Георгій Почепцов: «Треба руйнувати у власній голові вчорашні уявлення про світ»
Здається, людство готове до високих технологій, які дозволять записувати наші сни на відео, і переглядати їх суботніми вечорами, замість улюблених серіалів.
Суспільство завжди буде критикувати або схвалювати внутрішні процеси і явища. Фактично, це свого роду такий аргументований діалог з колективними поглядами, а точніше з колективною мораллю. Нічого тут не вдієш.
В основі поведінки людей, кажуть, закладене прагнення до гармонії, а ще до стабільності та якості життя. Але чи є місце думці, де «якість життя на пряму залежить від якості інформації»?
Заслужений журналіст України, медіакритик і автор численних праць з комунікаційних технологій – Георгій Почепцов, поділився своїми думками про якість інформації та місце нових медій сьогодні:
– Нові медії стрімко й усебічно розвиваються, тоді як традиційні канали передачі інформації відходять у минуле. Але, на скільки якісною є ця “новомедійна” інформація ?
– Мабуть, для кожного часу потрібна своя якість. До речі, закон масового виробництва саме такий – виробляється багато з втратою якості. Те, що читають абсолютно всі, не може бути якісно вищим. Зараз виникла також інша цікава критика. Соціальні платформи створені технічно сильними, але соціально неосвіченими людьми. Цукерберг навіть не закінчив університет, так що його Гарвард в біографії – умовний. Відповідно і той світ, який вони вибудовують для нас, має соціальні вади, про які ніхто з них не думав, через брак гуманітарної освіти. Вони створювали свої “машини” під виробництво рекламних коштів, замість цього чи одночасно з цим вони зайняли соціальну нішу, на яку і не розраховували. Реально вони віддали світ під правління “більшості”. Звідси Трамп чи Брекзіт.
– Тренди нових медій та електронні носії максимально полегшили доступ до інформації. На Вашу думку, позитивно це впливає на наш інтелект і можливість мислити?
– В масі – ні, вони принесли негативний результат. Адже наслідком стала відсутність уваги, неможливість концентруватися, а без них не буде критичного мислення. Додатково – акцент на емоціях теж блокує критичне мислення. Ми взагалі споживаємо так багато інформації сьогодні, що просто не здатні її осмислити. Ми в інформаційному потоці, а не в конкретній інформації, як раніше. Можна думати про щось одне, а про потік думати неможливо, тому що через хвилину він вже інший.
– Георгію Георгійовичу, медіакритикам під силу змінити сприйняття інформації для пересічних громадян?
– Теоретично – так, а реально -ні. Вони ж не можуть вийти на мільйони людей.
Це просто вузька професійна ділянка, де роботи читаються виключно такими ж професіоналами
– Події останніх років в Україні стали поштовхом для суспільства переглянути свої погляди на пропаганду та маніпуляцію?
– Це не зовсім перегляд, ми просто трансформуємо погляд на пропаганду, якою вона була в радянські часи, на ту, яка стає домінуючою сьогодні. Пропаганда нас ніколи не полишає. І вона завжди намагається мімікрувати під правду.
– Україна сьогодні живе в час , коли люди часто прибігають до терміну “інформаційна війна” , не завжди розуміючи що воно і з чим його їдять. Моживо війна швидше дезінформаційна та провокативна?
– Нашою принциповою помилкою є використання технічної моделі «ІВ» для гуманітарних проблем. Інформаційно-технічна війна оперує термінами кіберзахист, кібератака і її рішенням є вибудова “муру”. Держава радісно дає на це кошти, бо вони кажуть ми закриємо все. Але через півроку-рік все знову повторюється.
Інформаційно-гуманітарна війна не може оперувати мурами, бо вона має стосунок до публічного простору, який за визначенням відкритий і вільний. Взагалі термін «інформаційна війна» не використовують спеціалісти, а лише публіцисти. Спеціалісти вживають термін – «інформаційні операції», і вони дійсно по суті скоріше дезінформаційні, ніж інформаційні. Але є і інформаційні завдання, коли індустріально підтримується, наприклад, точка зору, що не відповідає мейнстриму.
В радянські часи так Захід надавав можливість бути почутими дисидентам, сьогодні – поміркованим мусульманським вченим чи журналістам, які опонують радикальному ісламу. Тобто є все, точніше можна говорити, що пропаганда – монологічна, а інформаційні операції – контр-монологічні. Вони несуть іншу точку зору на події, яка може бути або згубною, або позитивною.
– Сучасний інформаційний простір зробив з журналіста лінивця. Поняття рерайтингу витискає якісну, традиційну журналістику. Ваші міркування?
– Це загальна тенденція, одне з пояснень якої полягає в тому, що журналісту треба писати сьогодні більше, ніж вчора. Підрахунки в західній пресі, навіть якісній, дають до 70% матеріалів, що прийшли з інформаційних чи PR-агентств, а не від журналіста особисто.
– Все ж “мода” читати книги , слухати музику на платівках та робити нотатки “від руки” знову повертається. Чи погодитесь , що медіа-покоління більше дивує певна традиційність, аніж інноваційність?
– Поки це скоріше “гра”, молодь полюбляє робити те, що виглядає cool !
– І звісно, як виглядає Ваша ідеальна інформаційна “панель закладок” на комп’ютері?
– Загальна рекомендація – читати те, що змінює уявлення, тобто тексти, які несуть якусь інноваційну складову в освіті, науці, в соціальних платформах. Тобто фіксація нашого мозку повинна бути не на тому, що є, а на тому, що може бути. Треба руйнувати у власній голові вчорашні уявлення про світ.
