Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Борис Холод звернувся з відкритим листом до Державного секретаря Сполучених Штатів Америки Коліна Пауела, Голови Федеральної комісії по комунікаціях Майкла Пауела щодо ситуації навколо радіо “Континент". Текст листа подаємо повністю:

Шановні панове!

4 березня 2004 року речник Державного департаменту США Річард Баучер на початку свого щоденного брифінгу висловив “велике занепокоєння” припиненням роботи в Україні радіо “Континент”, яке транслювало, зокрема, програми радіо “Свобода”, “Голос Америки”. Речником Держдепартаменту США це було витрактовано як “спроби української влади обмежити доступ громадськості до незалежної інформації”. Тобто ледь не повернення України до часів тоталітаризму, коли зарубіжні голоси “глушилися”.

Між тим будь-яка неупереджена людина, яка уважно стежить за процесами демократизації у нашій країні, має переконливі докази величезного розвитку телерадіосфери за роки незалежності України. Якщо на початку 90-х років в нашій країні функціонувало лише 25 телерадіокомпаній виключно державної форми власності, то тепер загальна кількість мовників - 1100 (і на 97% це комерційні та приватні мовники). Щоденний обсяг передач телебачення і радіомовлення за цей час зріс більше ніж у 50 разів.

Десять років тому в Україні було прийнято перший в країнах СНД Закон “Про телебачення і радіомовлення”, який фахівці Ради Європи визнали одним з кращих на континенті. Цим Законом, як практично і повсюдно у світі, передбачено ліцензування мовлення телерадіокомпаній, яке здійснюється конституційним, державним позавідомчим органом – Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Одним з перших 27 серпня 1995 р. ліцензію отримало підприємство “Центр засобів масової інформації “Медіа-центр” (позивні “Радіо “Континент”) на право мовлення на каналі 100,9 МГц (м. Київ) обсягом 12 годин на добу терміном на 5 років. Через кілька місяців “Медіа-центр” звернувся до Національної ради з заявою про збільшення обсягу мовлення ще на 12 годин (тобто на цілодобове мовлення). Регуляторний орган прийняв позитивне рішення. Однак за право вести мовлення у додатковий час “Медіа-центр” не сплатив належного згідно Закону ліцензійного збору, тому і не отримав права на таку діяльність. Але це порушення вимог українського законодавства радіостанція “Континент” проігнорувала і самочинно стала вести мовлення цілодобово.

У зв’язку із завершенням 5-річного терміну дії ліцензії “Радіо “Континент” Національна рада 23 грудня 2000 року оголосила відкритий конкурс на частоту 100,9 МГц. Брав участь у цьому конкурсі і “Медіа-центр”. Переможцем було визнано іншу радіокомпанію. Проте “Радіо “Континент” продовжувало незаконно (без ліцензії) і далі вести мовлення на цій частоті.

У діяльності підприємства “Центр засобів масової інформації “Медіа-центр” є ще одне серйозне правове порушення законодавства: 28 листопада 1996 року ця радіоструктура одержала від Української державної інноваційної компанії згідно договору позичку в сумі 400 тисяч гривень (за тодішнім офіційним курсом це близько чверті мільйона доларів США). Вказана сума підлягала поверненню 31 грудня 1999 року. Проте до цих пір за винятком 5 тис. гривень (т.то біля 1%) борг не повернуто. Тобто, ТОВ “Медіа-центр” фактичний фінансовий банкрот. Ми знаємо, що федеральні органи влади США дуже прискіпливо ставляться до структур, які своєчасно не повертають до казни кошти платників податків. Нам відомо, як прискіпливо в ході ліцензування американських теле- і радіокомпаній ставиться Федеральна комісія по комунікаціях до некредитоздатних претендентів на телеканали і радіочастоти. Чому ж тоді обминається увагою ця негативна сторона діяльності “Медіа-центру” (Радіо “Континент”)? Певне, і самі власники даної радіоструктури це добре розуміють, бо з 2000-го року жодного разу не подавали документів на участь у конкурсах по ліцензуванню радіочастот (до речі, за цей період було проведено майже два десятка таких конкурсів, на яких розглядалося понад п’ятсот радіочастот). Є й інша причина – суто творчого характеру. Радіо “Континент” практично не готувало власних передач, віддавши майже увесь ефірний час на частоті 100,9 МГц іншій радіоорганізації (яка теж не мала ліцензії Національної ради) та ретрансляції програм зарубіжних радіостанцій. Тобто, фактично йдеться про передачу радіочастоти у суборенду іншим мовникам, що забороняється українським законодавством.

А тепер щодо закидів речника Держдепартаменту США на адресу української влади буцім-то обмежити доступ громадськості до незалежної інформації (маються на увазі програми радіо “Свободи”, “Голосу Америки” тощо). По-перше, ці радіостанції представлені в ефірі цілого ряду українських радіоорганізацій як в обласних центрах України (причому, на потужних середньохвильових радіопередавачах), так і на хвилях та проводовій мережі першого каналу Національної радіокомпанії України (а це – 100% охоплення слухачів усієї нашої держави). Якщо ж взяти медіа орган №1 сучасного світу – телебачення, то ефірним телекомпаніям України національним законодавством дозволено до 50% давати зарубіжного програмного продукту. Ще більший відсоток закордонних передач у мережах кабельного телебачення (а їх в Україні понад п’ятсот), які в залежності від пропускної спроможності ретранслюють у повному обсязі від 10 до 70 зарубіжних телекомпаній (це, зокрема, телекомпанії США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Росії, Польщі та інших країн). Державна Національна телекомпанія України щотижня ретранслює по першому каналу передачу “Вікно в Америку”, яка готується службами “Голосу Америки”.

В Україні теж існує радіотелевізійне мовлення для зарубіжних країн. Безперечно, його передачі (у тому числі англійською мовою) були б цікаві для певної частини громадськості США, зокрема американців українського походження. Але жодна з американських теле- чи радіостанцій не ретранслює такий програмний продукт. Де ж взаємність, панове?

То ж аналізуючи ситуацію в Україні (зокрема, щодо процесів у теле- радіоінформаційній сфері), хотілося б і з боку високопоставлених посадовців Сполучених Штатів Америки бачити неупередженість до нашої держави, яка впевнено йде шляхом демократичного поступу.

З повагою, Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Борис ХОЛОД

Інф. "Детектор медіа"