Вимоги до сільськогосподарських підприємств для надання статусу критично важливого надто високі
Надання статусу критично важливого для сільськогосподарських підприємств — не просто формальність, а складна бюрократична процедура з жорсткими умовами. Цей статус має вирішальне значення під час воєнного стану, адже дозволяє зберегти ключовий персонал і забезпечити продовольчу безпеку країни. На сайті https://unava.kiev.ua/ вже зараз можна знайти приклади, як аграрії намагаються захищати свої ресурси в умовах нестабільності. Але вимоги, що висуваються державними органами, часто не відповідають реаліям ведення агробізнесу, особливо у прифронтових регіонах.
Нормативна база та суть статусу критично важливого підприємства
Відповідно до постанови Кабміну №76 від 27 січня 2023 року, статус критично важливого підприємства може бути наданий компанії за умови виконання щонайменше трьох із семи передбачених критеріїв. Проте в умовах війни сільське господарство має специфіку, яка не враховується у загальних шаблонах, що призводить до відмов навіть стабільним та життєво необхідним агрофірмам.
До основних критеріїв належать:
- Обсяг сплати податків щонайменше 1,5 млн грн за рік;
- Важливість у забезпеченні обороноздатності чи продовольчої безпеки;
- Наявність критичної інфраструктури або участь у логістичних ланцюгах;
- Обсяги валютної виручки;
- Чисельність працівників — понад 50 осіб.
Типові труднощі при поданні заявки
Незважаючи на важливість сільського господарства, аграрії стикаються з бюрократичними перепонами вже на етапі підготовки документів. Часто саме технічні помилки чи нерозуміння процедур стають причиною відмов.
До основних проблем входять:
- Нечітко прописані функції підприємства у статутних документах;
- Неправильне заповнення форми подання;
- Відсутність довідок з податкової або Пенсійного фонду;
- Формальна відмова через брак одного з критеріїв без аналізу ситуації.
Які документи необхідні для підтвердження критичності
Для подання заявки підприємство має зібрати пакет документів, який включає підтвердження всіх трьох (або більше) критеріїв, визначених у постанові. Підготовка потребує не лише часу, а й участі юриста чи бухгалтера, щоб уникнути формальних помилок.
Обов’язково слід подати:
- Копії установчих документів (статут, витяг з ЄДР);
- Довідку з ДПС про обсяги сплачених податків;
- Довідку з ПФУ про кількість працівників;
- Пояснювальну записку про важливість підприємства;
- Супровідний лист від профільного міністерства або місцевої влади.
Чому існуюча система дискримінує агросектор
Нинішня методика визначення критично важливих підприємств орієнтована на великі виробництва, у той час як більшість сільськогосподарських організацій — це малі та середні господарства. У воєнний час саме вони часто забезпечують найшвидшу логістику та гнучкість, але залишаються поза увагою через відсутність великої звітної бази.
Проблемні аспекти методики:
- Надмірна концентрація на податкових критеріях;
- Ігнорування сезонності у сільському господарстві;
- Формальний підхід до оцінки продовольчої значущості;
- Недоступність зворотного зв’язку після відмови.
На практиці сільськогосподарські підприємства часто опиняються у ситуації, коли не можуть захистити свою команду та ресурси навіть за наявності реального внеску у продовольчу безпеку.
Що варто змінити у процедурі
Щоб надати аграріям реальний інструмент для захисту свого бізнесу, варто переглянути підхід до визначення критично важливих підприємств саме в агросекторі. Врахування галузевої специфіки дозволить ухвалювати рішення не лише на основі цифр, а з огляду на реальну функцію підприємства у продовольчому ланцюгу.
Можливі рішення:
- Створення окремої підкатегорії «критично важливе агропідприємство»;
- Спрощена процедура для фермерських господарств;
- Можливість подавати додаткові пояснення до критеріїв;
- Введення апеляційної процедури;
- Автоматичне оновлення статусу раз на сезон.
Висновок
Сучасні вимоги до надання статусу критично важливого стали надто складними для більшості аграрних підприємств, попри їхній реальний внесок у продовольчу безпеку держави. Замість підтримки, сільгоспвиробники часто отримують відмови через формальні критерії, не адаптовані до реалій галузі. Перегляд підходів, спрощення процедури та врахування специфіки вимоги до аграрного бізнесу під час воєнного стану є не просто бажаними, а життєво необхідними кроками. Лише так Україна зможе зберегти ефективне функціонування агросектору в умовах тривалої нестабільності.
