Цими вихідними Україна відзначатиме дві важливі дати: 8 травня вшановуємо пам’ять жертв Другої світової війни й відзначаємо примирення між країнами-учасницями, а 9 травня згадуємо як День перемоги над нацизмом.

Другу світову війну визнано найбільшою катастрофою в історії людства. За деякими оцінками, вона забрала життя близько 80 мільйонів людей і назавжди змінила життя тих, хто вижив. Страшні події 1939-45 років стали точкою неповернення для більшості країн-учасниць. Україна разом зі всім цивілізованим світом промовляє – «Ніколи знову». Ця фраза звучить десятками європейських мов. Натомість, у сучасній Росії, яка позиціонує себе як повноправну наступницю СРСР, лунає зовсім інша риторика: за гаслом «можем повторіть» чути неприховану агресію, зневагу до пам’яті жертв війни і людського життя в принципі.  

Як взагалі співіснують поняття трагедії війни та бажання її повторити? Як Росії вдалося перетворити пам’ять про трагічні події на свято, і як вона «еволюціонувала» на цьому шляху за більш ніж 70 років? Що насправді у День перемоги над нацизмом святкує держава-агресор?

*   *   *

ВІДБІЛЮВАННЯ СРСР

Росія святкує «велич» СРСР, аби зняти відповідальність за розв’язання Другої світової війни, експансійну політику і масштабні злочини тоталітарного режиму.

Підписання між СРСР і Німеччиною «Договору про ненапад» включно із Секретним протоколом, що передбачав розподіл Східної Європи між країнами-підписантами, є історичним фактом. Комуністичний режим довго заперечував сам факт існування Протоколу та інші докази співпраці з нацистською Німеччиною. Не дивно, що латентно це продовжують заперечувати і в сучасній Росії, адже статус союзника Гітлера аж ніяк не вкладається в образ країни-визволительки, яка бореться з нацизмом.

До того ж, Росія усіма силами намагається уникати прирівнювання комунізму до нацизму. В січні 2021 року Путін навіть запропонував Держдумі внести на розгляд законопроєкт, що забороняв би публічно ототожнювати ролі СРСР і фашистської Німеччини, а днями такий проєкт було дійсно зареєстровано.

Що робить Росія в намаганні відбілити дії СРСР? Звинувачує західні демократії в розв’язанні війни. Мовляв, саме через «змову західних держав» Гітлер розпочав захоплення територій. Наприклад, про це йдеться в промові російського президента на неформальному саміті СНД, який відбувся в грудні 2019 року. Особливо інтенсивними протягом останніх років стали висловлювання Кремля на адресу Польщі, та й щодо інших країн – Британії, США, Франції й країн Балтії – риторика не змінилася.

Інструменти маніпуляцій:

● навмисне спотворення історичних фактів;

● розпалювання ненависті до країн Заходу;

● суміш фактів і вигадок.

*   *   *

АНЕКСІЯ ПЕРЕМОГИ

Це схоже на те, як Росія святкує «возз’єднання» з Кримом.

Виступаючи у ролі країни, яка нібито війну не починала, але прийшла на допомогу Європі, Радянська Росія, а пізніше й путінська – ніколи не приховувала своїх амбіцій на право називатися єдиною переможницею над фашизмом. Таким чином, Росія прагне укріпити свої позиції в світі, посилаючись на авторитет, здобутий під час визвольних кампаній, і натякаючи на те, що решта країн-союзниць зобов’язані своєю свободою виключно Червоній Армії.

У цьому ж ключі Кремль працює над применшенням ролі інших націй, що брали участь у війні. Зокрема, намагається знівелювати роль України та інших республік і знецінити їхні жертви. Так, на початку російсько-української війни російська пропаганда повернулася до тези про те, що «Росія виграла б Другу світову й без України».

Проте факти свідчать про інше. Більш як 20% складу Збройних сил СРСР, що воювали у Другій світовій, становили саме українці, а втрати серед українців налічують близько 3,5-4 млн – половину всіх загиблих воїнів. Внесок України у боротьбу з нацизмом – неоціненний. Україна пам’ятає про загиблих і цінує кожне людське життя.

Інструменти маніпуляцій:

● заперечення фактів і просування «інтерпретацій»;

● нав’язування образу «молодшого брата»;

● звинувачення України в тому, що вона «забула свою історію».

Просуваючи меседж про те, що «Росія звільнила Європу від нацизму», Кремль прагне легалізувати й свою нинішню агресію.

*   *   *

ПІДНЯТТЯ  «БОЙОВОГО ДУХУ»

У дні, коли світ радіє примиренню, держава-агресор налаштовує власних громадян на підтримку ідеї «Можем повторіть».

Наприклад, акцію «Безсмертний полк» Кремль щорік використовує суто в політичних цілях, орієнтуючись як на внутрішню аудиторію, так і на «експорт». Цей рух починався свого часу як громадський, проте пізніше був повністю взятий під контроль Кремля і став одним з інструментів гібридної війни. Театралізоване святкування перемоги покликане пробуджувати в людей сильні емоції – гнів, злість, ненависть… і гордість. Саме на цьому й грає нинішнє керівництво Росії, постійно підживлюючи суспільство зсередини легендами про «Велику вітчизняну». В реальності, йдеться про підміну справжніх понять вигаданими. Коли на параді крокують ряджені, а дітей залучають до театральних постановок, стає очевидним, що таке дійство не може мати нічого спільного з трагічною темою війни.

У Росії вже виросло покоління людей, виховане на безпідставному «ура-патріотизмі» й парадах 9 травня, які навіть не замислюються над тим, що насправді означають погрози «повторити» війну. Втім, з великою вірогідністю, вони підтримають нову агресію Кремля.

Інструменти маніпуляцій:

● викликання сильних емоційних реакцій;

● мілітарізація суспільства;

● поширення наративу про «подвиг війни» на зовнішню аудиторію.

Під маскою святкувань Росія насправді просуває тему «ваєнщіни», сприяє розвитку фальшивого патріотизму, аби наповнити чимось ідеологічний вакуум і підготувати ґрунт для своєї агресії у майбутньому.

*   *   *

Історія є одним з майданчиків ведення війни за «серця й уми». Росія, конструюючи сучасний російський наратив, постійно звертається до теми Другої світової війни, маніпулюючи фактами, поширюючи інтерпретації й намагаючись промотувати образ переможця.

Історичний ревізіонізм уже став постійною складовою російської пропаганди. Пропонуючи нібито різні версії історичних подій, Росія насправді намагається нівелювати національну ідентичність колишніх «братів», аби залишити їх у власній орбіті. Реалізовувати теперішній порядок денний Кремля допомагають місцеві агенти, свідомі й несвідомі.

Допоки Росія маніпулюватиме темою війни, історія Другої світової лишатиметься ще одним полем інформаційного протистояння.