27 липня в Київському Будинку кіно відбудеться презентація фільму київського журналіста та режисера Ігоря Чайки „Соло для медіа”.

Це вже другий фільм проекту Інституту Масової Інформації, здійсненого за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні, присвяченого ситуаціїї в українських медіа, що охоплює період від президентських виборів 2004 року до виборів до Верховної Ради України у 2006 році.

Прем’єра першого фільму „Свобода „джинси”? Український контекст...” відбулась наприкінці травня цього року в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно з прав людини „Український контекст”.

І якщо в першій стрічці мова йшла про таке вже досить „популярне” для вітчизняних медіа явище як „джинса”, що набула під час останніх парламентських виборів просто тотального характеру, то в другому фільмі його автори на низці найхарактерніших для українських ЗМІ прикладів спробували з’ясувати: наскільки великою є відстань між задекларованими Президентом принципів свободи слова, незалежної професійної діяльності та захисту журналістів і їх реальним втіленням.

Сьогодні „Соло для медіа” на думку його автора стає ще більш актуальним у порівнянні з початком роботи над цим фільмом. „Ми навіть не намагались щось змінити у фільмі з огляду на червневі події, що знову сколихнули і суспільство і ЗМІ”, - говорить Ігор Чайка. „Адже, по-перше, між документальним кіно і телепередачею є, все ж таки, суттєва різниця. А по-друге, ті небезпеки, проти яких ми намагались застерегти і наших колег-журналістів, і тих, хто „денно і нощно” опікується проблемами свободи слова і демократії, - сьогодні вже перетворюються в реальну загрозу. Але ця загроза, на мою думку, з’явилася в першу чергу і завдяки тому, що влада, по великому рахунку, не виконала жодних зобов’язань щодо ЗМІ та журналістів. Як результат вже маємо сьогодні сумнозвісну історію з нардепом паном Калашниковим та журналістами СТБ. У зв’зку з цим я чомусь пригадав слова більшовистської пісні про „бронепоезд”, що „стоит на запасном пути”! І на превеликий жаль, цей „бронепоезд” озброєний не тільки „калашниковими”, але й іншою більш потужною зброєю, і він вже мчить на вісх парах. А ситуація з СТБ, на мій погляд, була звичайною пристрілкою по медіа, можливо тільки дещо передчасною. Тож у публічну виставу з поканням та вигнанням з партійних лав я, як казав Станіславський, „не вірю!”.

Хоча, з іншого боку, ситуація з фільмом парадоксальна до ідіотизму! За певних обставин „Соло для медіа” в нинішній ситуації міг би стати розкішним подарунком для вчорашньої ще „опозиції”. І була б і помпезна презентація (наприклад – в „Зоряному”), і праймовий показ на кількох телеканалах.

Але, оскільки робити подібних подарунків ми не збираємось, то, гадаю, єдина поки що реальна можливість побачити фільм – це прийти до нас на прем’єру в Будинок кіно. І хоча ми не лишаємо спроб домовитись щодо показу на якомусь з ще „демократичних” телеканалів, я дуже побоююсь, що їхні продюсери матимуть на випадок відмови стандартну заготовку щодо „неформату” пропонованої продукції – тобто фільму. На жаль, вже маємо такий досвід з першим фільмом. Хоча, можливо, це дійсно „формат” виключно суспільного телебачення, от тільки самого суспільного телебачення, яке нам всім так довго обіцяли, досі не створено.

Тож, приходьте, шановні, поки є можливість. Адже, здається, фільми знову починають повертатися „на полички” (а рукописи – в стіл).

А це ми вже проходили!”

P.S. Презентація фільму „Соло для медіа” відбудеться у четвер, 27 липня, о 18-00 у Синій залі Будинку кіно. Вхід вільний. 

ІМІ