Антон Момот — один із тих, хто не просто малює ідеї, а живе ними. Його шлях у креативі почався з дитячої цікавості до Photoshop і привів до масштабних кампаній для McDonald’s, «Чернігівського» та десятків інших брендів. Наразі Антон працює в США та вже підкорює країну можливостей своїми ідеями та креативами. Ми поговорили з ним про його шлях, проривні проєкти, зміну креативної екосистеми та те, що дійсно мотивує команду створювати велике.

Як почалась ваша кар’єра в креативній індустрії?

Все почалося ще в школі, коли я вперше відкрив Photoshop — і, здається, з того моменту більше його не закривав. Це були часи, коли в Україні не було креативних шкіл, YouTube не був університетом, а слово «курс» асоціювалося з валютою. Тож я вчився через експерименти, проби, інтуїцію.

Перший справжній креативний досвід — робота дизайнером у брендинговій агенції Republique. Саме там я вперше побачив, що реклама — це не просто картинки, а емоційна мова. Атмосфера, приклад колег, спосіб мислення — усе це стало моєю неформальною креативною освітою. Там я зрозумів, що реклама — це на все життя.

Який момент став проривним у вашій кар’єрі?

Проривним для мене став період роботи в TBWA, де я вперше відчув справжній масштаб реклами — як у сенсі відповідальності, так і впливу. Саме тут розпочалася моя довготривала співпраця з McDonald’s, яка згодом перейшла до агенції OMD. І саме тут я вперше здобув професійне визнання, отримавши кілька нагород на Effie Awards та Київському Міжнародному Фестивалі Реклами.

- Який кейс ви вважаєте найбільш вдалим і чим він для вас особливий?

Без сумнівів проєкт, який я досі згадую з особливою гордістю — це кампанія до 30-річчя Чернігівського пива.

Як артдиректор, я вів цей проєкт від першої ідеї до фінального продакшену. Брав активну участь у розробці креативної концепції, відповідав за візуальний стиль кампанії, створення key visual, контролював роботу з продакшн-студіями, брав участь у зйомках та узгоджував кожен візуальний елемент з командою клієнта.

Це був не просто великий проєкт — це був виклик, відповідь на який я, як артдиректор, дав на повну. Саме завдяки цій кампанії я відчув, що можу керувати масштабом, зберігаючи креативну глибину й ідейну точність. І це досвід, який я з собою несу далі. Це не просто рекламна кампанія — це маніфест віри в себе, створений у непростий для країни час. У моменти, коли здається, що навколо — лише невизначеність і темрява, коли немає на що спертися — лишається одне: віра в себе. І саме це ми й поклали в основу ідеї. Ми звернулись до українців із меседжем:

«Коли нема в що вірити — вір у себе. Бо віра в себе — це вже сила».

У результаті цієї роботи я отримав пропозицію від більшої агенції. Але головне — цей досвід остаточно сформував мене як креативного фахівця, здатного вести великі проєкти від ідеї до реалізації. 

Як ви створюєте унікальні ідеї для кожного бренду?

Для мене бренд — це особистість. Я завжди починаю з «вслуховування»: у бриф, у клієнта, у ринок. Кожен бренд має свою правду, і я намагаюсь знайти саме ту емоцію, яка резонує.

Креатив — це не про шаблонну красу. Це про контекст, момент, тональність. Наприклад, кампанія для McDonald’s в Україні звучала зовсім не так, як її адаптація для американського ринку. Один бренд — різні голоси. Моє завдання — знайти справжній.

Мій підхід базується на поєднанні глибокого занурення в бренд і чесної ідеї, яка викликає емоцію. Тоді й народжується унікальний креатив, який не просто виглядає красиво, а працює.

Які принципи ви ставите в основу роботи з командою?

Для мене найважливіше — створити простір, де кожен може вільно озвучувати ідеї, не боячись здатися «не в тему». Адже найсильніші ідеї часто народжуються з хаосу, жартів або навіть помилок. У здоровій команді це не виняток, а норма.

Мій другий принцип — довіра і відповідальність. Я не мікроменеджер: даю свободу, але очікую результату. Завдання артдиректора — не все робити самому, а зібрати команду, де кожен розкриває свої сильні сторони на благо ідеї. Це про баланс між креативом і структурою.

Третє — відкритість до фідбеку. Ідеї мають змінюватися, рости, ставати сильнішими. Для цього треба вміти слухати і не триматися за власну правоту. Часто після обговорень із дизайнерами, копірайтерами чи стратегами я переглядаю власні рішення — і стає тільки краще.

І нарешті — менше пафосу, більше людяності. Креатив — це командна гра, яка працює лише тоді, коли є повага, гумор і відчуття спільної мети.

Які зміни в індустрії за останні 5 років ви вважаєте найважливішими?

Останні 5 років були надзвичайно насиченими на глобальні й локальні події, які сильно вплинули на креативну індустрію.

Почалося все з COVID-19, який перевів роботу у діджитал і кардинально змінив уявлення про креативний процес. Люди навчилися працювати з дому, більше гуляти, більше спостерігати за реальним життям — і саме з цього почали народжуватися живіші, чесніші ідеї. Креатив повернувся в реальний світ.

 Ще глибше індустрію змінила повномасштабна війна в Україні. Це був не просто виклик — це було повне перезавантаження. Великі бюджети й масштабні знімання зникли. Залишилося головне — ідея. Як сказано — важливіше, ніж як знято. Ми навчилися працювати коротко, точно, сильно.

На глобальному рівні я бачу три ключові зрушення.

- Діджитал — не просто канал, а середовище.

Бренди живуть у TikTok, YouTube, Instagram і Twitch. Кожна платформа має свою швидкість, свій формат, свою мову. Контент став коротшим, але змістовнішим. Аудиторія — швидша й вимогливіша. Завдання креативу тепер не в тому, щоб виглядати добре, а в тому, щоб влучати в момент і говорити мовою конкретної спільноти.

 - Штучний інтелект — не загроза, а інструмент.

AI вже генерує тексти, візуали, звук і сценарії. Але він не створює емоцію. Наша роль — не змагатися з технологією, а використовувати її як помічника, який звільняє час для головного: ідей, що дивують, чіпляють, змушують відчувати.

 - Горизонтальні команди і сила різноманіття.

Креативна структура стала менш ієрархічною. Ролі гнучкіші, межі між спеціальностями розмиті. Артдиректор сьогодні — це не просто той, хто «затверджує візуал». Це людина, яка збирає різні думки й досвіди в одну сильну ідею. Це вже не вертикальна, а горизонтальна екосистема, де цінуються всі голоси.

Світ змінився — і креатив змінився разом із ним. Але його суть залишилась: це про сміливість бачити по-своєму, говорити чесно і бути в контексті. 

Чим відрізняється реклама в Україні та США?

В Україні реклама часто нагадує партизанський маркетинг: швидко, дешево, але дико креативно. У США — це злагоджена система: чіткі процеси, великі бюджети, відпрацьовані механіки. 

В Україні доводиться вигадувати з нічого — і це прокачує креативність до максимуму. У Штатах більше часу на продакшн, більше ресурсів, більше шансів втілити ідею саме так, як ти її уявив — з увагою до деталей, динаміки, естетики.

 Те, що мені особливо цікаво в американській рекламі — це любов до попкультури. Тут легко побачити кампанії, які грають на спортивних мемах, фан-культурах, реп-біфах або образі «поганого хлопця». Це гра з аудиторією, яка кайфує, впізнаючи алюзії та підтексти. В Україні такий підхід трапляється рідше: ми більше схильні говорити через соціальну глибину, емоційність або іронію без агресії. 

В обох підходах є сила. Ідеї, які працюють, народжуються і тут, і там — просто звучать по-різному. Як два діалекти однієї мови: креативу. 

Порада молодим креативникам?

Не бійтеся бути новачками. Усі починали з чистого аркуша, сумнівів і думки: «Я ще не готовий». Але правда в тому, що ніхто ніколи не готовий — доки не почне діяти.

Прокачуйте себе щодня. І не лише у дизайні, копірайтингу чи монтажі. Розширюйте горизонт: слухайте незвичну музику, дивіться кіно поза зоною комфорту, розмовляйте з тими, хто думає інакше. Найсильніші ідеї народжуються на стику несподіваного.

Не чекайте схвалення. Часто вашу ідею просто не зрозуміють. І це нормально. Якщо вірите — розвивайте її, переробляйте, боріться за неї. Креатив — це не лише талант, а й стійкість.

І найважливіше — живіть уважно. Кожен ваш досвід — це майбутній креатив.