Влада має відправляти до в'язниці тих, хто перешкоджає журналістам, і знаходити тих, хто за цим стоїть – медіаексперт
Джоан Барата – міжнародний експерт у сфері свободи слова, свободи засобів масової інформації та регулювання ЗМІ.
Знімальна група «Схем» показала доктору Бараті кілька випадків перешкоджання законній діяльності журналістів програми. Також його попросили оцінити та прокоментувати їх.
Погрози від СБУ після сюжету про люксові автівки співробітників
У червні 2017 знімальна група «Схем» зафільмувала люксові авто працівників департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ. Журналісти регулярно фіксували, як захисники економіки приїжджають на роботу на коштовних авто, неспівмірних із їхніми офіційними доходами та зверталися до них по коментарі. Хотіли почути і позицію керівництва СБУ, проте у відповідь отримали лист із застереженнями від видачі сюжету в ефір та погрозами – у тому числі кримінальною відповідальністю, згідно з законом про боротьбу з тероризмом.
Ось як побачене коментує доктор Барата:
«Це можна сприймати лише як погрози журналістам, щоб залякати їх та зашкодити роботі.
З огляду на міжнародні стандарти, цілком зрозуміло, що журналісти мають право висвітлювати такі речі, виходячи з суспільного інтересу. У цьому контексті питання безпеки журналіста пов'язане не лише з фізичною безпекою, а й із юридичною.
До того ж, державні установи, навіть органи безпеки, мусять бути прозорими. Коли йдеться про використання грошей, про зарплати, про працівників тощо.
Я розумію, що в певних випадках це може бути питанням безпеки, і 100% інформації не можуть бути публічними, але коли йдеться про витрачання державних грошей, я не розумію, чому громадськість, платники податків не мають бути поінформовані.
У деяких країнах, особливо сьогодні, влада використовує національну безпеку як виправдання для приховування будь-якої інформації. Але такий факт має бути належним чином обґрунтований. Не достатньо сказати «Вибачте, це питання національної безпеки», ви повинні сказати «Вибачте, це питання національної безпеки через це, це і це», а не просто прикриватись нею».
Напад співробітників УДО на знімальну групу під час весілля сина Луценка
Ще один епізод, який «Схеми» показали спеціалісту, стався під час святкування весілля сина генпрокурора. Журналісти зафіксували, як службові автомобілі використовували для того, щоб складати туди подарунки та перевозити приватних осіб, зокрема, візажистку нареченої. І щоб перешкодити цим зйомкам, співробітники УДО скоїли фізичний напад на знімальну групу – саме під час виїзду із заходу президента Петра Порошенка.
«З боку цих охоронців я бачу нерозуміння межі між публічним та приватним. Суспільний інтерес тут полягає в тому, що цю вечірку відвідали впливові люди, і, ймовірно, вони використовували державні ресурси для проведення приватного заходу.
Журналіст мав право бути на вулиці та фіксувати те, що відбувається в публічному просторі, якщо вважав, що це є суспільно важливим.
Навіть якби ми припустили, що їм не можна такого робити, хоча це не відповідає дійсності, реакція, яку я бачу тут від охоронців, є абсолютно протиправною. Фізичне насильство, агресію чи залякування в такій ситуації я вважаю неприпустимими.
Також, хочу зазначити, що межа між приватним життям та суспільним інтересом – це дуже делікатна справа, чіткого визначення немає. Певні речі зазвичай можна розглядати як приватні, але за деяких обставин вони мають ставати публічними. Громадський інтерес – це все, що пов'язано з правом громадян знати, хто ними керує, на що витрачаються їхні гроші та як працюють політичні інститути.
Отже, ми можемо сказати, наприклад, що показувати чийсь будинок немає необхідності в плані суспільного інтересу. Але якщо ви хочете показати будинок через те, що його вартість не відповідає зарплаті службовця, тоді те, що було приватним, стає публічним. У будь-якому випадку, службовці, політики та інші громадські діячі мають визнати, що відколи вони починають цю діяльність, відтоді вони повинні прийняти особливу увагу до їхньої діяльності і можливу критику.
