Сьогодні Комітет захисту журналістів (CPJ) у Нью-Йрку оприлюднив Щорічний звіт комітету за 2003 рік, - повідомило Франс-прес.

36 журналістів втратили життя, виконуючи професійні обов’язки, третина з них (13 осіб) загинула в Іраку. Четверо з них, якнайменше, були розстріляні американськими військовими.

Але професія залишається небезпечною і в регіонах віддалених від зон військових дій, зазначено у звіті.

Серед інших згадуються п’ятеро філіпинських журналістів, які загинули через те, що критикували корумпованість місцевих чиновників. Ще четверо їх колумбійських колег загинули за тих же обставин.

В Росії у жовтні 2003 року двоє невідомих зарізали головного редактора “Тольятинское обозрение” Олексія Сидорова. Півтора року до того попередній головний редактор також був вбитий. Проте CPJ констатує, що “світова дипломатія практично не реагувала на постійний процес ерозії свободи преси в Росії. У вересні президент Буш навіть шокував деяких з своїх прихильників демократів, назвав Росію країною, де панує демократія, свобода та закон”.

Перше місце серед країн по кількості ув’язнених журналістів п’ятий рік поспіль посідає Китай. У в’язницях країни утримується 39 журналістів. Кубінська влада утримує за гратами 29 журналістів, але це тільки офіційні дані. Іншими словами, одна третина професійних незалежних журналістів Куби знаходиться у тюрмі, відбуваючи терміни від 14 до 27 років. Всього по світу понад 136 журналістів знаходяться за гратами.

У 2003 році Америка теж відзначилася – Фондова біржа Нью-Йорку відібрала акредитацію у двох журналістів телеканала Аль-Джазіра, мотивуючи це заходами безпеки та необхідністю збільшити кількість суто фінансових репортерів на біржі. Одне з джерел повідомило CPJ, що таку реакцію спричинила нелояльність у висвітленні війни в Іраку. Проте, 29 квітня акредитація двох репортерів Аль-Джазіри була відновлена.

Преса в Таджикистані не публікує нічого, що може роздратувати владу. Як приклад, два дні поспіль усе телебачення транслювало репортажі про виступ президента Емомалі Рахманова на конференції сільсько-господарів, тоді як спалах тифу залишався табу протягом декількох тижнів.

У Білорусі президент Лукашенко не соромлячись заявляє, що уся журналістика має контролюватися владою.

У В’єтнамі володарям Інтернет-кафе загрожує строк у випадку, якщо відвідувачі матимуть доступ до недозволеної інформації.

ІМІ