Преса - це частина історії, яка хоча й “виростала” з реальної дійсності, однак безпосередньо впливала на неї.

У багатьох державах давно усвідомили неоціненну роль преси при вивченні історії і літератури. Не можна сказати, що це було відомо і нашій країні. У 1999 р. за редакцією відомого дослідника історії української журналістики, доктора філологічних наук, професора Львівського національного університету ім. І.Франка М.Ф. Нечиталюка у Львові побачив світ перший том книги “Українська преса. Хрестоматія”, в якому зібрано матеріали, що друкувалися на сторінках преси Східної України 60-х років XIX ст. А нещодавно читачі отримали другий том хрестоматії, що приносить сучасному читачеві абсолютно не відомий раніше текстологічний матеріал галицької періодики того часу, що був особливо пам’ятним в історії національно-культурного відродження західних українців. Тоді після жорстокого придушення російським царизмом українського слова (так званого Валуєвського циркуляру 1863 р.) центр української журналістики перемістився до Львова.

Ця праця - плід кількарічної науково-пошукової роботи львівського науковця. Передусім він мав досконало орієнтуватися в історичних подіях, знати літературні й журналістські процеси, бути добрим мовознавцем.

Увесь матеріал він розмістив у певній послідовності. Спочатку йдуть уривки з наукових праць про галицьку пресу І. Франка, О. Терлецького, М. Нечиталюка, А. Животка, а далі - розділи, в яких зібрано публікації з конкретних видань - “Від “Зорі” до “Слова”, “Слово”, “Полеміка навколо “Слова”, “Народовська преса”, “Вечерниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” тощо.

У тодішній галицькій пресі панував, без перебільшення, правописний хаос. Як зазначає М.Ф. Нечиталюк у вступних заувагах до 2-го тому хрестоматії, москвофільська періодика друкувалася церковнослов’янською кирилицею і так званим “язичієм”; народовська преса - фонетично-етимологічним правописом (“улішівкою”, “желіхівкою”); радикально-демократична преса - “драгоманівкою”. Та й, зрештою, нерідко навіть у межах одного видання і навіть однієї статті траплялися зразки різних “мовних систем”.

Упорядник хрестоматії домігся максимального відтворення мовної палітри тогочасних галицьких газет та журналів.

Чимало матеріалів, поданих в хрестоматії, торкаються й проблем журналістики, свободи слова, правдивості. І сьогодні, як ніколи, зрозуміло, не втратив актуальності заклик, який пролунав у зверненні до галицьких газетярів ще 1867 р.: “Народне діло по-народному вести!”.

Високий замок

Іван КРУПСЬКИЙ, Доктор історичних наук, професор факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка