19 листопада в Україні в широкий прокат вийшов фільм іронічної антиутопії «Номери». Фільм був знятий за однойменною п'єсою Олега Сенцова, що була написана ще до ув’язнення, у 2011 році.
Під час роботи над фільмом Олег перебував у виправній колонії № 8 «Білий ведмідь» у місті Лабитнангі. На знімальному майданчику допомагав втілювати задум співрежисер фільму Ахтем Сеітаблаєв разом з продюсеркою Анною Паленчук. Робочий процес Олег і Ахтем обговорювали у листах. Впродовж девелопменту фільму Олег Сенцов дотримувався голодування, яке тривало 145 днів.
Напередодні виходу відбувся спеціальний прем'єрний показ в кінотеатрі «Київська Русь», на якому були присутні видатні представники кіноіндустрії, державні діячі та інші відомі особи.
Фільм «Номери» сміливо можна назвати таким, що змінює свідомість. В ньому показано наскільки хтось, чия сила духу сильна, впливає на життя цілого суспільства. Що Нуль може стати ключовою цифрою, а не значенням без значення. Як важливо, щоб щось змінити в корені, необхідно мати таке просте, але таке цінне, — солідарність. Один сміливий — це сила, смілива солідарність — це потужність.
Образ фільму яскраво виражається в сьогоднішніх реаліях у багатьох суспільствах. Коли людина висловлює думку, відмінну від правил, стає політв'язнем. І як важлива підтримка в цей переломний час.
Що стосується фіналу фільму «Номери», то він змусить кожного глядача замислитись, заглянути всередину себе. Несвідомо кожен приміряє на себе або за знайомих роль певного номера. Хочеться зазначити, що не лише сам фільм, але його підготовка була рішучою, безстрашною та абсолютно неординарною.
Про це та інші найцікавіші моменти в інтерв'ю розповідає продюсерка фільму Анна Паленчук, а також представники компаній, чия підтримка мала колосальний вплив на долю автора фільму Олега Сенцова та сприяла виходу фільму на екрани — співвласник мережі АЗС KLO В'ячеслав Стешенко і речниця Amnesty International в Україні Катерина Мітєва.
Анна Паленчук, продюсерка
Розкажіть про що розповідає п'єса «Номери» Олега Сенцова?
Про людей, які мають номери замість імен і живуть на території покинутого стадіону згідно з безглуздим зводом правил. Вони не мають можливості обирати, як жити та кого любити, але життя змінюється з появою нового жителя, якому не відомі чинні закони. І далі починається цікава трансформація свідомості оточення.
Як взагалі виникла ідея екранізувати п’єсу і чому ви вирішили стати її продюсером?
Ідея екранізації виникла в процесі роботи над постановкою п'єси «Номери», яку мене попросив спродюсувати Олег Сенцов у 2018 році. Я кінопродюсер, і мені комфортніше павільйон, ніж театральна сцена. І екранізація в форматі фільму дозволяє показати цей твір ширшій аудиторії, ніж у форматі вистави.
Підготовка фильму була не в стандартному розумінні цього процесу. На момент підготовки Олег був ще в ув’язненні, однак він брав участь як режисер. Наскільки він активно міг це робити, зважаючи на обставини?
Історія створення нашого фільму, звичайно ж, унікальна. Вона задокументована режисером Аскольдом Куровим, і ми з ним готуємо до виходу документальний фільм «Кіно з Лабитнангі», де буде розказано про те, як ми зробили «Номери».
Стосовно наскільки Олег міг активно брати участь в підготовці, знаходячись в ув’язненні в іншій країні, то звичайно це був дуже непростий процес. У Росії є система ФСВП-лист, який дозволяє обмінюватися електронними листами з ув'язненими. Ця система працює за гроші, і функціонує так, що ви відправляєте лист по мейлу (після заповнення спеціальної форми на сайті), воно потрапляє в колонію, його читає цензор, після воно видруковуватися і передається. Якщо ви додатково сплачуєте відповідь, в такому випадку ув’язненому дається бланк, в якому він пише її від руки. Відповідь згодом сканується, перевіряється цензором, і якщо лист проходить цензуру, потрапляє до вас.
В комунікацію з Олегом були включені глави департаментів і ті люди, з якими йому було важливо тримати зв'язок. Це співрежисер Ахтем Сеітаблаєв, художник-постановник, художник по костюмах, художник по гриму, кастинг-директор, другий режисер, асистент з реквізиту, і багато інших членів нашої команди. Ми постійно обмінювалися з ним листами, але багато в чому комунікація залежала від цензора, який читав або не читав наші листи.
Іноді ми втрачали зв'язок з Олегом, і для нас це було дуже болісно, оскільки багато наших процесів в цей час зупинялося, адже ми чекали його рішення. Тоді до Олега на побачення їхав адвокат Дмитро Дінзе і показував йому під час живих побачень готові матеріали: ескізи, фотографії, а нам в усній формі передавав відповідь.
Це дійсно дуже непросто, але навіть в процесі підготовки відчувається така міць і відвага. А хто з відомих людей взяв участь у підготовці фільму і було щось, що запам’яталось найбільш?
На наше щастя, дуже багато людей, наших однодумців, взяли участь у фільмі. Наприклад, Мілош Єліч, музикант групи «Океан Ельзи», став композитором фільму. Це фантастичний професіонал, який дуже тонко відчуває ритм, і він створив приголомшливу музику до нашого фільму, яку зараз можна послухати на всіх відомих стрімінгових платформах.
Одного разу до нього в студію зайшов фронтмен групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, і коли Мілош розповів Славі про роботу над фільмом «Номери» Олега Сенцова й Ахтема Сеітаблаєва, Слава теж приєднався до запису, і його голос можна почути в треку, який звучить у п'ятому акті. Також, коли виникла потреба і розуміння того, що частина сцен повинен ставити хореограф, Ахтем згадав про Олену Шоптенко, одну з провідних хореографинь нашої країни, з якої він працював під час участі у «Танцях з зірками». Олена з радістю прийняла запрошення взяти участь в нашому проєкті, і завдяки їй у нас вийшла та пластичність, яка ви бачите нашому фільмі.
Стосовно того, що найбільш запам'яталось, я часто згадую про те, як Олег написав, що треба поголити масовку для п'ятого акту, що, власне кажучи, ми й зробили та близько сімдесяти людей насправді майже лисі. Олександру Бегмі (Дев'ятому) довелося голодувати, а Марії Смоляковій (Десята), навпаки, набрати вагу, оскільки Олег бачив її героїню повненькою дівчинкою-простачкою.
Чи була якась підтримка з боку чи ви розраховували тільки на свої сили?
Починаючи працювати над фільмом, ми сприймали його як інструмент, який допоможе привернути ще більшу увагу до справи Олега. Планували надсилати його на міжнародні кінофестивалі, не до конкурсних програм, а розраховуючи на спеціальні покази. В принципі, так все й сталося - прем’єра фільму відбулась в межах програми Berlinale Special Берлінського кінофестивалю, але з одним важливим уточненням - за участі Олега Сенцова, який особисто його представив, у що ми, звичайно, вірили протягом зйомок, але й мріяти про таке не могли.
Українська та міжнародна кіноіндустрія були дуже солідарні у звільненні Олега Сенцова. Практично на кожних заходах, як в Україні, так і за кордоном, завжди озвучувалась вимога, заклик до Путіна звільнити Олега Сенцова та інших ув'язнених, і ця мантра об'єднала багатьох людей, які дізналися один про одного тільки тому, що були активні в питанні звільнення Олега Сенцова.
Наприклад, співпродюсер фільму «Номери» Даріуш Яблонський, голова Польської кіноакадемії, дуже активно займався акціями на підтримку Олега Сенцова і збором грошей. Звичайно ж, я знала про діяльність Даріуша, і коли виникла ідея екранізації, на Каннському кінофестивалі я зустріла Даріуша і розповіла йому про нашу ідею. Тоді він сказав, що йому важливо взяти участь в цьому проєкті, і вже за кілька місяців ми стали партнерами, і він дуже завзято продюсував, допомагав в реалізації «Номери», підключав партнерів з різних країн, також значна частина монтажно-тоніровочного періоду фільму відбувалася в Польщі.
Підтримували Сенцова не тільки творчі особистості, а й люди з бізнес-сфери. Мережа АЗС КLO активно підтримувала акцію #freesentsov, і коли я це побачила, то звернулася до них, і через кілька днів ми вже були в кабінеті на зустрічі з В'ячеславом Стешенко, співвласником компанії, який вирішив підтримати виробництво нашого фільму. Після компанія стала партнером промокампанії фільму, і підтримка такого соціально-відповідального бренду, як KLO, є дуже цінною для нас.
Співвласник мережі АЗС KLO В'ячеслав Стешенко
Чому ви вирішили підтримати зйомку фільму «Номери»?
Ми активно підтримували кампанію #FreeSentsov: розміщували відеоролики й постери на всіх АЗС нашої мережі. Ми хотіли, щоб про нього не забували, щоб його історія не йшла з ефіру.
Коли до мене звернулася продюсерка Анна Паленчук з ідеєю зйомок фільму Олега, який тоді перебував за тисячі кілометрів, було зрозуміло, що вся ця історія — про надію, якої тоді не вистачало. Це був період голодування Олега, і ми розуміли, що проєкт може стати для нього певною опорою, допоможе триматися.
Ця історія — про мистецтво, яке здатне підтримувати життя. Допомога в зйомках цього фільму — не була навіть питанням для обговорення — я відразу прийняв рішення підтримати. Адже історія Олега Сенцова — це історія величезної несправедливості. А погані історії повинні добре закінчуватися.
Катерина Мітєва, речниця Amnesty International в Україні
У фільмі, за п'єсою «Номери» Олега Сенцова показано, як один житель може піти проти встановлених Правил і порушити сформовану Систему. У реальному світі, така людина в підсумку стає політв'язнем. Світова історія, на жаль, знає багато подібних випадків. Скажіть, як на сьогодні правові організації підтримують таких в'язнів, зокрема кримських?
Наш надзвичайно потужний інструмент - визнавати несправедливо затриманих та засуджених - в’язнями совісті. Раніше це був Олег Сенцов, нині це кримські татари та правозахисники Сервер Мустафаєв та Емір Усеїн Куку - засуджені за безпідставні обвинувачення в тероризмі. Звання в’язень совісті - це певний інструмент, аби більш ретельно моніторити процес, привертати увагу міжнародної спільноти та медіа до цієї справи та вимагати справедливості.
Amnesty International щороку проводить найбільшу правозахисну кампанію у світі Марафон написання листів і закликає мільйони наших прихильників підписувати петиції до урядів з вимогою виправити несправедливість та писати листи на підтримку самих ув’язнених. Героєм Марафону Amnesty International був і Олег Сенцов - режисер фільму «Номери».
Крим - одна з пріоритетних тем українського офісу Amnesty International, надважлива тема для української і світової спільноти, яка на жаль з року в рік усе менше наявна в інформаційному полі. Але ситуація з правами людини там справді критична. Наразі періодично проходять наші акції на підтримку кримських татар Еміра Усеїна Куку та Сервера Мустафаєва, у яких ми закликаємо небайдужих написати петиції до російської влади та листи самим ув’язненим.
Ми бачили яскравий приклад, коли спершу кінорежисерська спільнота, а згодом і весь світ дізнався про ув’язнення Олега Сенцова і вимагав його звільнення. Новини про нього лунали з національних й іноземних каналів постійно, що зрештою призвело до його повернення в Україну. А що не менш важливо, що іще до повернення Олега в Україну, тисячі листів Олегу в колонію говорили як наглядачам, так і начальнику колонії - що жоден синець на тілі Олега не пройде непоміченим. Тобто, листи самим ув'язненим і петиції в колонію - це реальний спосіб уберегти, або принаймні зменшити кількість жорстокого поводження та тортур щодо засудженого або засудженої. Листи - це увага, а засуджені, до долі яких прикута увага всього світу, мають значно більше уваги, а отже дії чи бездіяльність працівників установи щодо засудженого будуть відомі всьому світові. Наш досвід показує, що ні начальники колоній, ні наглядачі не люблять такої уваги, й ми справді помічаємо, що кількість насильства щодо засудженого чи засудженої зменшується.
