало 3,4 книги, зараз — близько 3,5. Ринок зростає за рахунок подорожчання книг.

Формула ціни

За перше півріччя 2007-го, за словами директора мережі «Книжковий супермаркет» Костянтина Климашенка, роздрібна вартість книг збільшилася на 10-12%. «За підсумками року ціни зростуть на 25%», — прогнозує Климашенко.

Причини подорожчання тривіальні: зростання цін на енергоносії, папір, транспортні перевезення, збільшення зарплат працівників видавничої сфери тощо.

Щоправда, одночасно зі зростанням цін змінюється і якість пропонованої друкованої продукції. Поступово ринок залишає книжка в м’якій обкладинці, кращим стає папір, що також позначається на собівартості. Якщо у 2005 році, за словами операторів ринку, книжка в середньому коштувала $2,5-3, то у 2006-му — вже $3,5-4. Зараз середня ціна книги в Україні доросла до $4,5. Але при цьому рентабельність видавців в Україні, що за накладу 3-4 тис. екземплярів становить лише 3-7%, практично не збільшується. Наклад у 10 тис. сьогодні взагалі ризикує стати збитковим, тому що цей наклад може залишитись нерозпроданим. У книгопродавців рентабельність вища. «Заробіток за підсумками минулого року — 10-15%», — зізнається Климашенко.

Щоправда, з огляду на те що торговельна націнка на книги сягає 100-150%, можна припустити, що доходи роздробу вищі. Особливо тих продавців, які роблять ставку на дешевші книжки з Росії. Втім, переважна більшість книгопродавців працює саме з російськими видавцями. Український книжковий ринок оцінюється у $360 млн. Близько $310 млн припадає на книжки, привезені з Росії. «Україна — філія російської книжкової індустрії», — констатує директор видавництва «Факт» Інокентій Вировий. За його словами, зі 135 млн книг, проданих у 2006 році, тільки 15% видані в Україні. «Російська книга дешевша за українську на 20%», — стверджує Костянтин Климашенко. За його словами, щороку в Росії видається близько 700 млн книжок.

З них на внутрішньому ринку реалізується 500 млн. Щоб не збивати досить високих цін усередині країни, росіяни за демпінговими цінами реалізують приблизно 200 млн книжок на рік у сусідніх країнах. Росіяни можуть дозволити собі таку цінову політику на зовнішніх ринках. Різниця в ціні української й російської книжкової продукції зумовлена зростанням світових цін на папір. «У Росії багато свого паперу, ми ж здебільшого купуємо сировину за кордоном», — пояснює Климашенко. «Українського паперу ледь вистачає на підручники за держзамовленнями Міністерства освіти», — додає Афонін. Український папір не відповідає європейським стандартам і не завжди підходить для друку високоякісних комерційних видань. Вітчизняні видавництва змушені купувати папір у тій самій Росії чи Фінляндії.

Собівартість російської книжки нижча від української й за рахунок більших накладів. «Попередня підготовка книги до друку в Україні й Росії за грошима приблизно однакова, але що більший наклад, то нижча собівартість кожного екземпляра», — пояснює Климашенко. За його словами, книжки в Росії видають накладами й у 50 тис., тоді як в Україні — максимум 3-5 тис. Олександр Афонін вважає, що одноразовий наклад в Україні набагато менший. За його даними, у 2005 році в Україні видано 15 720 найменувань книг. З них 6 тис. — накладом менш ніж 500 екземплярів, близько 4 тис. — накладом менше 1 тис. примірників.

Книжка в цифрах

І лише третина виданого була видрукувана накладом понад 1 тис. Утім, за версією Афоніна, середній «російський» наклад становить лише 8 тис. примірників. Оцінюючи книговидання в Росії, президент Української асоціації видавців оперує даними офіційної статистики, а директор мережі «Книжковий супермаркет» — реальними накладами російських видавництв. Більшість експертів сходяться на думці, що щонайменше дві третини видавничого бізнесу в Росії — з урахуванням накладів, що друкують, наприклад, у сусідній Білорусі — перебуває в тіні. В Україну такі книжки надходять контрабандою. Вуличні й базарні книгопродавці дуже охоче працюють із російськими й білоруськими тіньовиками, оскільки їхні «безподаткові» книжки набагато дешевші за легальні.

Втім, далеко не вся російська книга коштує дешевше від української. «Дешево продається російський ширвжиток, на кшталт Мариніної, книжки якої друкуються мільйонними накладами, — вважає Вировий. — Серйозна література й у Росії коштує чимало, і до нас привозиться за високою ціною».

Друкувати більші наклади в Україні немає сенсу, вважають українські книговидавці, — внутрішній ринок для цього надто малий. «Навіть книжка, випущена 2-3 тисячами примірників може продаватися рік-півтора», — пояснює Інокентій Вировий. «Якщо ви видаєте книгу накладом 10 тисяч і це не Гаррі Поттер, — ви ризикуєте надовго заморозити наклад на складі й у підсумку втратити гроші», — підтверджує Климашенко. У російських видавців є, як мінімум, 10 зовнішніх ринків збуту. Літературу російською мовою читають у більшості країн колишнього Союзу, тому великі наклади нової російської «класики» виправдані. Книжки українською читають тільки в Україні, та й то — дуже мало. «Українська діаспора в США або Канаді іноді купує 50-100 екземплярів, але це, радше, епізодичні поставки», — відзначає Вировий.

Навіть якби українська книга була затребувана, друкувати більші тиражі все одно ніде. В українського видавництва дуже низька продуктивність. «У більшості друкарень дотепер стоїть старе обладнання. На ньому неможливо друкувати більші обсяги», — констатує Климашенко.

Уміння продати

51% українців воліє купувати книги в магазинах і книжкових супермаркетах, стверджують дослідники з GfК Ukraine. І це при тому, що цивілізована торгівля книжками в Україні явно програє вуличній. За даними Асоціації книговидавців і розповсюджувачів, в Україні нараховується не більш ніж 400-500 великих книгарень. Є міста, де немає жодної книгарні. «В одній європейській столиці стільки само книгарень, скільки по всій Україні», — порівнює Інокентій Вировий.

Середня ціна книжок у роздробі

Відсутність великої книготорговельної мережі він вважає проблемою номер один українського книжкового ринку. Зараз в Україні працюють лише три великі книжкові мережі. У Букви — 26 магазинів, у Літери — 30, у Книжкового супермаркету — 25. Книготорговельні мережі не поспішають розширюватися. Заважають два чинники: дорогі орендні ставки на торговельні площі й невеликі обсяги ринку. На 400-500 книгарень, близько 30 книжкових ринків, 500-600 книжкових відділів у торговельних центрах і 5 тис. дрібних торговців книжками припадає лише $360 млн. Кількість українців-книголюбів з року в рік залишається майже незмінною — близько 40% усього населення країни.

Надруковану літературу просто ніде продавати, скаржаться книговидавці. «На ящику з-під бананів багато книг не продаси», — констатує один із гравців ринку.

Дистриб’юторських компаній, аналогічних західним, на книжковому ринку України практично немає. За словами Афоніна, на назву всеукраїнських дистриб’юторських компаній можуть претендувати хіба що «Джерела М» та «Саміт-книга». Більшість українських видавництв працює в режимі натурального господарства: самі друкують, самі шукають, де продавати.

Така організація бізнесу на руку книготорговельним мережам. Конкуренції між магазинами практично немає, отже, покупцеві можна диктувати власні правила гри. Торговельна націнка книгарень в Україні — 100-150%. «У нашій мережі націнка на українську книгу на 15-20% менша, ніж на російську», — виправдовується Климашенко. У Європі на книжкових ринках інші правила. «В Іспанії, — наводить приклад Афонін, — двадцятипроцентну націнку на книги встановлює дистриб’ютор, і таку саму — роздріб. Ціну там диктує видавець».

Українські книговидавці стверджують, що вони нікому нічого не диктують. «Для мене як для видавця зіпсувати відносини з якимось книготорговельним підприємством — недозволена розкіш. Іти більше нікуди. Тому доводиться погоджуватися на умови роздробу», — каже Вировий.

В очікуванні варягів

Ситуація на книжковому ринку України може змінитися із приходом у країну великих іноземних книготорговельних мереж. Експансія варягів уже почалася: наприкінці 2006-го контрольний пакет акцій Букви купила найбільша польська книготорговельна мережа Empik, що є частиною інвестиційного фонду Empik Media & Fashion. Компанія має намір вкласти в український книжковий бізнес-проект близько $5 млн. Із приходом інвестора Буква планує відкрити магазини в усіх великих містах України.

Крім того, цього року дочірнє підприємство «Топ-книга Україна» зі статутним капіталом 385 тис. грн відкрила найбільша в Росії оптово-роздрібна компанія «Топ-книга». Компанія планує розвивати в Україні оптову й роздрібну торгівлю. У Росії їй належить майже 400 магазинів, а торішня виручка перевищила $210 млн. В Україні росіяни мають намір розвивати два формати: традиційний (книгарні «Книгомир» площею 200-500 кв. м) та великоформатний (книжкові супермаркети). Росіяни планують відкрити в Харкові перший магазин майбутньої всеукраїнської мережі.

«Розширення цивілізованого роздробу за рахунок іноземців вигідне для видавців: збільшення кількості книгарень по всій Україні дозволить працювати з більшими накладами», — припускає Климашенко. Олександр Афонін з ним не погоджується: «Західні інвестори не розширюють книготорговельної мережі України, а намагаються перекроїти те, що вже існує».

Топ-5 найбільш продаваних книг за версією найбільших українських мереж, серпень 2007

Літера

1. Оксана Робскі, Ксенія Собчак. «Zаміж за мільйонера, або Шлюб вищого гатунку»

2. Сергій Мінаєв. «Media Sapiens», частина 1

3. Сергій Мінаєв. «Духless»

4. Сергій Мінаєв. «Media Sapiens», частина 2

5. Мілан Кундера. «Нестерпна легкість буття»

Буква

1. Harry Potter and the Deathly Hallows (Book 7), англ.

2. Пауло Коельо. «Відьма з Портобелло», укр./рос.

3. Анна Гавальда. «Мені б хотілося, щоб на мене хтось десь чекав»

4. Леонід Кучма. «Після Майдану»

5. Ірена Карпа. «Bitches Get Everything»

Книжковий супермаркет (магазин «Орфей» на Петрівці)

1. Harry Potter and the Deathly Hallows (Book 7), англ.

2. Борис Пенчук. «Донецька мафія. Перезавантаження»

3. Леонід Кучма. «Після Майдану»

4. Олександр Литвиненко. «ФСБ висаджує Росію»

5. 100 найвідоміших українців

Гонорари — близько $1200-1500

Гонорар популярного українського автора за одну книгу в середньому становить $2 тис. Єдиних ставок не існує, гонорари визначаються індивідуально. Інокентій Вировий зізнається, що їхнє видавництво платить авторові 10% від відпускної вартості накладу. За середнього накладу 3 тис. і вартості книги $4-5 письменник отримає за свій твір $1200-1500. Але за умови, що весь наклад розкуплять. За неофіційними даними, у Росії є письменники, які заробляють до $1 млн на рік — з урахуванням гонорару й фіксованих виплат (роялті) з кожного проданого екземпляра. Наклади багатьох популярних російських письменників сягають 2 млн примірників. Для порівняння, найвідоміша книга українського автора Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» видається в кількості 10 тис. на рік.

Онлайн-продаж — 75 тис. книг на рік

Інтернет-торгівля книгами як альтернатива книгарням активно розвивається в усьому світі, зокрема в Україні. Річні обсяги продажу, за словами операційного директора ТОВ «Супермедіа-Україна» (інтернет-проект www.superbook.com.ua) Олега Терещенка, становлять 75 тис. прим.

Утім, Костянтин Климашенко не вважає книжковий інтернет-продаж бізнесом, принаймні в Україні. На його думку, цей сегмент ринку на рівень самооплатності не виходить. Олег Терещенко з такою думкою не згоден: «Бізнес окупається у середньому за рік-два. Рентабельність сягає 50-60%».

Найбільша книжка — 6х3 метра

Найбільшою у світі книжкою, що увійшла до Книги рекордів Гіннесса, вважали Біблію розміром 2,74 на 3,07 метра, вагою 252,6 кг, що нараховує 300 сторінок. Видана в Денвері (США) 1976 року. У 2004-му в Росії вийшла друком книжка, що перевершила своїми параметрами попередницю-рекордсменку — «Найбільша книга для малят» видавництва «Ін». У ній лише 12 віршів на 4 сторінках, але заввишки 6 метрів, завширшки 3 метри й вагою 492 кілограми. Серед авторів книжки — Сергій Міхалков, Сергій Єремєєв та Андрій Тюняєв. Виготовляли цю величезну книжку на відкритому повітрі за допомогою стапеля з дерева. Склеювали її за спеціальною технологією. Доставляли книжку на ХVII Московську міжнародну книжкову виставку, що проходила у вересні 2004 року, на панелевозі. Щоб завантажити її на платформу, знадобилося 15 осіб.

Найменша — 0,064 куб. мм

Донедавна найменшою у світі книжкою вважався «Кобзар». Мікрокнижку в 1963 році створив український мікрогравер Микола Сядристий. Вона має лише 12 сторінок розміром у 0,6 кв. мм. Гортати сторінки можна лише загостреним кінчиком людської волосини. Книжка зшита павутинкою (товщина нитки в середньому дорівнює 0,002 міліметра). Обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. Її прикрашає портрет Тараса Шевченка. На крихітних аркушах через мікроскоп можна прочитати 75 рядків безсмертних віршів поета. Книжка зберігається в Політехнічному музеї Москви. Рекорд Миколи Сядристого в 1987 році побив жмеринський умілець Михайло Маслюк, створивши томик віршів Пушкіна обсягом 0,064 куб. мм.

Читацький інтерес

ХТО КУПУЄ*

* Жінки - 47%

* Чоловіки - 33%

* 15-39 років - 44%

* 40-59 років - 36%

* Жителі міст - 41%

* Жителі сіл - 39%

* З-поміж опитаних у категорії

ЩО КУПУЮТЬ

* Художня література - 40%

* Навчальна й наукова література - 24%

* Словники й енциклопедії - 5%

* Книжки для дітей - 18%

* Науково-популярна література, біографії,історична література, кулінарні книжки,довідники -13%

ЯКОЮ МОВОЮ воліють читати книжки

* Російською - 61%

* Українською - 38%

* Іншою - 1%

МІСЦЯ КУПІВЛІ

* Книгарні й супермаркети - 51%

* Книжковий ринок - 31%

* Книжкові розкладки в метро, на вулиці тощо - 22%

* Книжкові клуби - 9%

* У вуличних продавців - 3%

* У видавництвах - 2%

(За даними дослідження компанії GfK Ukraine, 2007)

Олена Криницька, «Контракти»