Пам’яті Мойсея Фішбейна. Найбільш тендітний лірик ХХ сторіччя з’єднав у собі українське і єврейське

Пам’яті Мойсея Фішбейна. Найбільш тендітний лірик ХХ сторіччя з’єднав у собі українське і єврейське

27 Травня 2020
1798
27 Травня 2020
01:51

Пам’яті Мойсея Фішбейна. Найбільш тендітний лірик ХХ сторіччя з’єднав у собі українське і єврейське

Віталій Портников, «Радіо Свобода»
1798
Пам’яті Мойсея Фішбейна. Найбільш тендітний лірик ХХ сторіччя з’єднав у собі українське і єврейське
Пам’яті Мойсея Фішбейна. Найбільш тендітний лірик ХХ сторіччя з’єднав у собі українське і єврейське

…І вже вуста судомою звело,

І прийняла душа неопалима

Розпечені горби Єрусалима

І Києва обпалене зело.

Ці рядки Мойсея Фішбейна можуть бути епітафією до всього його неймовірного життя, а можуть бути – самою життєвою програмою. Ми прощаємося з одним із найбільш проникливих, найбільш тендітних українських ліриків ХХ сторіччя, але не тільки.

Він став українським євреєм – до того ж політичним українським євреєм

Фішбейн – справжній феномен української культури, він став українським євреєм – до того ж політичним українським євреєм – коли ще ніяких українських євреїв просто не було. Звісно, були євреї, які ставали справжніми лицарями української культури, але так з’єднати у собі українське й єврейське, Київ і Єрусалим, Ріку і Стіну – як у цитованому мною сонеті – міг тільки він.

Микола Лукаш і Мойсей Фішбейн (праворуч). Київ, 1978 рік
Микола Лукаш і Мойсей Фішбейн (праворуч). Київ, 1978 рік
Він був закоханим в Україну, як у жінку

Як йому це вдалося? Відповім просто – з великої любові. Він був закоханим в Україну, як у жінку – так єврейський хлопець може закохатися в юнацькі роки у красуню з сусідньої вулиці й боготворити її все життя, не помічати зморшок і втоми. Це був такий великий дар, дар слова, дар кохання із заплющеними очима, коли ти заплющуєш очі й бачиш цю красу, й чуєш пісню, проспівану молодим голосом. Мені завжди було важко з цим його даром, як багатьом із нас, бо я вмію любити тільки із розплющеними очима, ну й тому, мабуть, він був неперевершений поет, а я тільки журналіст, який сьогодні прощається не просто з ним самим, а із цим його даром, з його легендою. З його вмінням кохати. Прощається із його Україною, яку він виносив у серці й відтворив на папері.

Благослови, хай лишаться зі мною,

Допоки йти дорогою земною,

Допоки є ще спогади земні.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Віталій Портников, «Радіо Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1798
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду