Інститут масової інформації закликає журналістів та медіа-юристів підтримати вимогу змінити законодавчу норму про співавторство журналіста та того, хто йому дає інтерв’ю (положення ст.13 Закону України “Про авторське право та суміжні права”), а також відрегулювати підстави звільнення журналіста від відповідальності за розповсюдження інформації, що не відповідає дійсності, передбачені ст.48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та ст.42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації”. Це звернення напрацьоване під час круглого столу, котрий відбувся у співпраці з міжнародною організацією “Артікль 19” 12 жовтня 2003 року.

Журналісти та юристи - учасники круглого столу - дійшли спільного висновку щодо суперечностей між ст.13 Закону України “Про авторське право та суміжні права” і законами , що регулюють діяльність ЗМІ.

А саме :

норма ст. 26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” крім інших прав надає журналісту право: 1.вільно одержувати, використовувати, поширювати ( публікувати) інформацію;

2.відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом та ін.

3.відмовлятись від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора.

Цією ж статтею закону на журналіста покладено обов’язок :

1.дотримуватись програми друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, 2.подавати до публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

3.задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4.відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5.представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;

6.виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;

7.утримуватись від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу , контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Законодавчо затвердивши такі норми, законодавець захистив журналіста від перешкоджання його професійній діяльності та втручання в його творчий процес. Але положення ст.13 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, відносячи особу, що бере та особу, що дає інтерв’ю до співавторів, зобов’язує журналіста публікувати інтерв’ю лише за згодою особи, що його дає , відносить їх до співавторів і надає інтерв’юеру право вимагати половину гонорару від журналіста, якщо угодою не передбачено інше.

Співавтор – людина, яка спільно з ким-небудь є автором якого-небудь твору.

Інтерв’ю – це публіцистичний жанр, спосіб подання інформації, його не можна вважати твором. Вичерпний перелік предметів авторського права містить ст.1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Цією статтею не визначається інтерв’ю як твір.

Інтерв’ю може бути передане по радіо, телебаченню та надруковано у друкованих ЗМІ.

Визнаючи осіб, що приймають участь в інтерв’ю, до співавторів, законодавець зводить нанівець положення інших законів, що регулюють діяльність ЗМІ та журналістів.

Застосування такої норми на практиці порушить право журналістів на вільне одержання, використання, поширення інформації.

Інтерв’ю може бути передане по радіо, телебаченню та надруковано у друкованих ЗМІ.

Ст. 48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” містить підстави звільнення від відповідальності за розповсюдження даних, що не відповідають дійсності:

Телерадіоорганізація та телерадіопрацівники не несуть відповідальності за розповсюдження по телебаченню і радіо даних, що не відповідають дійсності, у випадках:

а) якщо ці дані містились в офіційних повідомленнях;

б) якщо їх одержано від інформаційних агентств або прес-служб державних органів та органів об’єднань громадян;

в) якщо вони є дослівним цитуванням виступів народних депутатів, а також офіційних виступів посадових осіб державних органів;

г) якщо вони містилися в авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Ст.42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” передбачає, що редакція , журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1)ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2)вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України “Про інформацію”;

3)вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян;

4)вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5)в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не були отримані журналістом незаконним шляхом.

Вважаємо доцільним доповнити вищевказані статті нормою , якою відповідальність за інформацію, отриману журналістами від осіб, що дають інтерв’ю, покладається на осіб, що інтерв’ю дають.

Ми, учасники круглого столу, а також журналісти та юристи, згодні з його аргументацією, просимо Комітет Верховної Ради України з питань слова та інформації звернутись до Верховної Ради України з законодавчою ініціативою про врегулювання суперечності законів , які регулюють діяльність засобів масової інформації шляхом:

1. вилучення зі ст.13 Закону України “Про авторське право та суміжні права” ч.3: “співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю , та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю ”, 2. доповнення ч. в) ст.48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та ч.3 ст.42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” такою нормою: “журналіст звільняється від відповідальності , якщо відомості є дослівним відтворенням офіційних виступів народних депутатів ,посадових осіб державних органів, організацій, об’єднань громадян та осіб, що дають інтерв’ю”, оскільки положення даної статті порушують основні права журналіста, зафіксовані в ст.26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” .