Звернення Комісії з журналістської етики

6 листопада 2003 р.

Комісія з журналістської етики відзначає, що з наближенням президентських виборів 2004 року в країні загострюється протистояння політичних сил, в якому дедалі більше як знаряддя боротьби використовують журналістів та засоби масової інформації. За цих умов українська громадськість втрачає можливість отримання неупередженої інформації, а відтак – усвідомленого вибору.

Враховуючи це, Комісія закликає засновників ЗМІ, редакторів та журналістів українських мас-медіа об’єднатися під гаслом “ЗНАЄШ ПРАВДУ – ПРАВИЛЬНО ОБИРАЄШ” і у своїй повсякденній роботі дотримуватися базових принципів відкритої журналістики:

1.Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Громадяни мають право знати альтернативні точки зору. Замовчування або однобоке висвітлення фактів та подій неприпустимі.

2.Факти, судження та припущення мають бути відокремлені одне від одного. Політична реклама повинна супроводжуватися відповідною рубрикацією.

3.Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст. Не допускається таке вибiркове цитування соцiологiчних дослiджень, яке призводить до викривлення змiсту. Журналiстськi опитування громадян не повиннi фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.

4.Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, що суперечить загальножурналістським принципам та його власним переконанням.

Виходячи з того, що свобода слова покладає на журналістів та організації, які здійснюють випуск засобів масової інформації особливі обов’язки і особливу відповідальність, ми завжди повинні діяти в інтересах суспільства на основі редакційної незалежності та напрацьованих журналістською спільнотою норм саморегуляції – правил професії і етичних принципів.

Ще раз наголошуємо: журналістика – професія особлива і самодостатня, вона не повинна підмінюватися піаром та іміджмейкерством політичних лідерів. У противному разі ми, шановні колеги, ризикуємо втратити і так не надто високу довіру громадськості до вітчизняних засобів масової інформації.

Пам’ятаймо, що ні політичне життя, ні журналістика не відійдуть у безвість після 31 жовтня 2004 року. Тож збережімо свою професійну гідність, щоб і після президентських виборів ми могли чесно дивитися у вічі колег і наших головних “замовників” – читачів, глядачів, слухачів.