Про це йдеться в „Громадському моніторингу фінансування виборів Президента України 2004: експертний аналіз”. Проект здійснює з метою експертної оцінки загальної вартості витрат кандидатів на виборчу кампанію, визначення головних напрямків розподілу цих коштів, і, в результаті, забезпечення прозорості і підзвітності виборчих фондів.

Аналіз результатів, отриманих у ході моніторингу, протягом першого місяця ведення офіційної виборчої кампанії, дозволив виявити деякі характерні особливості фінансування цієї виборчої кампанії. Незважаючи на порівняно млявий характер кампанії, перші результати моніторингу дають змогу окреслити переважаючі напрями витрат поточної кампанії – вимальовується принципова відмінність президентської кампанії 2004 р. від виборів Президента 1999 р.

Тоді, незважаючи на наявність жорсткого тиску з боку влади, перебіг кампанії визначався своєрідним „фактором політичного ризику”, який полягав у безальтернативності - в умовах більшої демократичності відносин перехідного суспільства - ставки олігархічної еліти на повторне обрання Л. Кучми, що, зрештою привело до консолідації теперішнього режиму.

Це зумовлювало, поруч із адміністративним супроводом кампанії, дорогі PR-проекти, які передбачали великі фінансові вливання.

Натомість, за даними моніторингу, нинішня кампанія відзначається стабілізацією політичного режиму і засад здійснення економічних відносин. Це перетворює адміністративний ресурс на фактор безпосереднього впливу на обсяг і напрями фінансових витрат кампанії. Якщо у попередній кампанії адміністративний ресурс відігравав своєрідну роль батога, який часто брався до рук її режисерами з боку влади, то в умовах стабілізації режиму адміністративний ресурс „вмонтований” у виборчу кампанію і визначає її обличчя, що звужує і видозмінює поле фінансових витрат. Адміністративний ресурс може стати серйозним фактором зниження реальних грошових витрат у кампанії, як з боку влади, так і з боку опозиції, навіть тоді, коли вона уже серйозно розкрутиться, і додадуться серйозні вливання у передвиборчі технології.

Із означеної структури кампанії сталим напрямом її проведення стануть доброчинні акції. Відповідно, можна сказати, що напрями на кампанію провладного кандидата будуть пов’язані із маніпулюванням такими фундаментальними ідеологемами, як здоров’я, добробут, що відповідають станові „стабільності” режиму. Виходячи з цієї засади впорядковуючої ролі адмінресурсу в суспільних відносинах, вестиметься і рекламна кампанія провладного кандидата в електронних ЗМІ, в умовах „стабільності” легко створити ілюзію „процвітання”, принаймні на короткий час. А тяглість перебування при владі стає важливим елементом конструкту „стабільності”; тому невимушене використання картинки „Янукович нагороджує переможців” у телезаставці Олімпійських ігор 2004 (тобто включення кандидата у розмірений триб життя) стає рисою ведення кампанії.

У цьому ж руслі слід розглядати майже одноразову виплату кількарічних заборгованостей бюджетникам. Цей напрям ведення кампанії вимагає необхідності відстеження джерел державних виплат, ініційованих урядом. При цьому відстеження динаміки державних виплат стає окремим напрямком моніторингу, оскільки самі виплати, із технологічних міркувань ведення кампанії, можуть і не рекламуватися в медіа. Із зазначених особливостей кампанії випливає, що організація комерційних проектів стане окремим напрямом її здійснення з боку влади.

Іншою стороною визначальної ролі адміністративного ресурсу у президентських виборах, як ознаки стабільності режиму, стає своєрідна конвертація адміністративного ресурсу у нелегальні витрати в кампанії. Збір підписів на підтримку кандидатів як форма політичного волевиявлення громадян фактично перетворена на зовнішню вивіску комерційних відносин: оформлення необхідної кількості підписів на підтримку кандидата віддано на відкуп технологічним командам. Звідси, збір підписів на підприємствах і установах під адміністративним примусом можна розглядати не тільки як рецидив комуністичної системи, а й у руслі конвертації адміністративного ресурсу у тіньові кошти у виборчій кампанії. Методологічною проблемою, однак, тут стає визначення підходів до обрахунків таких витрат.

Напрям витрат, характерний саме для даної кампанії, випливає із однієї з рис нинішньої стабільності режиму – певного типу інтеграції адміністративної вертикалі і криміналітету, що творить певний спосіб дотримання суспільного правопорядку. Характерними рисами ведення виборчої кампанії в умовах цієї „стабільності” стає дієвість максимального звуження інформаційного поля опозиційного кандидата – відповідно, маргіналізація і відчуження опозиційних кандидатів від основної маси кандидатів зумовлює значні витрати кампанії на антирекламу опозиційного кандидата в електронних і друкованих засобах ведення агітації.

За таких умов основним напрямом ведення кампанії опозиційним кандидатом стають безпосередні зустрічі з виборцями по всій Україні і пов’язані з цим напрями витрат (в т. ч. на значне проведення масових акцій, шоу-програм і т.д.)

Перші згадки з боку представників провладного та опозиційного кандидатів про використання коштів на потреби даної кампанії підтверджують, що тіньове фінансування виборчої кампанії і надалі посідатиме головне місце, і як таке воно приймається обома її сторонами. Офіційні, законом обумовлені передвиборчі фонди, є радше зовнішньою правовою вивіскою і, схоже, ніхто найближчим часом в Україні не має наміру серйозно ставити питання про дієвість виборчого законодавства у цій частині. Законодавчі ж поправки, які прийматимуться найближчим часом, радше видозмінюватимуть існуюче становище, але не приведуть до основоположних змін, оскільки наразі не видно політичних сил, зацікавлених у таких змінах.

Інф. "Детектор медіа"