Олег Чорний, Matrix-divergent

У Росії комуністи вже вимагають заборонити доступ до серіалу за спотворення образу СРСР та відкрити карну справу проти сценариста та режисера, а телеканал НТВ розпочав зйомки своєї версії Чорнобильської трагедії, де головним героєм є агент КДБ. Натомість на сайті IMDB «Чорнобиль» очолив список найбільш рейтингових серіалів.

У ЗМІ та соціальних мережах українці нарікають, чому у нас не змогли зняти такий серіал, і чому правду про нашу трагедію розповіли світу американці? Найперше варто зауважити, що серіал «Чорнобиль» створив гігант американської кіноіндустрії, а це означає рекламні потужності, великий бюджет і можливість залучити зіркових акторів. Не забуваймо, серіал передусім знятий для англомовної аудиторії. До того ж цікавість до продукту була зумовлена тим, що напередодні НВО випустив останній, довгоочікуваний епізод популярної «Гри престолів». Чудовий маркетинговий хід. Інформація про те, що за рейтингом «Чорнобиль» обійшов «Гру престолів» свідчить, що насправді НВО змагався із самим собою, випередивши інших потужних виробників телеконтенту.

Перший художній фільм про Чорнобиль був знятий на кіностудії ім. Довженка. Стрічка «Розпад» (1990) режисера Михайла Бєлікова мала навіть певний резонанс та нагороди міжнародних кінофестивалів. До слова, тоді у процесі фіналізації картини взяли участь і американські кіностудії. На момент виходу фільму в Україні почалися економічні проблеми, тому суспільство більше переймалося виживанням, а не кіно. Проте «Розпад» неодноразово демонструвався на телебаченні. Окрім цього, в Україні зняли й чимало важливих документальних фільмів про Чорнобиль, однак сучасне покоління не знає ні про стрічку Михайла Бєлікова, ні про документальні картини.

Письменниця Оксана Забужко у своєму дописі у Facebook констатувала, що тема Чорнобиля насправді вже давно не викликала особливої зацікавленості у нашої аудиторії, а сама трагедія є прихованою та непроговореною до кінця травмою. І це справді так, адже про аварію згадують хіба на чергові роковини.

Зйомки «Чорнобилю» на 70% відбувалися у Литві і лише на 30% – в Україні. Голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко у своєму дописі у Facebook пояснив, що проблема тут у малому економічному потенціалі української кіноіндустрії: «У нас досі немає cashrebates, тобто повернень державою виробнику частини здійснених витрат на зйомку фільму, які існують у більшості країн Європи і світу. 2017 року відповідний закон було ухвалено, але вінне працює, адже необхідно також внести зміни до Бюджетного кодексу України». На початку травня депутати провалили ухвалення важливо для нашого кіно закону про вступ України до європейського фонду «Єврімаж», тож перспективи появи кеш-рібейтів виглядають поки ілюзорними.

В Україні є сценаристи, режисери та актори, які могли б написати, зняти, зіграти на рівні – про це свідчать успіхи наших стрічок на міжнародній арені. Однак варто зауважити, що перед зйомками «Чорнобиля» американці вивчали матеріал та писали сценарій не один рік. І на все це потрібні були відповідні кошти. За словами колеги, чоловік якої брав участь у роботі бригади художників серіалу, лише підготовка шести машин швидкої допомоги тривала місяць! А до того ці машини ще треба було знайти! Наше кіно поки здатне розраховувати лише на державне фінансування, що залежить не тільки від чиновників різних рівнів, але ще й базується на купі застарілих законів, ухвалених десятки років тому, які не відповідають реаліям та потребам сучасного виробництва, зв’язують увесь процес заплутаною системою звітності, неактуальними нормативами та обмеженнями. Зараз просто неможливо уявити вітчизняний проект фільму із державною підтримкою, розробка задуму та реалізація якого триватимуть кілька років зі сталим фінансуванням. Але саме такий ретельний підхід й зумовлює достовірність на екрані, тому на Заході над амбітними проектами працюють роками.

В Україні ж жоден телеканал, навіть найрейтинговіший, не може зняти та профінансувати такий масштабний серіал. Здебільшого наша продукція розрахована на швидке й не надто витратне виробництво.

Тому те, що серіал хоча б частково знімався в Україні, свідчить про нашу змогу надавати якісні послуги іноземним компаніям. І «Чорнобиль» – це вже далеко перший випадок. До того ж НВО розповіли усьому світові про аварію, а нам нагадали про страшні ті події, відновили призабуті чи приховані спогади. Як колись зауважував мій колега, у кожного свій Чорнобиль. А те, що нашу історію вкотре відтворювали іноземці, – то пусте. Згадаймо хоча б Роберта Конквеста та Джеймса Мейса, які розповіли світові про Голодомор, чи Гійома де Боплана із його «Описом України».