Олег Чорний, Matrix
14:34
П'ятниця, 1 Листопада 2019

Рік без режисера «Пригод капітана Врунгеля»

30 жовтня минув рік, як не стало Давида Яновича Черкаського. Пригадується багато істоорій, безпосередньо пов'язаних із ним. Наприклад, про те, як ми, діти 70-х, у дні шкільних канікул кидали усі дворові забави та ігри й бігли додому, бо по телевізору йшли нові серії «Пригод капітана Врунгеля».
Рік без режисера «Пригод капітана Врунгеля»

Тоді вражало, що в анімаційному фільмі раптом поряд із намальованими персонажами з’являлися кадри справжнього моря. Ми цитували дотепні репліки персонажів за будь-якої нагоди та ввесь час наспівували пісеньки й мелодії із мультфільму, які просто застрягали у голові. А нещодавно я із подивом для себе з’ясував, що Давид Янович є співрежисером ігрового фільму “Прощайте, фараони!” за п’єсою О. Коломійця. Ця стрічка – також спогад дитинства.

Познайомитись особисто із Давидом Черкаським довелося вже згодом, після закінчення інституту. Найчастіше ми зустрічалися у Будинку кіно, під час якихось заходів, прем’єр чи фестивалів. Давид Янович – це завжди весела компанія, безкінечні історії та байки із кінематографічного життя, жарти й анекдоти, що іноді могли бути навіть на межі, але ніколи не вульгарними; це легкий, лише йому притаманний стиль, артистизм, витонченість та елегантність, демократичність без натяку на зверхність.

Складалося враження, що він нікуди й ні за яких обставин не поспішав. Ніхто не бачив його знервованим, злим чи роздратованим. Він любив життя і сповна отримував насолоду від нього. Для мене Давид Янович завжди асоціювався із класикою – персонажами романів Франсуа Рабле чи іронічними малюнками Жана Еффеля.

Цього року Давид Черкаський міг святкувати 55-річчя роботи у кіно, адже у 1964-му він дебютував короткометражним анімаційним фільмом “Таємниця чорного короля” і став режисером анімаційного об’єднання кіностудії “Київнаукфільм”. А ще сорок років тому, у 1979-му, вийшли останні дві серії його “Пригод капітана Врунгеля”, на якому, як і на інших його легендарних анімаційних фільмах, виросло не одне покоління кіноглядачів.

Мав честь бути знайомим, спілкуватися й навіть сидіти поруч за одним столом із цим видатним мультиплікатором. Згадується, як Давид Янович під час якихось посиденьок раптом довірливо схилився до мене і надмірно серйозно виголосив:

– Друже мій, налийте мені трохи, будь ласка!

А потім, після короткої паузи, лукаво усміхнувшись:

– Та ні, не стільки… Можна трішечки більше!

Минулого року після звістки про смерть Давида Черкаського, попри шок та сум, одразу почали згадувати численні історії, пов’язані із ним – часом спільні, але й свої персональні. Мій колега, кінорежисер Андрій Загданський тоді точно зауважив: “Насправді ми щасливі люди. Ми знали Давида Яновича. У кожного із нас свої спогади про нього, у кожного свій Давид Янович. Дехто може прожити життя і не мати цього”.

Олег Чорний, Matrix
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
145
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
19 Листопада 2019
19 Листопада 2019
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду