Академія української преси під час прес-конференції представила результати дослідження «Моніторинг політичних теленовин: травень-2007», мета якого – визначити стан і динаміку політичного змісту новин в умовах передвиборчої кампанії. У дослідженні було проаналізовано контент десяти найрейтинговіших українських телеканалів: Першого національного каналу («Новини» о 21.00), «1+1» («ТСН» о 19.30), «Інтера» («Подробиці» о 20.00), Нового каналу («Репортер» о 19.00), ICTV («Факти» о 18.45), СТБ («Вікна» о 22.00), ТРК «Україна» («Події» о 21.00), 5-го каналу («Час» о 19.00), ТОНІСа («24 години» о 18.30), НТН («Вчасно» о 21.00). Загалом предметом моніторингу стали 58 випусків новин (768 повідомлень).  

Учасник прес-конференції, завідуюча відділом соціальних структур Інституту соціології НАН України Наталія Костенко, розповіла про основні результати моніторингу. Так, частка політичних новин у травні 2007 року (38%) трохи більша, ніж у розпал минулої парламентської виборчої кампанії в березні 2006-го (34%), проте значно менша, ніж у період президентських виборів у листопаді 2004-го (55%). 

Найбільше внутрішньополітичних новин – на НТН (54%) та СТБ (45%), а найменше – на «Інтері» (29%). Тільки в новинах цього каналу частка міжнародних новин більша за частку внутрішньополітичних. Увага до неполітичних новин в Україні найбільша у випусках «1+1» (37%). 

Найчастіше канали послуговувалися інформацією власних кореспондентів (54%) та офіційних установ (41%). Крім того, джерелом інформації ставали прес-центри партій та блоків (15%). А на 5-му каналі частка новин без посилання на джерела виявилася вдвічі більшою за середню по всіх каналах (16%).  

Головними темами повідомлень новинних програм стали дострокові вибори (23%), діяльність Робочої групи з підготовки документів, що легалізують ці вибори (10%), ДТП з окремими учасниками політичного конфлікту (7%). 

Частка повідомлень із двома точками зору найбільша на Першому національному (24%), ТОНІСі (21%) та НТН (19%), а найменша – на ICTV (12%). Крім того, у травні 2007 року зафіксовано найвищий показник частки повідомлень із двома точками зору на політичні події – 27%. У першу чергу це стосувалося діяльності Робочої групи та теми пам’ятників радянської доби. 

Події в новинах (особливо політичні) обговорювалися здебільшого в конфліктному та негативному контексті. Найчастіше це робилося на Першому каналі, СТБ та ТРК «Україна». 

Увага телеканалів до представників коаліції та опозиції в парламенті майже однакова – 19% та 16% відповідно. Увага до працівників Секретаріату в середньому в 1,7 рази більша за увагу до представників уряду (29% і 17%). Навпаки було тільки в новинах СТБ. 

У травні 2007 року 35 політиків мали більше хвилини синхрону в новинах (у жовтні 2005 таких було 26). Головними спікерами від коаліції стали Олександр Мороз та Петро Симоненко, від опозиції – В’ячеслав Кириленко та Микола Оніщук. Юлія Тимошенко протягом другого тижня травня говорила тільки на «1+1» – 20 секунд. 

Щодо синхронів загалом, то частки представників Секретаріату Президента та Кабінету Міністрів відрізняються незначно – 18% проти 15%. Однак між представниками коаліції та опозиції у Верховній Раді ця відмінність значна (36% проти 18%). Майже однаковий рівень зафіксовано лише на «1+1» (21% і 19%) та ICTV (22% і 21%). Перевагу опозиції надавав тільки Перший канал (31% і 25%). 

Президент Академії української преси Валерій Іванов, підбивши підсумки дослідження, зазначив, що внутрішньополітичні новини перебували у фокусі більшості телеканалів. На інституційному рівні політичний конфлікт подавався як протистояння Президента і Верховної Ради, а на рівні персон – як конфлікт уряду та Секретаріату Президента. Відбулося розширення кола політичних персон, в публічну політику вводяться діячі силових структур та правосуддя. Президент та Секретаріат у цілому частіше за уряд і парламент оцінюються негативно. У новинах зафіксована безпрецедентно велика увага до політичних партій, спостерігається диспропорція на користь представників Секретаріату Президента, а дисбаланс синхрону – на користь парламентської коаліції. 

Світлана Остапа, «Детектор медіа»