“Соціальна мережа” розповідає про розробників Facebook Марка Цукерберга та Едуардо Саверіна, а також про те, як їхній винахід став причиною конфлікту між друзями, призвівши до судового процесу. Стрічка висвітлює історію про “американську мрію”, про творця та його винахід, а також про проблему моралі в бізнесі.

У фіналі Марк Цукерберг перемагає, Facebook залишається за ним. Щоправда, він таки змушений сплатити компенсацію колишньому другу та партнеру, а ще і братам Вінклвоссам, які звинуватили Цукерберга у викраденні їхньої ідеї.

Критики писали, що образ головного героя, якого чудово зіграв Джессі Айзенберг, має не так багато спільного із прототипом. Сам Цукерберг відгукнувся про стрічку Фінчера негативно. За його словами, значна частина фактів не відповідає дійсності.

Зрештою, для художнього твору цілковита тотожність із життям не така вже й важлива. У фільмі відтворений збірний образ.Головний герой не є негативним персонажем, бо він наполегливо йде до своєї мети, ним рухає не жадоба, а амбіції, бо, як каже інший персонаж стрічки, “такі ідеї трапляються раз на покоління”.

Девід Фінчер зізнається, що не був знайомий із Цукербергом і не знав багато про його реальне життя. Режисера більше цікавила інша тема – здатність людей витрачати свій час на бозна-що, тобто на соціальну мережу та віртуальне життя взагалі.

У “Соціальній мережі”, однак, немає критики Facebook, вихід фільму не перешкодив подальшому розвитку соцмережі, радше спрацював як реклама. Стрічка мала успіх у прокаті, здобула кілька “Оскарів” та інших нагород.

Марк Цукерберг став наймолодшим мільярдером в історії, його бізнес і далі стрімко розвивається. Facebook перетворився на найпопулярнішу соціальну мережу, став засобом зв’язку та поширення інформації. Лише в Україні, згідно з дослідженнями комунікаційного агентства PlusOne, оприлюдненими “Інтерфакс-Україна”, у перші місяці 2020 року кількість користувачів Facebook становила вже 14 мільйонів.

Фільм “Соціальна дилема” з’явився на платформі Netflix 9 вересня цього року. Через понад два тижні стрічка отримала оцінку 8 з 10 на сайті IMDb.

Головними героями та оповідачами в “Соціальній дилемі” стали колишні працівники платформ Facebook, Twitter, Google та інших. Вони відверто розповідають про зворотний бік своєї роботи, а також про проблеми, що їх спричинили соціальні мережі та новітні розробки провідних ІТ-компаній. Герої стрічки зараз здебільшого відверто зізнаються, що припустилися помилки, взявши участь у проєктах цих компаній.

Окрім розповідей героїв, у фільмі є чимало спеціально знятих постановочних сцен, у яких детальною демонструється, як робота алгоритмів соціальних мереж впливає на життя користувачів.

Соціальні мережі, винайдені та задумані як засіб спростити і полегшити комунікацію, висловити власну думку, не лише перетворилися на інструмент розповсюдження фейків, а ще й надали можливість відстежувати діяльність людини, маніпулювати її свідомістю. Завдяки новим можливостям обробки гігантських масивів даних, соцмережі можуть не тільки прогнозувати дії користувачів, а й керувати ними.

На перший погляд, усе позитивно й дуже зручно: користувачам пропонують улюблену музику, фільми, роботи художників, а далі, відповідно до їхніх уподобань та зацікавлень, фільтрується стрічка новин. Наприклад, людині, яка схильна вірити в теорії змов, YouTube пропонуватиме все більше й більше сюжетів на ці теми, підтверджуючи в такий спосіб її думку, що все це не просто правда, а лише вершина айсберга. Так створюється “мильна бульбашка”, спотворюється картина світу, а це зі свого боку посилює стрес, депресію, неврози, що стають причиною збільшення кількості різноманітних психічних розладів.

За статистикою, найбільш вразливим до впливу соцмереж є молодше покоління, яке виросло в епоху гаджетів. Недостатня кількість “лайків” під постом у Facebook, відсутність реакції на селфі в Instagram, чи нерелевантний коментар стає причиною сварки з друзями, може підштовхнути до булінгу та інших неадекватних вчинків.

У картині Фінчера “Соціальна мережа” є такий епізод: дівчина влаштовує Едуардо істерику, бо на його сторінці Facebook у розділі “стосунки” все ще вказано, що Едуардо “вільний”.

Потребу весь час перебувати онлайн оповідачі “Соціальної дилеми” порівнюють із наркотичною залежністю, наголошуючи на тому, що соцмережі сприяють росту рівня ненависті та нетерпимості. Будь-що може стати причиною – від результатів чергових виборів до рецептів приготування якоїсь страви.

Платформи усе роблять для того, аби привернути увагу користувача та змусити його якомога більше часу проводити за монітором комп’ютера чи екраном смартфону. Згадайте, як ваша сторінка Facebook сповіщає вас про те, що “друзі давно не чули новин від вас”, спонукаючи відкласти усі справи, написати новий пост чи розмістити якесь посилання, терміново зробити селфі, додати коментар. Насправді ж друзі від вас нічого не хотіли, цього вимагає Facebook.

Трістан Харріс, співзасновник Центру гуманних технологій (Center for Humane Technology) та колишній працівник Google, з тривогою вказує на зміну концепції роботи ІТ-компаній. Раніше програмні продукти розроблялись, щоби полегшити роботу фахівців, зробити її швидшою та надійнішою, однак зараз, за словами Харріса, інструменти, що їх створюють ІТ-компанії, слідкують за людьми та впливають на них.

Прогнози оповідачів “Соціальної дилеми” щодо подальшого розвитку та впливу соцмереж здебільшого песимістичні. Дехто з героїв говорить, що необхідно посилити відповідальність компаній за власні продукти на законодавчому рівні; дехто справедливо констатує, що розробники, незважаючи на свою успішність та чималі статки, стали заручниками бізнес-моделей; інші радять взагалі видалити всі акаунти.

Поки що багато залежить від людини, її рівня освіченості чи бодай можливості натиснути на кнопку вимкнення. Кожен з нас має усвідомити масштаб проблеми та згадати приклади з історії, коли новітні винаходи, покликані полегшити життя, перетворювалися на загрозу існування людства. А ще не забувати, що навіть найпрогресивніші та найсучасніші технології не можуть позбавити від відчуття самотності та незахищеності, як і не можуть замінити реальне живе спілкування.