Учора у Києві у межах спільної програми Європейської Комісії та Ради Європи розпочав свою роботу дводенний семінар „Європейські стандарти свободи слова. Стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод”.

Учасниками семінару є юристи, які займаються питаннями захисту свободи слова або працюють у ЗМІ, частина юристів, що працюють в органах державної влади і відповідають за питання регулювання діяльності ЗМІ, займаються аналізом законопроектів з цих питань. „Основною метою його є навчання та передача знань про Європейську Конвенцію з захисту прав людини та про практику і рішення Європейського Суду по статті 10, яка регламентує захист свободи слова, - говорить юрист "Інтерньюз Нетворк" Тарас Шевченко. - Для того, щоб українські юристи були більш обізнаними, краще могли відстоювати захист прав журналістів, знали в який спосіб вони можуть звернутись до Європейського Суду і в який спосіб цей суд вирішує ті чи інші питання".

„Хотя Конвенция о защите основных свобод ратифицирована Украиной в 1997 году, - говорит Тетяна Кириченко, юрист, представник Інституту Масової Інформації. -

Исходя из конституционного принципа Украины, она таким образом становится частью национального законодательства Украины и при рассмотрении судами споров возможна оценка в соответствии норм этой Конвенции. В Украине в порядке эксперимента только три суда (Старокиевский райсуд Киева, Николаевский Апелляционный Суд и ещё один Суд Львовской области) применяют при рассмотрении споров положения Конвенции, её протоколов и используют практику Европейского Суда".

Учасники семінару доволі жваво обговорювали та аналізували проблеми імплементації та більш широкого застосування норм Конвенції в українській судочинній практиці. Зокрема, наголошувалось на деяких труднощах, що обумовлені відмінностями між Страсбурзьким прецедентним правом та вітчизняним, що побудоване за принципами римсько-германського (континентального) права. Проте, на думку експертів, ці труднощі є часто-густо надуманими і вони слугують псевдо причиною для бездіяльності деяких судових установ. Було акцентовано увагу на важливості для України саме прецедентного права, особливо в умовах законодавчого „парламентського свавілля”.

Аналізуючи різноманітні форми обмежень та заборон з боку держави, учасники, що представляли західноєвропейські інституції, наголошували на обов’язковому дотриманні принципу „нагальної суспільної потреби”. Тобто, будь-яка обмежувальна санкція з боку держави має чітко ґрунтуватись на цьому принципі. Також, важливим є питання пропорційності. А саме, чи є обмеження (санкція) пропорційною меті регулювання. Іншими словами, необхідно, що був зв’язок між накладанням тієї чи іншої санкції та тим, що є власне об’єктом захисту. Будь-яка державна санкція має бути суспільно-необхідною.

Впродовж роботи семінару неодноразово порушувалось питання захисту суспільної моралі.

Сьогодні семінар завершив свою роботу.

Інф. "Детектор медіа"