55 журналістів було вбито торік у світі, від Іраку до Росії — це на 8 більше, ніж 2005 року. Крім того, триває розслідування обставин загибелі ще 27 журналістів. 134 журналістів кинули за ґрати. Ці дані містить щорічний звіт нью-йоркського Комітету захисту журналістів. Документ під назвою «Напади на пресу у 2006 році» аналізує умови, за яких працюють репортери, зокрема, в Україні.

Комітет захисту журналістів зазначає, що Помаранчева революція сприяла справжній свободі преси в Україні, але торік, за обставин міжпартійної політичної боротьби, з’явилися рецидиви репресивної тактики й тиску на пресу. Київський Інститут масової інформації зареєстрував 32 випадки побиття й загроз на адресу журналістів — удвічі більше, ніж 2005 року.

Щоправда, не було ані вбивств, ані випадків позбавлення волі журналістів. Одначе, мовиться у звіті, «брак прогресу у розслідуванні вбивств минулих років і небажання (слідства) виявляти замовників злочинів сприяє загальній атмосфері безкарності».

Напади, погрози, цензура, тиск…

Хоча минулорічні парламентські вибори було проведено демократично, Комітет захисту журналістів занотував 7 випадків нападів та погроз, що їх зазнали репортери регіональних видань, а місцева міліція не переслідувала винуватців. Наприклад, у Львові міліції забрало 10 днів, щоб розпочати слідство у справі підпалу 17 лютого офісу незалежної інтернет-газети «Уголос». Перед тим газета критикувала місцеве начальство.

Посилаючись на дані київського Інституту масової інформації, документ «Напади на пресу у 2006 році», опублікований у Нью-Йорку, в розділі про Україну повідомляє про «27 відвертих спроб цензурування преси і відмов у доступі до посадових осіб, 16 випадків замаскованого тиску й залякувань та 22 судові справи про знеславлення, заведені на вимогу урядовців».

Перешкоди і в регіонах, і в столиці

Більшість нападів на пресу спостерігалася на місцевому рівні. Регіональні ради в Криму та на Донеччині не дозволили журналістам дивитися, як обирають нових спікерів та інших лідерів. В Івано-Франківську 18 травня міськрада надала прес-секретареві мера право позбавляти журналістів акредитації. Рішення пізніше скасували, але репортери далі скаржаться на залякування з боку влади.

Звіт Комітету захисту журналістів наводить низку прикладів подібних переслідувань не лише на регіональному, а й на столичному рівні і занотовує, так би мовити, зустрічний рух — опір журналістів. Зокрема, йдеться про публічну кампанію під гаслом «Руки геть від моєї свободи». Група журналістів має намір публікувати щороку прізвища чільних супротивників свободи слова в Україні.

Комітет захисту журналістів у щорічному звіті також критикує українську юстицію за атмосферу секретності навколо суду, що розглядає справу про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.