Це стосується і запитів на інформацію. Влада боїться їх, боїться, що журналісти чи звичайні громадяни використають своє право на інформацію, тому що їм є що приховувати. Вони просто не хочуть, щоб громадськість побачила, як витрачаються гроші, тому що в неї ймовірно виникли б запитання. Тому і важливо ефективно втілювати закони про доступ до інформації та свободу слова. Щоб спонукати владу робити правильні речі, щоб вони усвідомлювали, що якщо не будуть їх робити, то будуть викриті».
Стеження за журналістом
Також «Схеми» продемонстрували спеціалісту зі свободи медіа зібрані редакцією докази щодо стеження за одним із журналістів програми. Це почалося через п’ять днів після оприлюднення розслідування про низку елітної нерухомості судді Вищого господарського суду України Артура Ємельянова, оформлену на його колишню дружину. Як встановили журналісти, формальне розлучення дозволило судді уникнути офіційного декларування цих статків. Після виходу матеріалу в ефір, автор щонайменше три рази помічав за собою спостереження біля офісу та власного будинку.
Джоан Барата ситуацію коментує так:
«Ця історія викликає тривогу. Такого не повинно бути в європейській країні. Україна вже є членом Ради Європи та має дотримуватися її стандартів і правил Європейського суду з прав людини у цій галузі.
Це свідчить про дуже важливу проблему в усьому світі – відсутність безпеки журналістів. Проте ще більш тривожним є те, що немає належної реакції від компетентних органів влади.
Це два важливі аспекти. Один з них дуже серйозний – це напади, інший ще гірший – журналіст намагається отримати захист від тих, хто повинен його захищати, але зрештою не отримує. Ми можемо скільки завгодно говорити про свободу слова, але без фізичної безпеки журналістів це неможливо.
Влада має контролювати питання безпеки журналістів. Важливо, щоб вона розуміла, що журналісти виконують дуже важливу функцію. Я не кажу, що інші громадяни не заслуговують на захист. Але влада повинна усвідомлювати, що журналіст заслуговує на особливий захист. По-перше, вони виконують особливу роботу і легко можуть стати мішенню для тих, кому це не до вподоби. По-друге, якщо є загроза життю та безпеці журналіста, через що він відмовляється публікувати наявну в нього інформацію, це шкодить не лише конкретному журналісту, а й всьому суспільству.
Іноді журналісти-розслідувачі стикаються з переслідуванням в інтернеті. Такі речі ми можемо побачити і, наприклад, в Росії. Очевидно, що в цьому не має бути задіяна влада, вона не може витрачати на це гроші. Це дуже розповсюджене явище в Twitter, де боти активно розповсюджують такого роду переслідування. Проте, зрештою, колись це визнають переслідуванням. Тут владі треба налагодити комунікацію з соціальними медіа-платформами, щоб блокувати ботів, зробити все, щоб кількість облікових записів не зростала, щоб блокувати їх від початку, аби вони не могли робити те, що по факту є незаконним. Тому що переслідувати когось, навіть якщо це тільки онлайн, все ж таки злочин».
Враховуючи суспільну важливість роботи журналістів та ризики перед ними, резюмує Джоан Барата, вони потребують особливого захисту – а для цього потрібно дотримуватися відповідних законів.
Джоан Барата зазначає: «Необхідно змушувати владу проводити належні розслідування і відправляти до в'язниці не тільки виконавців, які перешкоджають журналістам, а й знаходити тих, хто за цим стоїть.
У багатьох країнах є прекрасні закони про свободу медіа. Але їх не дотримуються. Отже, крім законів, необхідно змінювати політичну культуру. Політикам треба розуміти, що недостатньо просто ухвалювати закони, вони мають застосовуватись на практиці. Міжнародні організації повинні тиснути на них. А політики – ефективно втілювати закони в життя».
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»:
