Видатний експерт по Україні й Запоріжжю, невгамовний базікало, та пристосуванець. Ми вирішили розповісти про головного колаборанта на окупованих територіях нашого краю – Володимира Рогова. Його брехливість і ницість цілком корелюють з іншими колаборантами, на кшталт Царьова чи Ківи, яких росіяни планували поставити ляльками в окупаційному режимі.

Зараз Рогов підписується як «член главного совета военно-гражданской администрации Запорожской области» і є ключовою «говорячею головою» окупаційної влади. А також вже називає себе мером Мелітополя. Ми пам’ятаємо його здебільшого через мем про винищення російських снігурів українськими синицями. Але звідки він взявся і що робив увесь цей час?

Дисклеймер: ця історія трішки виходить за межі нашого звичного формату. Місцями це майже мемуари, адже керівник ЗЦР Сергій Сидоров мав спільних знайомих з Роговим ще з кінця нульових, сам спілкувався з ним два рази в ті роки, і потім періодично слідкував за його пригодами в ОРДЛО і в Росії.  

Дуже давні часи

В нульових роках Рогов був невеличким бізнесменом – магазин комп’ютерних комплектуючих «КПСС» на зупинці, як їхати з Металургів в центр, торгівля канцтоварами, трішки комерційних «квадратів» для здачі в оренду під дрібні магазинчики-лавки, ще якийсь бізнес з виробництва алкоголю в Бердянську. Що тоді було новацією, він тримав низку невеликих локальних сайтів з працевлаштування, знайомств і подібного «купі-продай».

І, через що його були змушені знати місцеві журналісти, дотичні до інтернету (а в ті часи їх нараховувалося набагато менше, ніж зараз) – Рогов був власником сайту «День Запорожья», day.zp.ua.  Сайт майже ніколи не давав посилання на першоджерело новини, яку брали з іншого сайту,  контент-менеджери «Дня» ніколи не реагували на листи чи повідомлення «поставте будь-ласка гіперлінк», і навіть коли про це писали напряму Рогову, реакції теж не було. 

Щодо особистості Володимира Рогова, то його характерною рисою була (і лишається, якщо подивитись ютьюб) здатність говорити на майже будь-яку тему дуже довго. І періодично розповідати, що він знайомий з дуже впливовими людьми – молодшим Януковичем, Азаровим, й іншими видатними особами тодішнього політикуму.

І вже тоді він захоплювався великим СРСР, розповідав про свого діда, який працював в НКВС і стріляв бандерівців. Зважаючи на попередній абзац, зараз вже важко встановити, наскільки це правда. 

2007-2013: Давні часи, початок шляху

Політична кар’єра Рогова почалась десь влітку 2007-го року. Він познайомився з Артемом Шарлаєм, формальним керівником «Славянской гвардии». Шарлай тоді встиг посваритися з фактичним керівником цієї організації Павлом Бройде. Так, із тим самим, який через декілька років став одним із заступників у «смотрящего Запоріжжя» Євгена Анісімова. Відтак, почали своє існування дві «Славянские гвардии».

У Рогова «в кишені» опинились печатка і формальний керівник Шарлай, і цього виявилось достатньо для початку масштабної діяльності.

Володимир Рогов поїхав до Росії і там отримав «мандат» на проведення акції «Георгіївська стрічка» на 2008-й рік по Запорізькій області. Тоді в Україні її також роздавали, і, уявіть собі, її виготовлення навіть оплачувалося з бюджетних коштів – Рогов в 2008-му поставляв георгіївські стрічки обласному Центру патріотичного виховання молоді.

Також він зміг зарекомендувати себе як правильну людину перед «моторівцями», і на місцевому телеканалі «Алекс» почали з’являтися сюжети про «Славянскую гвардию». Іноді це доходило до комічних епізодів – наприклад, якось Рогов хотів зробити сюжет з «контрольною закупкою» «Майн Кампфу» в одній книжковій палатці, з подальшим скандалом. Але йому завадили самі журналісти, яким цей «антифашист від начальства» не дуже подобався: вони тишком-нишком викупили два наявні примірники книги й піару не вийшло.

Десь в той же час Рогов усталив зв’язки з Артемом Тімченком, який під час Майдану став одним з лідерів запорізьких сепаратистів, а в ті роки суміщав редакторство одразу у двох газетах – в «Істеблішменті» Владислава Грабовського і у власній «Іскрі». Невеличкі новини про акції «Гвардії» почали з’являтись і в цих медіа.

Коли до влади прийшов Янукович, то Рогов мінімізував свою присутність в Запоріжжі, тому що в області почалось «кураторство» Євгена Анісімова. У якого заступником по медіа, політиці та різних тонких питаннях працював вже згаданий Павло Бройде, котрий не забув «рейдерське захоплення» своєї «Славянской гвардии» та конфлікти дворічної давнини за «бренд».

Володимир Рогов переключився на Київ та встановлення різних контактів в Москві. Він вписувався в усілякі російсько-українські проекти з укріплення відносин, наприклад – «Російсько-українську молодіжну палату». Серед найбільш гучних акцій Рогова тодішніх часів можна згадати дві. Перша – це якийсь «активіст «Славянской гвардии» з Запоріжжя розчавив на плечі тодішнього президента Польщі Бронислава Коморовського яйце. Друга – встановлення в Запоріжжі бігбордів з Путіним напередодні «президентських виборів» в Росії в 2012 році, після терміну-«пересменкі» Дмитра Медведєва. 

“Мы видим события в России – попытки “раскачать лодку” и организовать очередную “цветную революцию”, которая, как показывает опыт таких революций, не принесет и не может принести ничего, кроме нестабильности в России, а, следовательно, и в Украине, которая экономически и не только связана с Россией больше, чем с другой страной или объединением государств”, – розповідав тоді Рогов, пояснюючи ці борди.

Але взагалі він любив менш конфліктні і більш позитивні речі – взяти участь в якомусь форумі, виступити за братерство слов’ян, скласти паззл з Гагаріним на Майдані.

При цьому, інших людей, крім Рогова, під брендом «Славянской гвардии» не було помітно – лише Рогов і безіменні активісти довкола нього, які разом вкотре зробили щось для зміцнення «дружби народів». Зрідка з’являвся Артем Шарлай.    

Коли Виктор Медведчук в 2013-му створив «Украинский выбор» для просування відверто проросійських наративів, якими не хотіла плямувати себе тодішня Партія регіонів, то Рогов органічно вписався до цієї спільноти, і регулярно брав участь в їхніх пікетах. І навіть почав критикувати «регіоналів» за наміри євроінтеграції. От такі тоді були новини:

Поддержать активистов движения пришли представители молодежной общественной организации «Славянская гвардия».

«Президент Виктор Янукович совершает большую ошибку, предавая людей, которые за него проголосовали, – отметил председатель движения Владимир Рогов. – Европа не спрячет его от народного гнева, никому он там не нужен. Мы в который раз призываем президента Януковича опомниться и не делать этой роковой ошибки, от которой пострадает не только народ Украины, но и он сам».

Тоді ж, восени 2013-го року, почали говорити про те, що Володимир Рогов може очолити місцеву організацію «Українського вибору» в Запоріжжі. Але до партійного будівництва не дійшло – розпочався Майдан.

Початок 2014го: від Майдану до «яєчної неділі»

В грудні-січні Рогов «волонтерив», але на користь «Беркуту» та зібраних до Києва внутрішніх військ. Привозив їм теплі носки, гарячий чай, писав відео про це із закликом боротись із американським впливом.

Коли в Запоріжжі розігнали Майдан 26 січня, то для постійного «анти-майдану» під ОДА знадобилась не тільки Партія регіонів, а й різні громадські організації для масовості. Крім різних афільованих з владою козаків-афганців-чорнобильців підтягнули і «Славянскую гвардию», від якої до мікрофона періодично виходили Рогов і Артем Шарлай. 

«Бенефіс» у Рогова стався 19 лютого, на наступний день після підпалу Будинку Профспілок,  штурму Майдану «Беркутом» і першої великої хвилі поранень і смертей майданівців. Тоді у Януковича дали відмашку по областях збирати місцевий «партхозактів»,  засуджувати протестувальників і вимагати від центральної влади рішучих дій. В великому залі Запорізької ОДА виступали Пеклушенко, Межейко та інші, за ієрархією, і розповідали про бідний «Беркут», озвірілих радикалів та руку Госдепа. Серед інших, «від громадськості», виступив і Володимир Рогов. Він розповів, що американці привезли на Майдан 27 мільйонів доларів в готівці, і що треба вимкнути п’ятий канал. А також – звернути увагу на місцеві медіа, де працюють різні радикали й націоналісти.

