16 серпня померла директор Програми імені Фулбрайта в Україні, ініціаторка і керівник багатьох освітніх і культурних проєктів – Марта Коломиєць. Вона народилася в українській родині у Чикаго, але прожила більшу частину свого життя в Україні. «Вона мала дивовижну здатність об’єднувати добрих людей для добрих справ» і зуміла дуже багато зробити для України, кажуть про Марту Коломиєць ті, хто її безпосередньо знав. Радіо Свобода зібрало реакції її друзів та колег.

Про Марту Коломиєць коротко:

• народилася 1959 року в родині українців, Чикаго (США);
• батько із Полтавщини, мати – із Західної України:
• закінчила William H. Taft High School
• вчилася на славістичних студіях в Іллінойському університеті у Чикаго;
• отримала журналістську освіту в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн;
• записала багато свідчень людей, які пережили Голодомор 1932–33 років, і передала їх до Конгресової бібліотеки США;
•  журналістка видання Ukrainian Weekly (1991–1998 роки)
• була першою американською журналісткою, яка приїхала до України;
• записувала свідчення українських дисидентів, здружилася із ними і допомагала їм;
• інформаційна співробітниця з USAID;
• директорка програм партнерства з громадами Американсько-українського фонду;
• директорка Української освітньої програми ринкових реформ;
• директорка Національно-демократичного інституту;
• голова Правління «Українського жіночого фонду»;
• директорка програм та комунікацій Освітнього фонду Українського католицького університету (УКУ);
• із 2013 року директорка Програми імені Фулбрайта в Україні;
• разом із чоловіком – Данилом Яневським – продюсувала фільм про патріарха Йосипа Сліпого;
• активно допомагала звільненню «політв'язня Кремля» – режисера Олега Сенцова.

Першим про смерть Марти Коломієць повідомив її добрий товариш і сусід, поет і видавець Іван Малкович.

«Будучи визначною громадською і суспільною діячкою, яка зробила для України море добрих справ (і мала ще чимало високих задумів), Марта водночас була наділена зовсім неформальним даром здружувати і зріднювати людей з різних континентів, огортаючи їх своєю турботливою увагою. Думаю, мало хто з нас зумів віддячити їй такою самою мірою», – написав Іван Малкович у фейсбуці.

Ірина Халупа, колишній директор української служби Радіо Свобода, подруга Марти Коломієць:

– Мені дуже гірко... Ми з Мартою не просто подруги, ми близькі за духом. Ми мали подібне життя, бо народилися в українських родинах у США, але завжди були пов’язані з Україною.

Марта завжди гуртувала навколо себе дуже гарне українське товариство. Я собі Київ не уявляю без Марти.

Марта дуже любила свого тата. Він із Полтавщини, а мама – із Західної України. І от для Марти Україна завжди була єдина, вона любила всю Україну і ніколи не ділила її на захід і схід.

Здобувши журналістську освіту, Марта працювала в англомовному тижневику і фактично стала першим західним журналістом, який поїхав в Україну.

Марта дуже добре знала усіх українських дисидентів, допомагала їм.

Я ж працювала із Славою Стецько, і якось ми організовували конференцію у Нью-Йорку, ідемо ми вулицею, а назустріч нам йде Марта з Надійкою Світличною. Марта дуже любила Надійку Світличну. Та ми всі дуже любили Надійку, бо як її можна не любити.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Луганський світлячок» – Надія Світлична у спогадах колег по Радіо Свобода

Марта якимось дивовижним чином встигла зробити для України багато різних добрих справ.

Наприклад, я точно не пам’ятаю рік, але це була кругла річниця Голодомору, може 1993 рік, і Марта записала багато свідчень людей, які пережили те жахіття і після війни опинилися у США та Канаді. Ці свідчення було зібрано у книгу і це є в Конгресовій бібліотеці США,

Ці, зібрані Мартою Коломиєць свідчення, були прийнятті Американським конгресом як архівний акт і конгресмени їх використовували у своїй роботі під час підготовки резолюцій щодо Голодомору.

