Виступало бльш як 20 промовців. Але чомусь черга – вже вкотре – не дійшла до жодного з керівників тих структур, які не перший рік є лідерами у кіновиробництві в Україні, - загальнонаціональних телеканалів. Звісно, це ще не діагноз, проте вже - надзвичайні симптоми, коли знову не змогли вислухати представника “Інтера”.

Влад РЯШИН, голова правління телеканалу “Інтер”:

- На сьогодні українські телевізійні канали є не лише трансляторами кіно- та телепродукції, але й фактично - головними замовниками та виробниками фільмів і серіалів. Тільки наш канал цього року планує витратити на створення національної кіно- та телепродукції близько 50 млн. гривень. Як виробники і замовники національного кіно, ми знаємо проблеми, що існують зараз у цій сфері виробництва. Насамперед, вони концентруються в законодавстві.

Державна підтримка кіно- та телевиробництва не може зводитися тільки до прямого фінансування замовлення державою. Треба сформувати економічне підґрунтя, законодавчу базу, які створили б привабливий з економічної точки зору напрямок інвестицій у виробництво національного фільму. Але спершу варто з”ясувати, що саме є національним фільмом. І це зовсім не складно. Необхідно лише визначитися з критеріями, які, в принципі, цілком зрозумілі. По-друге, слід створити нормальні умови для виробника, а саме - змінити податкове регулювання діяльності суб’єктів виробництва національного продукту. Навіть не враховуючи ПДВ, якщо операції, пов’язані з виробництвом, інвестуванням або спонсоруванням національного продукту, визначатимуться як валові витрати компаній, - вже це сприятиме зростанню інвестицій. Що ж до державного фінансування виробництва національного фільму, треба встановити мінімальний відсоток видаткової частини державного бюджету України, менше за який воно відбуватися не може. Стовідсоткове фінансування кошторисної вартості національного фільму потрібно дозволити виділяти центральному органу виконавчої влади у сфері культури тільки у виняткових випадках, з урахуванням художньої і культурної значущості такого проекту. В усіх інших випадках державне фінансування виробництва національного фільму не повинне перевищувати 70 відсотків його кошторисної вартості. Таким чином, ми зможемо залучити до сфери виробництва національного фільму комерційних продюсерів, інвесторів. І як наслідок - зможемо збільшити кількість кінострічок і покращити контроль над якістю продукції, збережемо державні кошти від суб’єктивізму тих, хто приймають рішення. Тільки об’єднавши державну підтримку яка має складатися з податкового регулювання діяльності суб’єктів виробництва національного фільму та безпосереднього державного фінансування (часткового або повного), ми дійсно зможемо створити умови для кількісного і якісного стрибка у виробництві національного продукту. Фільмів, які вже потім підуть на дистрибуцію в різних сферах – кінопрокаті, на відео, DVD та телевізійні екрани. А те, що спеціалістів небагато, але вони є, ми знаємо з конкретних прикладів.

І хай поки що в нас немає кінопрокатних успіхів, таких як, наприклад, “Ночной дозор”, однак фільми виробництва нашого телеканалу для дистрибуції на відео та DVD, для телевізійних каналів з успіхом продавалися протягом останніх років і давали добрий як комерційний, так і іміджевий результат. Безумовно, є поняття фестивального кіно. Для виробництва саме його у новому законі і слід дозволити 100-відсоткове державне фінансування. В усіх інших випадках - лише разом і під контролем комерційних партнерів, інвесторів.

До речі ще наприкінці минулого року Микола Томенко, тоді - керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, - очолив робочу групу, до якої ввійшли члени Індустріального Телевізійного комітету. Результатом роботи цієї групи став проект Закону “Про внесення змін до Закону про кінематографію”, де вищезазначені пропозиції присутні. Пропоную винести цей проект на професійне публічне обговорення.

Інф. телеканалу “Інтер”