Коли Янукович втік і запанувало безвластя, Рогов відзначився разом з комуністами на захисті пам’ятника Леніну. А з початком російського вторгнення до Криму, протягом березня, Рогов і Тімченко стали водити проросійську колонну демонстрантів від пам’ятника Леніну до мерії. 

Десь напочатку березня Володимир Рогов зник з міста, і його прихильники оголосили, що його затримало СБУ. І вже тоді почали лунати версії, не без тролінгу від проукраїнських запоріжців, що Рогов як головний комунікатор з Москвою привласнив собі гроші від росіян, які мав би розділити між усіма іншими лідерами місцевого антимайдану.

Отже, у березні-квітні проросійські мітинги, включно з «яєчною неділею», відбувались без його участі. Кумедно, що за тиждень до «яєчної неділі», на черговому мітингу «вежливых запорожцев» Артем Тимченко оголосив, що Віктор Янукович призначив Володимира Рогова очільником Запорізької області. Але Рогов з тих часів так і не повернувся до Запоріжжя.

У той же час поширеною стала версія, що однією з причин, через які в Запоріжжі не відбулось не тільки «донецького сценарію», а й навіть спроби захопити ОДА, як в Харкові, є «віртуальна реальність» від Рогова. Який зробив свою «Славянскую гвардию» головною і майже єдиною проросійською організацією в місті і області перед очима російських кураторів, але у підсумку виявилось, що «гвардія» цілком віртуальна і складається з нього самого і Артема Шарлая. Відтак, займатись силовими акціями чи хоча б бути «фасадом» для російських гастролерів було нікому.

2014-2022: Захопливі пригоди на Донбасі і в Москві

По той бік фронту Володимир Рогов майже одразу потрапив до РІСІ – Російського інституту стратегічних досліджень. За часів СРСР це було аналітичне управління у складі КДБ, а в 90-х роках його підпорядкували Адміністрації Президента. В Інституті мали б працювати розумні аналітики і експерти, які роблять за запитом різних відділів і керівників Адміністрації аналітичні записки по усіх можливих питаннях – що робити з Україною, який зараз вплив Китаю в російському Приамур’ї і як посилення талібів вплине на відносини з Таджикістаном.

І в цю поважну установу на правах «експерта по Україні» вписався Володимир Рогов. Коли саме вписався – чи одразу після того, як перестав водити запорізьких «ватників» проспектом, чи вже згодом, облаштувавшись на Донбасі, – зараз важко сказати.

На початку 2015-го року в рунеті з’явився розлогий текст-кляуза зі скандальними викриттями внутрішнього життя РІСІ – «Анатомия провала: О механизме принятия внешнеполитических решений Кремля». Можете почитати, там така досить типова картина – у керівника почалась нав’язлива ідея, просування по кар’єрних сходах у закладі стало можливим лише для тих, хто разом з директором угорав по православ’ю і переймався долею білогвардійців, «українським питанням» займалась некомпетентна нагла тітонька. Під керівництвом цієї тітоньки по «українському питанню» був сформований набір штампів про видуману націю, failed state, плани англосаксів, всесвітню гомосексуальну змову, і таке інше – що ми чули до недавнього часу і на наших проросійських каналах. Усе це йшло широким валом, лише у невеличкій переробці, на усі інстанції, які запитували «щось по Україні».

Саме при описі подій весни 2014-го року і згадується в цьому тексті Рогов:

«Аннексия Крыма, демонстративное «единодушие» референдума, самопровозглашение ДНР/ЛНР, начало АТО и майские события в Одессе – все, казалось бы говорило об экспертной состоятельности Института. Был организован сбор средств в помощь борющемуся Донбассу, в РИСИ нашел убежище бежавший с Украины Владимир Рогов. … Институт, правда в глубокой тайне, принял самое непосредственное участие в проектах Славянская гвардия, Русский сектор и Русский вектор»

Скоріш за все, Рогов тоді був як голова «Славянской гвардии» отримувачем допомоги на свою віртуальну організацію.

А саме в штат РІСІ він потрапив вже наступного року. Новини і ефіри, де Рогов підписаний як експерт РІСІ, почалися вже в 2015-му.

Ми описали непублічну частину роботи Рогова в 2014-му. Публічна відома нам усім набагато краще – він був постійним спікером на різних російських ефірах, де розповідав про «звірства радикалів», утиснення російськомовних і те, як пів-України хоче долучитись до «Новоросії», але заважає страшний «Правий сектор». З цих ефірів ми й отримали мемчік про «винищення снігурів» в Запоріжжі.

