Політична соціологія має значний ресурс політичного впливу на суспільство, оскільки саме вона є тим орієнтиром виборця, який допомагає зробити осмислений вибір. Тому нерідким явищем є маніпуляції - підміна соціологічних досліджень на соціологічний PR , метою якого є не надання об'єктивних даних, а забезпечення перетікання голосів на користь конкретної політичної сили, йдеться у дослідженні МЦК.

Найбільш ефективною формою таких маніпуляцій вважається маніпулювання виборчими рейтингами. Сфальсифікувати професійне соціологічне дослідження досить складно, методи ж маніпулювання рейтингами є простими. До них у більшості випадків вдаються не соціологи, а політичні технологи чи ангажовані журналісти, що обслуговують під час виборчих кампаній певного політика чи партію. Можна маніпулювати реальними рейтингами, перекручуючи їх під час публікації, фальсифікувати дату та сам факт проведення опитування.

1. Фальсифікація факту проведення дослідження

Фальсифікація факту проведення дослідження застосовується частіше на виборах місцевого рівня, ніж на загальнонаціональних. В українських засобах масової інформації сформувалась традиція при публікації вказувати організаторів дослідження, а отже при бажанні можна перевірити компетентність авторів того чи іншого опублікованого рейтингу.

Відомі випадки, коли замовники створюють свої власні "соціологічні служби", які складаються із 1-2 людини, які не є професійними соціологами і для яких осуд колег і втрата ділової репутації нічого не варті. Український соціолог Володимир Полторак так висловлюється про це: "Я не маю наміру обговорювати результати фірм-одноденок, створених перед виборами, і якихось віртуальних центрів, питання про існування яких носить зрозумілий теологічний відтінок (одні вірять у їхнє існування, а інші - ні). Їх створено спеціально для публікації рейтингів, які потрібні замовнику, і вони не є цікавими (до речі, оскільки у багатьох випадках жодних опитувань за цими рейтингами нема, вони з легкістю публікують дані про опитування, скажімо, 30 тисяч респондентів за тиждень)."

На заваді поширенню таких фірм стоїть корпоративність самих професійних соціологів. Важливим фактором надійності соціологічних даних є міжнародне визнання фірми та наявність замовлень від іноземних клієнтів. Професійні соціологічні центри є членами Соціологічної асоціації України та міжнародних асоціацій.

2. Фальсифікація результатів дослідження

Фальсифікувати результати соціологічного дослідження відносно нескладно. Для цього потрібно просто підмінити результат дослідження. Як це, скажімо, було за радянських часів, коли офіційні видання при публікації соціологічних даних, показники яких треба було занизити, наприклад рівень еміграції, просто прибирали першу цифру. На виборах київського мера 1999 року прихильники Суркіса прибрали першу цифру у рейтингу Олександра Омельченка, при цьому апелюючи до авторитету фірми "Соціс", яка проводила дослідження. Ц ільовою аудиторією такої маніпуляції є насамперед ті, хто цікавиться рейтингами нерегулярно .



3. Перекручення реальності з даними опитувань різних груп



Якщо у соціологічному дослідженні наводяться дані рейтингів підтримки кандидатів не лише серед загальної маси населення, а і серед окремих соціальних груп, існує можливість використовувати прийом перенесення результатів опитування окремої групи на весь масив. Наприклад, серед пенсіонерів рейтинг Комуністичної партії може становити понад 50%, так само як і рівень підтримки Соціалістичної партії серед сільських жителів. Таке перекручення реальності носить суто популістський характер і частіше виголошується усно, аніж публікується.

Схожа ситуація і з опитуванням, які проводять Інтернет-видання. Під час президентських виборів 1999 року прихильники Євгена Марчука публікували рейтинги, отримані в Інтернеті, і щиро не розуміли, чому у їхніх результатах Марчук на першому місці, а у результатах соціологічних служб - на п'ятому.

Іноді застосовується технологія публікації даних опитування лише від числа виборців, що збираються брати участь у голосуванні . Наприклад, щодо показника недовіри процент суперника наводиться від загальної кількості опитаних, а "свого" кандидата - від тих, хто збирається брати участь у голосуванні. Зрозуміло, що результати дуже відрізняються.

4. Маніпуляції з характером питань

Різниця у характері питань має суттєвий вплив, тому технологи працюють із формулюваннями питань.

Методики опитувань на базі "відкритих", і "закритих" питань дають різні результати. У "відкритих" запитаннях, які рідше використовуються при визначенні рейтингів політиків (наприклад, Центром "Соціополіс") на відповідь впливає не лише довіра до політика, а і його відомість, те наскільки він "на слуху" у простих людей.

Досить популярними є перекручення у формулюваннях результатів. Зазвичай це приховування при публікації "малозначимих позицій": "не визначився", "важко відповісти".

З адля досягнення бажаної підтримки електорату з амість виборчого рейтингу кандидата , тобто відповіді на питання "за кого проголосуєте?" можна публікувати відповіді на питання "хто переможе ? ". Наприклад, протягом усієї кампанії 1999 року Леонід Кучма лідирував у таких рейтингах з великим відривом. Цей хід не є фальсифікацією, а більш витонченою технологією впливу на думку електорату, що повязана з ефектом "фургону з оркестром". Для загальнонаціональних рейтингів партій така постановка питання не має особливого значення - це питання зазвичай використовується для визначення стійкості електорату, аналізується за допомогою подвійних звязків і не призначен е для прямої публікації. А ось для виборів політиків цей хід часто застосовується.

Якщо ж публікація рейтингів з тих чи інших причин неможлива, то застосовуються "обхідні маневри". Можна публікувати список особистих якостей бажаного кандидата чи таких, що асоціюються з даним кандидатом. Наприклад, "90% виборців вважають нашого кандидата порядним". Такий хід застосовувався у 1999 році штабами Олександра Мороза і Євгена Марчука, які не могли скласти конкуренцію лідерам виборчих перегонів за кількістю прибічників.

5. Ігнорування динаміки рейтингів

Іноді застрічається маніпулювання датою проведення опитування. При тому, що самі соціологи чітко вказують час проведення дослідження, ЗМІ можуть публікувати лише місяць опитування. Якщо протягом місяця відбулися значні політичні події (як це було у випадку теракту проти Наталії Вітренко на виборах 1999 року), то дані публікації можуть виявитись застарілими.

Ігнорується той факт, дані опитування є не оцінкою на день виборів, а прогнозом за умови, що вибори відбуваються у день опитування.

Як досягти об'єктивності та уникнути маніпуляцій

Щоб уникнути маніпуляцій, усі рейтинги повинні публікуватись за певними стандартами, відомими і професіоналам від політики (соціологам, політологам), і журналістам. Уніфікація має бути максимальною, вільної інтерпретації бути не повинно.

Такі центри, як Київський міжнародний інститут соціології, фонд "Демократичні ініціативи", "Соціс", "Соціополіс", Центр "Соціальний моніторинг", Інститут соціології НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, соціологічна служба Центру ім. Разумкова дорожать своєю репутацією. Показово, що результати їхніх досліджень часто виявляються подібними (у тих випадках, коли можна порівнювати методологію опитувань).