ухвалений у листопаді 2001 року. За це рішення проголосували 264 народних депутати із 431, зареєстрованого у сесійній залі.

Як передає кореспондент УНІАН, Закон України “Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” був прийнятий Верховною Радою України у липні 2001 року. Але Президент закон не підписав і повернув (у серпні 2001 року) із пропозиціями, для повторного розгляду.

У листопаді 2001 року Верховна Рада знову прийняла цей закон (“за” проголосував 341 народний депутат), врахувавши всі пропозиції Президента. Але Президент знову закон не підписав, і у грудні 2001 року повернув його до Верховної Ради для повторного розгляду.

У липні 2002 року Верховна Рада прийняла Постанову Верховної Ради “Про Закон України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” за № 38-ІУ. Відповідно до постанови, закон повторно направляється Президенту для підписання та офіційного оприлюднення, оскільки були враховані всі пропозиції глави держави (УНІАН: ч. 4 ст. 94 Конституції визначає: «Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів). Але у серпні 2002 року Президент України повторно звернувся до Верховної Ради з пропозицією скасувати цей закон.

На сьогоднішньому пленарному засіданні державний секретар Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олександр ЧАЛИЙ зазначив, що цей закон не відповідає європейським стандартам, які існують в цій галузі. Тому він звернувся до парламенту з пропозицією від уряду та Президента відхилити цей закон.

У свою чергу, заступник голови комітету ВР з питань правової політики Микола ОНІЩУК зазначив, що цей закон має на меті встановити процесуальний порядок виконання рішень Європейського Суду з прав людини, оскільки Україна є учасником Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яку вона ратифікувала у липні 1997 року. Згідно з цією Конвенцією громадяни та юридичні особи мають право звертатися за захистом щодо порушень своїх прав до Європейського Суду. М.ОНІЩУК зазначив, що 22 серпня 2002 року Президент України Леонід КУЧМА звернувся до ВР з пропозицією відхилити цей закон, посилаючись на те, що парламент 29 листопада 2001 року під час повторного розгляду закону вніс додаткові зміни, не передбачені пропозиціями глави держави, а це є приводом для застосування вето Президентом. Насправді, за словами М.ОНІЩУКА, зміни до статей 4, 8, 9, 10 закону були лише окремими «стилістичними уточненнями, викликаними вимогами законодавчої техніки і правилами граматики», і вони жодним чином не вплинули на зміст закону і не можуть вважатися змінами до закону.

Закон визначає порядок виконання в Україні рішень Європейського Суду з прав людини. Відповідно до його положень, сторона (стягувач), на користь якої прийнято рішення Європейського Суду з прав людини, звертається до Уповноваженого у справах дотримання Конвенції (статус Уповноваженого визначений у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998р. № 557). Останній через міністра юстиції звертається до прем’єр-міністра України з поданням про виконання рішення Європейського Суду.

Матеріальне відшкодування за рішенням Європейського Суду здійснюється за рахунок резервного фонду державного бюджету України. Примусове виконання рішення Європейського Суду здійснюється Державною виконавчою службою.

Парламентський контроль за виконанням рішення Європейського Суду, які стосуються України, здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.