Дочитала книгу Юрія Луканова.

“Репортера Волковського” прочитала дуже швидко і легко. У ній Юрко розповідає про роботу журналіста на війні, війні Росії проти України. Вже є чимало книжок про цю війну, автори – здебільшого ветерани. Юрій Луканов – перший, хто написав художній твір саме про роботу і, як говориться в підзаголовку, “карколомні пригоди” журналістів на війні.

На мій погляд, найбільша цінність твору в тому, що його головний герой, журналіст Волковський, як і сам Юрій Луканов, називає речі своїми іменами та чітко розставляє акценти. Для нього цілком зрозуміло і не підлягає сумніву, що Росія – ворог, окупант, агресор. Що відбулося віроломне захоплення Криму й окупація частини Донбасу російськими військами. Волковський чітко усвідомлює, що “ДНРівці”, які воюють проти України й українців, – тільки маріонетки в руках Кремля.

Важко уявити, що герой твору міг бодай піддати сумніву, що українську армію варто називати “нашою”, а Росію – визнавати окупантом. А такі суперечки відбувалися і, на жаль, відбуваються серед журналістів і політиків досі. На сьомому році війни!

Одним словом, якби більшість журналістів мали такі погляди, як Волковський, і висвітлювали війну об’єктивно, але й із розумінням, що це війна за справжню незалежність країни, ми б мали б зовсім іншу ситуацію в суспільстві. Більш шанобливе ставлення до армії, ветеранів, більш співчутливе – до переселенців, родичів загиблих захисників. Думаю, і голосували б по-іншому.

А от фантасмагоричні оповідання “Знайти убивцю Фільова” я довго відкладала. Справа в тому, що Юрко написав про те, що мені й уявити страшно! Настав “мир любой ценой” на умовах Росії, маріонеткові “ДНР” та “ЛНР” увійшли до складу України на правах автономії. Позаду загальна амністія. Колишні бандити і найманці – ті, хто воював проти України, вбивав цивільних, “віджимав” власність, жорстоко катував наших полонених військових та цивільних в “Ізоляції” й інших підвалах-катівнях – переїхали до Києва, зайняли керівні посади, отримують задоволення від життя. До чого це призведе? Знаючи про “чесність і об’єктивність” наших судів і суддів, розуміємо: навіть ті, проти кого будуть прямі свідчення антиукраїнської діяльності, не будуть покарані. Найжорстокіші злочини можуть бути забуті, а злочинці святкуватимуть перемогу.

Таких прикладів маємо досить вже зараз. На жаль. І тоді справедливість почне відновлюватися через самосуд, вважає Юрій Луканов, та переконливо описує, як це може статись.

Ці химерні жорсткі фантазії насправді змушують серйозно задуматися і діяти, поки ще не пізно! Фактично, вони є застереженням проти миру на путінських умовах.

Мені дуже болить Донецьк і Крим. І я б дуже хотіла, щоб окуповані території повернулися в Україну, але не будь – якою ціною. Бандити і найманці мають бути покарані!