Як повідомляє УНІАН, Всеукраїнська асоціація громадське об'єднання "Українська Гельсінська спілка з прав людини" взяла під свій контроль розгляд у Верховному суді України касаційної скарги адвокатів двох молодиків із міста Шахтарськ (Донецька область) Валерія ЖУРАВСЬКОГО та Руслана БРЕДУНА, яких правоохоронці примусили дати свідчення проти себе щодо причетності до вбивства 15 січня 2004 року 17-річного хлопця, і які отримали відповідно 12 і 13 років позбавлення волі.

Про це сьогодні на прес-конференції в УНІАН повідомив програмний директор зазначеної організації Володимир ЯВОРСЬКИЙ.

За словами адвокатів засуджених Сергія ВОРОЖЕВА та Юлії ЛУКАНІНОЇ, Апеляційний суд Донецької області, вивчаючи в ході судового процесу матеріали досудового слідства, не взяв до уваги численні факти, які вказують на непричетність вказаних осіб до скоєння цього злочину. Так, зокрема, як вказують адвокати, виносячи вирок, суд не взяв до уваги той факт, що підсудні і потерпілий в час скоєння злочину (про що є свідчення) знаходилися в різних частинах міста в різних компаніях друзів; на засобі вбивства (металевій трубі) не виявлено ні слідів крові вбитого, ні відбитків пальців обвинувачених немає; судом не перевірено заяви підсудних про те, що їх катували під час слідства, примушуючи дати необхідні покази; проігноровано неодноразову зміну даних у матеріалах слідства щодо розмірів засобу вбивства тощо.

Водночас В.ЯВОРСЬКИЙ висловив впевненість, що ця справа має перспективи бути переглянутою Верховним Судом і направленою на повторне розслідування.

(УНІАН

Про цю історію написала у лютому цього року газета „Україна молода”.

На прес конференції було розповсюджено прес-реліз від автора публікації. Публікуємо його повністю:

"Прес-реліз

Від журналіста Юрія Луканова

Про сваволю прокуратури і міліції у містечку Шахтарськ Донецької області.

Контактний телефон (050)3536789

8 грудня 2005 року.

24 жовтня 2005 року Апеляційний суд Донецької області засудив двох молодих людей мешканців міста Шахтарська Донецької області Руслана Бредуна 1981 р.н. до 13 років ув`язнення, та Валерія Журавського, 1985 р.н. до 12 років ув`язнення за вбивство у ніч на 15 січня 2004 року неповнолітнього В.В. Рішення суду базується на показах засуджених, які вони дали одразу після свого затримання і які потім вони заперечили, стверджуючи, що ці покази з них вибили в правоохоронних органах.

Інших доказів злочину засуджених Бредуна і Журавського не існує.

1.На їхньому одязі не знайдено жодної краплі крові.

2.На знарядді вбивства, знайденому поблизу місця вбивства шматку труби, не виявлено жодного відбитку пальців „убивць”, крім того, на самій трубі не виявлено слідів від тіла убитого. Згідно з версією слідства, шматок труби загнали убитому в око. Цілком природно, що як зовні, так і всередині труби мали б залишитися якісь сліди. Але їх немає.

3. Немає жодного свідка, який би заявив, що він бачив момент убивства.

Є докази, що одного із затриманих Руслана Бредуна було взято на роботі о 12.00, але фактично оформили затримання о 21.15. Тобто понад дев`ять годин Руслан Бредун перебував у міліції без належно оформлених документів. Він твердить, що саме в цей час з нього вибивали явку з повинною. Інший засуджений Валерій Журавський твердить, що з ним повелися так само.

Слідча Шахтарської міжрайонної прокуратури Людмила Прокопова, яка вела цю справу, вдалася до безпрецедентного кроку. 14 травня 2004 року, тобто задовго до рішення суду у справі, у місцевій шахтарській газеті „Знамя победы” вона надрукувала статтю «Лжесвидетельство — уголовно наказуемо». В публікації йшлося про справу «Бредяного і Журавльського, котрі січневої ночі позбавили життя неповнолітнього Волочковського». Будь-який зацікавлений читач однозначно зрозуміє, що йдеться насправді про Бредуна, Журавського та В. Так само, змінивши одну або дві літери, автор називає прізвища свідків у справі. Там сказано, що свідки «під впливом обвинувачуваних і їхнього оточення дали у ході досудового слідства заздалегідь неправдиві покази з метою відвести від кримінальної відповідальності обвинувачуваних у вбивстві».

На завершення своєї статті Людмила Прокопова попереджає учасників процесу про вельми сумну для них перспективу «опинитися в іншій якості — зі свідків перетворитися на обвинувачуваних й бути засудженими за лжесвідчення. Якщо, звісно, до моменту їх допиту судом вони не одумаються і не зрозуміють, що лжесвідчення не тільки тяжкий гріх, а й діяння, що карається у кримінальному порядку». У статті авторка винесла на публіку власні твердження з обвинувального висновку. Таким — таке діяння до рішення суду є вельми сумнівним не лише з точки зору професійної етики, а й з погляду закону. Вищезгадані дії є порушенням Кримінального кодексу України і Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно з законом, слідчий не має права розголошувати матеріали кримінальної справи до рішення суду. Згідно з законом, слідчий не має права чинити психологічний тиск на свідків.

Тим часом, погрози через пресу свідкам, що вони можуть опинитися на лаві підсудних є нічим іншим як способом психологічного тиску."

"Детектор медіа"

Читайте також:

Правозахисники пропонують Карпачовій піти у відставку