Дебати без мильної опери
Певне, генеральний директор каналу ICTV Олександр Богуцький вирішив відпочити від сварок із підступним Савіком Шустером і порадувати глядачів власною появою в ефірі. У четвер, о 21.50, на ICTV стартував спецпроект «Дебати-2007». «У цій громадсько-політичній програмі телеканал надає можливість лідерам партій виступити в ефірі з конструктивною полемікою, а глядачам - ближче пізнати тих, за кого нам усім незабаром доведеться голосувати», - йдеться на сайті каналу.
Богуцький виявився чоловіком мирним, так само, як і учасники дебатів – націоналістична партія «Свобода» на чолі з Олегом Тягнибоком та Партія вільних демократів на чолі з мером Черкас Сергієм Одаричем. Ми вже відвикли від таких дебатів. Особливо на тлі «Свободи слова», де учасники часто сваряться, як баби на базарі. А тут видавалося, що ще трохи, і дві політичні сили зіллються в одне ціле. Ну, звісно, вони трохи погиркали одна на одну, але після «Свободи слова» їхні гиркання виглядали, як мирна бесіда друзів, які давно не бачились і діляться спогадами про те, як жили весь цей час. Та при цьому обійшли всі темні плями у своїх біографіях: не згадали ні антисемітизму Тягнибока, ні того, як один із лідерів вільних демократів Дмитро Видрін на минулих президентських виборах сходив рубанути грошенят до лідера Партії регіонів.
Як там хто, а автор цих рядків, хоч і любить попліткувати про минуле наших політиків, та все одно від цього всього в нього вже зуби болять. Цікавіше було б почути розмову по суті виборчих програм, і саме така балачка відбулась у студії ICTV під керівництвом Олександра Богуцького.
Гадаю, що справа не лише у твердій руці ведучого, а ще й у форматі програми. Вона має дуже жорсткий регламент і просто не залишає часу на просторікування. Почнеш патякати не по темі – не встигнеш викласти пункти своєї програми. Тож мусиш говорити коротко, по суті справи. До речі, на відміну від дебатів «По суті» на «1+1», де часто говорять багато і не дуже зрозуміло.
Але сумнів у мене виник із приводу рейтингу програми. Адже опитування показують, що виборця абсолютно не цікавлять програми політичних сил, які беруть участь у перегонах. Мабуть, тому, що електорат звик: після закриття дільниць виконувати свої програми ніхто не збирався і не збирається. Тому всі балачки політиків виборець сприймає не як програму свого майбутнього життя, а як мильну оперу, де графиня Юлія свариться з князем Віктором, але в кінцевому підсумку все закінчиться добре: вони помиряться. Покохають одне одного й одружаться. Тому автор цих рядків підозрює, що концентрація виключно на виборчих програмах навряд чи збільшить кількість її глядачів – про це ж свідчать і результати вимірювань. Усе ж там мають існувати й елементи мильної опери.