Марта весь час підтримувала дисидентів, вони стали добрими друзями. Я це бачила навіть останнього разу, коли була в Україні. Ми з Мартою ходили до Раїси Руденко. Це був її день народження і ми її привітали.

Із братами Горинями Марта особливо дружила.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Михайло Горинь: «Тільки боротьба дає свободу. Не віддайте їм Україну!»

Для мене Марта була навіть більше, ніж сестра – вона була людиною з подібною душею. Вона дуже любила красу. І де б вона не була, вона створювала надзвичайно красиві інтер’єри, завжди були квіти, гарні картини, гарні вази, бокали… І з естетичної точки зору вона справді була одарована.

Тому вона й завжди реалізовувала чудові мистецькі проєкти. От і зараз вона носилася із ідеєю до 120-річчя «Щедрика» Леонтовича влаштувати вечір у Карнеґі-Хол у Нью-Йорку, щоб усі згадали, де і ким була створена мелодія, яку знають усі як «Carol of the Bells».

Сподіваюся, що в пам’ять Марти, нам вдасться довести цю справу до завершення.

Борис Гудзяк, митрополит УГКЦ, голова Філадельфійської архиєпархії:

– У всіх країнах і на всіх континентах є люди, яких приголомшила звістка про смерть Марти Коломиєць.

Ми усі – політичні, громадські, церковні діячі, журналісти, митці, усі, хто вихований у СУМ (Спілка Української Молоді (СУМ – громадська молодіжна організація, осередки якої діють у всіх країнах світу, де є українська діаспора, а також в Україні. Своїм завданням організація має виховання свідомих громадян, українців-державників – ред.), хто вихований у «​Пласті» («Пласт» – найбільша і найстаріша українська скаутська організація, яка займається вихованням дітей та юнацтва – ред.) – переживаємо гірку втрату, бо Марта була частиною нашого життя. І такою частиною, яка завжди випромінювала любов.

Марта любила людей і дуже любила Україну. І вона була послідовною і дієвою у цій своїй любові. Її любов була плідною, бо творила нові проєкти, добрі справи і щось нове у кожному з нас. Все, що робила Марта, давало надію конкретним людям і Україні.

У цей важкий час ми усі усвідомлюємо, що у дуже багатьох справах Марта була донором для хороших справ і для усіх нас, а ми приймачами її світлої енергії. Тому, ми дуже вдячні Марті Коломиєць за її життєствердність.

Сьогодні ми огортаємо Данила, маму Марти – Любу (їй виповнився 91 рік), усі їхні роди – своєю молитвою, які у цей час пандемії коронавірусу не можуть об’єднатися фізично, не можуть у бажаний спосіб попрощатися із Мартою.

Але ми знаємо, що у цій скорботі усі, хто знав Марту Коломиєць, об’єдналися духовно, об’єдналися душевно, так як Марта об’єднувала нас за свого земного життя.

Ми переживаємо цю важку втрату в особливий час – час пандемічного і політичного розколу світу, в час, коли так багато недружності й агресії.

Але те, що Марта Коломиєць усе своє життя робила, як вона працювала для інших, стає особливо виразним у теперішній тривожній атмосфері.

Ми маємо брати з Марти приклад, щоб не бути розгубленими, а знати що саме і як треба робити.

Задумавшись над життям Марти Коломиєць, ми розуміємо, що треба з любов’ю до людей намагатися робити те, що ми можемо. І це обов’язково дасть результат.

Маркіян Білинський, віцепрезидент Фундації «Україна-США»:

– Ми шоковані. Ми знали, що Марта хворіє, але не могли й думати, що це так серйозно. Розумієте, Марта Коломиєць із тих, яка завжди працює, у неї завжди повно задумів і планів.

Із Мартою було дуже добре працювати. Коли вона реалізовувала проєкт, пов'язаний із місцевими громадами, то було видно, з якою повагою до неї ставляться мери міст. Марта, взагалі, користувалася великою повагою людей, яким пощастило її знати і з нею працювати.

Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика:

– Із Мартою Коломиєць ми познайомились наприкінці 90-х. Вона тоді була директоркою Українського освітнього центру реформ, я – головною редакторкою аналітично-інформаційного журналу «Схід».

Після стажування у США я мріяла створити незалежну громадську організацію журналістів. А Марта започаткувала мережу пресклубів по всій Україні. І шукала голову пресклубу в Донецьку. Хтось їй мене порекомендував. Серед рекомендацій була і така: «Світлана активна, розумна, хороший організатор, але вона страшенно націоналістка».

Як пізніше розповіла Марта, вона тоді подумала: «О, це саме те, що нам потрібно!». Я пройшла співбесіду, перемогла у конкурсі, і так ми з координаторкою Тетяною Строй (виконавча директорка ГО «Донецький пресклуб» – ред.) – влилися у дружню й креативну команду пресклубів.

Марта мала особливу здатність: вона, як ніхто, вміла «бачити», відчувати людей і оточувала себе справжніми!

Вона вміла цінувати старання і досягнення інших. У неї було багато друзів, але кожен почував себе особливим завдяки її ставленню. Підбадьорливе слово, приємна усмішка, підтримка тим, хто потребував цього – завжди знаходились у Марти.

Пізніше Марта Коломиєць запросила мене на посаду головного редактора журналу «Аспекти самоврядування» Фундації «Україна-США» і поставила переді мною серйозне завдання: перетворити бюлетень в серйозний журнал, корисний лідерам місцевого самоврядування.

Сама Марта приїхала до Києва як журналіст ще до проголошення незалежності. І справді присвятила своє життя Україні. Це без пафосу, бо так і є!

Писала статті, підтримуючи політиків-демократів, виховувала молодих лідерів, займалася розвитком жінок-підприємниць, підтримувала дітей-сиріт. Брала участь і підтримувала Помаранчеву революцію 2004 року; Революцію гідності 2013–2014 років.

Коли почалась війна Росії проти України, я запитала Марту: «Мабуть, тепер ти повернешся до США?»

Абсолютно спокійно Марта відповіла: «Ні, я залишаюся до кінця з Україною і українцями...»

Мене вражала її здатність не забувати дні народження своїх друзів. І це, не дивлячись на її величезну зайнятість!

Вона вміла радіти успіхам друзів і їхнім досягненням. Пам’ятаю, як на презентацію моєї книги («Терикони під літаком» – ред.) у Спілці письменників обіцяло прийти багато знайомих. Але з тих чи інших причин не змогли. А Марта не обіцяла, але прийшла! А потім запропонувала провести презентацію для випускників Програми Фулбрайта.

Здавалось, Марту любили всі! За безмежне добро, тепло і світло, яке вона випромінювала.

Ольга Герасим'юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

«Все життя українське пов'язане з нею, не злічити тих, хто зараз скаже, що вона помогла...» – написала Ольга Герасим’юк на своїй сторінці у фейсбуці.

Лариса Мудрак, незалежна медіа-експертка, медіа-консультантка:

«Ох, Марта. Ти така одна була. Здивувала мене, коли ще в ранні 90-ті створювала перші лідерські жіночі форуми. Й це була взаємодопомога на всі 100%. Вона захоплювала й дивувала, коли українські традиції знала краще, ніж ті, хто народився й виріс тут. Ну, до прикладу, я. Вона була віддана людям так, як пишуть в романах й поемах. Як майже не буває в сучасному житті», – написала Лариса Мудрак

«Очолюючи Програму імені Фулбрайта в Україні з січня 2013 року, Марта з незахитаним оптимізмом щодня прагнула творити добре для України, для її науки та культури, української справи в цілому. Своїй праці вона відводила цілком прагматичну роль – продовжувати торувати дорогу України у великий світ», – написали колеги Марти Коломиєць .

Колеги Марти Коломиєць зазначили, що про час і місце прощання повідомлять пізніше.