Також в 2014-му «вежливый запорожец» долучився до гуманітарної допомоги і, як не дивно, його звинуватили в корупції й розкраданні допомоги товарищі по екзилю. Детально про конфлікт двох груп сепаратистів, які побігли з Запоріжжя на окуповані території, можна почитати тут,  а ми обмежимось цитатою звідти саме про Рогова – як його викривав інший сепаратист Микола Рєзніков.

….В. Рогов сделал бизнес на наивных запорожцах и русских, которые сочувствовали сопротивлению в Запорожье!

…. В Москве совместно с Алексеем Анпилоговым (проживая в одной квартире), В. Рогов организовал мероприятия по сбору денег и сбору гуманитарной помощи для Донбасса.

В реальности до 70 процентов всех средств присваивались, а материальные ценности и вещи являлись инструментом обналичивания безналичных денежных средств и пожертвований юридических лиц, которые переводились на банковские счета подставных юридических лиц-поставщиков за уже имеющийся товар, который был ранее получен безвозмездно в качестве благотворительной помощи от населения и организаций РФ.

Далее все эти передачи гуманитарной помощи ярко и многократно документировались под видеофиксацию одному из командиров отрядов ополчения Луганской Народной Республики А. Мозговому, тем самым создавалась видимость бурной деятельности и большого потока гуманитарной помощи.

А в публічному просторі Рогов був спочатку поважним експертом РІСІ, і як такий постійно боровся із «впливом Заходу». Навіть на виборах… у Костромі.

Згодом Рогов почав називати себе керівником «Комитета государственного строительства Новороссии». Сенс існування цього Комітету був в тому, щоб Рогову було як підписуватись на різних ефірах. Цей комітет згадується лише разом з Роговим, коли його десь титулують, про його діяльність поза цим нічого не відомо. Також, вже в той час угруповування «ЛНР» і «ДНР» вже чітко оголосили, що будуть існувати окремо, і єдиної «Новороссії» не вийшло.

В 2017-му році Рогов покинув РІСІ, разом зі зміною керівництва, але його публічна активність не змінилася – постійна участь в чисельних ток-шоу, ютьюб-ефірах і коментарі сепаратистським медіа. Теми за ці роки також не особливо змінювались.

«Украина не государство, а Руина, на развалинах которого зверствуют и источают ненависть к России нациствующие радикалы из Азова и Правого Сектора, а кто не стал радикалом – того сделают геем разные лгбт-фонды за гранты Госдепа».

Ця фраза успішно замінить вам перегляд приблизно 10 годин різних записів як з Роговим, так і з двома десятками подібних експертів.

Єдиний нюанс його виступів – це згадки про Запоріжжя, та інсайди про те, що в його рідному місті відбувається щось особливо погане.

І, попри його відсутність 13 квітня на Алеї Слави, Володимира Рогова можна вважати людиною, що закарбувала «ватну» версію про яєчну неділю – «міф про 300 запорожців». Що це був мірний мітинг «вежливых запорожцев», який оточили кілька тисяч правосекторовців від Коломойського, що приїхали на автобусах з Дніпра, і місцеві проукраїнські мешканці були лише невеличким прикриттям для найманців-«правосєків». Триста героїчних запорожців стояли незламні під бруківкою та погрозами радикалів, які вимагали від них стати на коліна, і таке інше. Хоча цю майже анекдотичну версію уперше озвучив Артем Тімченко, саме Рогов постійно повторював її у різних ефірах, інтерв’ю і зробив майже канонічною на тому боці реальності.  

Підсумки

Решту ви знаєте – з початком захоплення Мелітополя та загалом усього півдня Запорізької області на тимчасово окупованих територіях з’явився Рогов – вже як «член главного совета военно-гражданской администрации Запорожской области». Як ви вже зрозуміли з нашої статті, він любить гучні назви. Але цього разу усвідомлює, що краще сховатись за примарним колегіальним органом.

Дивлячись на його біографію, ми робимо чіткий висновок: це «говоряча голова», і єдине, що вона може – це брехати, малюючи потрібну картинку. Реальне керівництво окупованими територіями здійснюють інші. Тож, дивлячись на Рогова, ви цілком закономірно спитаєте: «Невже в росіян не знайшлось нікого кращого?». А ми вам покажемо на Ківу, Царьова, та інших, і відповімо: як бачите, ні.

І тому ми мусимо перемогти цих нездар.