Завершилась робота фронтового продакшену «Сектор Правди» на чолі з режисеркою Марією Яремчук над черговим фільмом документальної епопеї «Прифронтове життя». Цього разу знімальна група побувала поблизу лінії фронту у Сумській області та об’їхала малі громади, територія яких безпосередньо прилягає до кордону з росією, а деякі й зазнали окупації ворогом на початку повномасштабної війни.

Сумщина – своєрідний регіон, східний кордон якого межує з населеними пунктами країни-агресора. Саме звідси 24 лютого 2022 року покотилась на Київ ворожа навала. Територію звільнили наші війська, але певний інформаційний вакуум навколо прифронтових громад залишився. Цим, зрозуміло, скористувався ворог, поширюючи та роздмухуючи чутки про якихось «ждунів», що нібито чекають повернення росіян. 

Що можна протиставити ворожій пропаганді? Тільки правду про те, як і чим живуть прифронтові міста, села й містечка: Білопілля, Ямпіль, Путивль, Конотоп, Тростянець, Кролевець, Охтирка. І самі Суми, що розташовані всього у 30 кілометрах від кордону.

Стилістику фільму Марія Яремчук вирішила просто і лаконічно. Людям з різних верств населення, професій, фізичного та майнового статусу вона задавала прості питання:

• Чи вірили ви у повномасштабне вторгнення?
• Як ви зустріли наступ ворога?
• Як пережили окупацію?
• Якими є ваше життя і діяльність сьогодні?
• Що ви будете робити в день нашої перемоги?

Питання – прості й однакові. Але якими ж різними були на них відповіді!

Головна перевага режисерки в тому, що вона вміє швидко знайти спільну мову зі співрозмовником, чи співрозмовницею, зачепити в людині ті струни душі, що відгукуються прямотою, відкритістю й глибокою емоційною щирістю.

І от перед глядачем:

• Голови громад, що мали можливість виїхати в тил, але не покинули своїх мешканців;
• Акушерка, що приймала пологи під обстрілами, а потім ховала породіль і новонароджених у підвал;
• Священник, що не залишив свою паству, вислуховував, втішав, молився разом та переконував: Божа воля в тому, щоб гнати ворога з нашої землі;
• Військовий пенсіонер, який, переодягнувшись у старе лахміття і підпершись костуром, сновигав під носом в окупантів, а потім передавав нашим інформацію про кількість загарбників і склад бойової техніки;
• Волонтерки, які плетуть маскувальні сітки 24/7 і всіляко допомагають бійцям на фронті.

«Ось таким є справжнє життя прифронтової Сумщини, - говорить режисерка своїм фільмом, - а не ІПСОШне засилля ждунів».

Так, Сумщина – специфічний регіон. Тут зв’язки з сусідами не переривались до ночі 24 лютого. Родичі їздили в гості, росіяни приїздили закуповувати продукти, наші виїздили на заробітки. Тут є села, у яких кордон відділяв одну вулицю від іншої. Тому у можливість великої війни мало хто вірив. Однак, вже з перших днів навали сумчани згадали, що їх область – це партизанський край. Історики матимуть тут безліч матеріалів про героїзм і відчайдушність новітніх партизан.

«Майже всі, з ким нам довелось поговорити, - каже Марія Яремчук, - пояснювали своє небажання виїхати з прифронтової території однаково: поки ми тут – це живе місто, село, коли ми виїдемо, тут буде лише сіра зона».

А й справді, що робить територію живою? Тільки люди, що мешкають на ній. І від того, які ці люди, як вони живуть, які цінності сповідують, які звичаї мають, залежить краса і добробут, чи, навпаки, бруд і занепад. Сумщина у «Прифронтовому житті» постає героїчною. І ця героїка – не в яскравих разових акціях, а в спокійній впевненості людей у правильності того, що вони роблять, як живуть. У переконаності: поки ми тут, - життя не закінчується, а перемога наближається.

Документальний фільм «Прифронтове життя. Сумщина» в листопаді 2024 року буде доступний для перегляду на платформі Київстар ТБ.

Статтю підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не співпадати з думкою автора.

Авторка Алла Мегель

Фото Марія Яремчук