Цікаве таке слово — алюзія

Ремінісценція в літературі — дуже типовий художній прийом, який дає змогу письменникам у своїх книжках апелювати до раніше написаних творів, залучати їхніх персонажів, основні мотиви та ідеї. Подібний підхід украй притаманний для всієї культури загалом. Не секрет, що існувала рецепція античності в мистецтві Відродження чи рецепція Середньовіччя у творах романтизму. Ми постійно звертаємося до спадку наших попередників та всіляко переосмислюємо його. Модерністська література вже на повну вводила елементи художніх творів попередніх часів, про постмодернізм же говорять (і небезпідставно), що він складається з тотальної ремінісценції. 

Алюзія в літературі — явище з глибоким корінням. Згадаймо, до прикладу, твори Вільяма Шекспіра. Вони давно увійшли до світового фонду літератури та стали золотою класикою. Великий і загадковий митець часто звертався до тематики античності, переосмислюючи ті чи інші історичні події, міфи та художні твори. Зокрема трагедія Шекспіра «Antony and Cleopatra» дуже цікаво й талановито оповідає знамениту історію.  

Нотки сучасності, навіть цілі сонети

Модернізм у літературі виражений численними ремінісценціями. Так, не можна не згадати творчість українського поета Євгена Маланюка. Його вірші майорять алюзіями на європейські твори класичної літератури, порушують вічні теми кохання і зради, боротьби та шляху митця в суспільстві. Безперечно, вагому роль у творчому світовідчутті відіграла й особиста позиція поета, його участь у низці подій Української революції 1917–1921 років. Збірка «Євген Маланюк. Вибрані твори» обов’язково вразить читачів.

Модерна проза завжди тяжіла до алюзій. Але найбільшого розквіту цей прийом досяг саме у творах постмодерністської хвилі. Так, роман Джона Фаулза «Маг» постійно звертається до тематики Стародавньої Греції, по-новому осмислюючи її та екстраполюючи на новітні реалії. Головний герой твору потрапляє на грецький острів та починає навчатися в закритій школі для юнаків. Книга наповнена містикою, яка, однак, балансує на межі афери та фальсифікації. Рецепція тематики Стародавнього Сходу простежується у творі Джозефа Макелроя «Бомба». Знахідки артефактів, що стосуються Ісуса Христа, на території Іраку занурюють героїв у атмосферу містики, а військові дії навколо нагадують про реальність. Проте, як часто буває, з'являється загроза розбудити ті прадавні сили, що набагато страшніші за бомбардування та кулі.

Книжка Вільяма Ґеддіса «Агапе агов» розгортає перед читачами цілий калейдоскоп думок мислителів і письменників, у якому Платон, Шекспір, Ніцше, Байрон, К’єркегор та багато інших сплітаються в єдину нить. Безперечно, це твір, розрахований на підготовленого читача-інтелектуала.

Роман Дональда Бартелмі «Білосніжка» — це залучення казкових героїв Діснея в зовсім неказкові умови сучасності. У книжці наявні елементи магії, однак вони далеко не завжди допомагають розв’язати складні буденні проблеми. Утім, це ніби натякає, що зрештою ключ до успіху перебуває саме в наших руках.  І звісно, як же без майстра постмодернізму Віктора Пелевіна. Його твори — це сучасна класика, в якій іронічна критика попкультури і трансцендентна напівбуддиська критика сучасного світу загалом подаються в неповторній манері. Збірка письменника «П5» — типовий тому приклад. Ці та інші цікаві книги прози можна придбати в Книгарні «Є».