Поети таки можуть збирати в Києві повні, навіть переповнені, зали. Надто, якщо це модні поети. Надто, якщо до поетів додається авангардовий джаз. У вівторок Юрій Андрухович, Андрій Бондар та Сергій Жадан зібрали у великому залі Молодого театру повний аншлаг. Поети читали свої найновіші «протестні та контркультурні» вірші під музику джазового тріо з Польщі «Олесь/Тшаска/Олесь». Все це називалось імпрезою "Маскульт", природньо, нічого спільного з маскультом (в сенсі Кіркорова чи "юного орла" Поплавського) не мало, але мало успіх...

Зі слів авторів акції, імпреза була призначена «не для поетичних гурманів та рафінованих шанувальників поезії» і мала "продемонструвати радикальне оновлення власної поетики - зміну жестів, інтонацій, акцентів" в бік віршів " максимально відвертих, жорстких, соціально заангажованих, шокуючих". Натовп при вході до театру та довжелезна черга до гардеробу свідчили, що бажаючих переконатись у справді "радикальному оновленні" вистачає. Зал був явно не розрахований на таку кількість бажаючих послухати-подивитись. Публіка переважно молода, україномовна, здається, більшість – студенти Могилянки.

У фойє театру за 10 гривень можна було придбати ексклюзивне тоненьке видання «Маскульт» з текстами-візитівками кожного з поетів, яке видала «Критика» спеціально для цього заходу.

Концерт розпочався традиційно - з непрацюючих мікрофонів. Тривав дві години, протягом яких із зали не вийшов жодний глядач. Закінчилося ж все композицією в пам’ять журналіста Сергія НАБОКИ.

Ю.Андрухович, А.Бондар і С.Жадан по черзі читали з папірців свої вірші. Вони звучали як проза на соціально-політично-міжнародно-сексуальні теми. Не обійшлося без Америки і літаків, які «бомблять її на ...», Президента, який «підписав указ про любов до Росії», братів Кличків та братів Медведчуків, які «сподіваюся, сядуть». Не забули і про українських чоловіків, «святих підкаблучників, які сякаються прямо в руку», секретарку, яку «за сто баксів на місяць усі т...», рідну залізницю та «писану небораками» літературу. Згадували також про Леніна (все дійство, до речі, відбувалося в день його смерті), сезонні знижки та інопланетян.

Як і було обіцяно, музика джазового тріо Олесь/Тшаска/Олесь, "з її вишуканою і в той же час мінімалістичною образністю" слугувала "емоційно-екзотичним звуковим доповненням до читаних зі сцени текстів", періодично виступаючи "в цілком самодостатній ролі".

Після концерту Андрухович, Жадан та Бондар ще довгенько роздавали автографи прихильникам. Ніхто не скаже, що з їхніх облич можна було прочитати, що виключно заради цього моменту вони пишуть вірші та влаштовують імпрези, але, вочевидь, і малоприємним цей процес для них не був.

Тепер залишається приєднатись до сподівань організаторів на те, що "Маскульт" даремно не мине, а "започаткує собою цілу низку дальших творчих несподіванок".