Фронт і тил. Скільки за цими словами правди і домислів, істинної трагедії й інформаційно-психологічних маніпуляцій. Є реальні сили, які намагаються об’єднати ці дві половини нашого розтрощеного війною суспільства, а є й такі, що намагаються грати на роз’єднанні свою брудну гру. 

Як ворожі спецслужби намагаються роз’єднати фронт і тил

• Поки фронтовики воюють, жертвуючи своїм життям, в тилу люди відпочивають, проводять час в ресторанах і кафе, ховаються від мобілізації.
• Тиловикам ніколи не зрозуміти тих, хто пройшов фронт, хто втрачав побратимів, був поранений, убивав ворогів.
• В тилу ніхто не бореться за майбутнє України. Всі розслабились, чекають, поки прийдуть фронтовики і вирішать за них всі суспільні проблеми.
• На фронті воюють, а в тилу розважаються і крадуть.

Ці й подібні їм меседжі все частіше з’являються на інформаційних просторах соцмереж. Безперечно, частина з них – ворожі вкиди. Але було би помилковим стверджувати, що такі думки не приживаються у деяких людей, спотворюючи їх картину світу. І тоді з’являються у мережах ображені дописи фронтовиків, принизливі коментарі «диванних експертів» та «корисних ідіотів» про те, що тил втомився від війни.

Що з цим робити?

Документалістика – один з методів інформаційної протидії

Своєрідну відповідь на це питання дає новий проєкт ГО “ВГО“Рушійна Сила”   та фронтового продакшену “Сектор Правди”. Це – цикл “Прифронтове життя” – документальна дилогія, знята режисеркою Марією Яремчук у Кушугумській та Комишуваській територіальних громадах Запорізької області.

Ці території знаходяться у кількох кілометрах від лінії фронту, а деякі з них були тимчасово окуповані ворогом, а затим звільнені. Це земля, де межу між двома світами – фронтом і тилом – практично стерто безкінечним ворожим ракетним терором а подекуди – окупацією. Здавалось би, як можна жити у місцевості, де час повітряних тривог довший, ніж періоди затишшя між обстрілами? А люди живуть. Намагаються відразу відбудовувати, ладнати зруйноване, обробляють свої городи й поля, ходять і їздять на роботу, волонтерять.

Мешканці прифронтових районів також існують на межі двох світів: вони начебто в тилу, але водночас тут зовсім поруч точаться бойові дії. Сюди весь час прилітає. Місцевими дорогами постійно мчить військова техніка. Сюди відходять бойові частини на відпочинок. Тут постійно курсують медеваки та «швидкі» з пораненими. Таке існування змінює людські характери, пріоритети, погляди на світ. 

“Ми хотіли показати трансформацію поглядів місцевих жителів на війну та життя в цілому, наголосити на важливості горизонтальних зв’язків в громадах, коли в умовах війни місцева влада повинна організувати опір ворогу, а в подальшому подолання гуманітарних викликів. А ще ми хотіли показати, що не повинно бути розділення на фронт і тил. Всі ми – вся країна – повинні працювати на перемогу,” – говорить режисерка Марія Яремчук.

Тизери першої та другої серії циклу «Прифронтове життя» можна переглянути на YouTube.

Коротка історія співпраці ГО і продакшену

Що являють собою фронт і тил, команди і “Рушійної Сили”, і “Сектора Правди” знають на власному досвіді. Продакшн, створений у 2015 році, має в доробку більше 400 відеоробіт про фронти українсько-російської війни. Серед них – понад три сотні короткометражок, документальний повний метр, телепроекти. Більше десятка стрічок “Сектор Правди” зняв у співпраці з ГО “ВГО “Рушійна Сила”. Крайня робота – це документальний фільм-портрет “Барс. Незакінчена справа”, прем’єру якого приурочили до Дня Захисників і Захисниць України.

З часу повномасштабного вторгнення команда кінематографістів відзняла також цикл відеосвідчень “Зранені війною”, у якому задокументувала історії мешканців Київщини та Чернігівщини, що постраждали від російських бомбардувань та окупації. Досвід цих зйомок дуже знадобився у роботі над “Прифронтовим життям”.

Робота над проєктом “Прифронтове життя”

На етапі попередньої розробки кінопроєкту команда налагодила співпрацю із місцевою владою та ВЦА. Потім, під час особистого спілкування дослідила конкретні історії людей із населених пунктів Кушугумської та Комишуваської громад. Відповідно до отриманої інформації сформувала орієнтовний перелік локацій, де й провела зйомку.

Попередньо був створений орієнтовний перелік героїв (героїнь) – людей, із якими записали інтерв’ю. До інтерв’ю в кінцевій версії були додані спостереження, репортажна зйомка, закадрові коментарі.

Героїв стрічок обирали так, щоб у проєкті були представлені всі верстви місцевих спільнот і маргінальних та вразливих груп: місцеві жителі, волонтери, представники влади, тимчасово переміщені особи, люди з інвалідністю, – для того, щоб представити ситуацію в регіоні під різними кутами і показати зміни у світосприйнятті кожної із зазначених груп.

Авторка фільму веде глядача лініями непростих доль героїв та героїнь від “станції до станції”:

• очікування великої війни та її початок,
• рух фронту, пережите особисто різке втручання війни в життя: бомбардування, окупація,
• спротив та звільнення,
• гуманітарні виклики та історії успіху,
• мрії про перемогу та шлях до неї.

У кожного героя свій непростий досвід втрат: у когось це втрата домівки й майна, у когось – загибель родини, близьких. Але це й шлях перемог: історії спротиву окупації, волонтерство, допомога армії. І все це в їх житті так тісно переплетене з фронтом, що у жодного «диванного експерта» не повернеться язик нав’язати їм принизливі ворожі наративи.

Телевізійна прем’єра циклу пройде на Тернопільському обласному каналі ТВ-4 у листопаді цього року, Офлайн покази також відбудуться на Тернопільщині у листопаді.

Підсумки та головна цінність проєкту

Відзнятий матеріал переглядається на одному диханні. У ньому є щира правда людських емоцій, що робить цю документалістику неповторною. Як неповторною є кожна людська доля, кожен особистий досвід війни.

“Прифронтове життя” розповідає про те, що розподіл “фронт - тил” – поняття чисто конвенційне. У житті ж все складніше – більш переплетене, сплавлене в єдине ціле. І тут, на прифронтовій території, й там – подалі від безпосередніх бойових дій. У кожного фронтовика є рідні й друзі в тилу. У кожного в тилу хтось воює на фронті, і майже у кожній родині вже є втрати. І це – не вигадані кіношні історії, це та правда життя простих людей, яка і створює реальну, а не спотворену інформаційними маніпуляціями картину нашого світу.

Головна ідея роботи Марії Яремчук в тому, що весь досвід життя героїв стрічки на межі двох світів свідчить про одне. Про те, що головна цінність і зброя українців – це не поділ на фронт і тил. Це – наша єдність, наше спільне вміння прийняти один одного такими, як ми є, і працювати заради майбутнього. Адже підтримка один одного, взаємодопомога і спільна праця на перемогу – це ті основні чинники, які допомогли вижити мешканцям Кушугумської та Комишуваської громад в окупації і допомагають зараз виживати й перемагати тут – на межі двох світів – фронту і тилу.

(кадр із фільму «Прифронтове життя»)