Кожному, хто працює в аграрній галузі, відомо, полезахисні лісосмуги – це невід»ємна складова полів. Здавалося б, що у них такого особливого – і не ліс, і не парк, і не сад, а просто посеред поля висаджені рядочками дерева. Однак, саме через занедбаність лісосмуг і, як результат, ерозію грунтів Україна щороку втрачає мільйони тонн зерна. Тож, чим такі важливі лісосмуги? Хто і коли вперше зрозумів необхідність запроваджувати таку технологію масово? Куди зараз зникають лісосмуги? І що нас чекає в тому випадку, якщо все йтиме так, як іде, і невдовзі цього важливого елемента довкілля не стане? Про це говоримо в програмі «Тема:Інший погляд», яку веду я, Олена Зелінченко.

На зв"язку з нами член президії Лісівничої академії наук України, завідувач кафедри лісової меліорації й оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор сільськогосподарських наук, професор Василь Юхновський.

Вітаю! Яку функцію виконують лісосмуги, чим вони такі важливі?

Лісосмуги виконують надзвичайно важливу екологічну функцію, і, перш за все, вони -бастіон проти неспрятливих природних явищ (посух, суховіїв, видування грунту, тобто дефляції грунтів, вітрової ерозії і тд). По-друге, це невід»ємна складова ландшафтів, а ще вони виконують економічну функцію – захищаючи поля, підвищують еколого-економічний потенціал аграрних територій. Тобто, вони суттєво впливають на мікроклімат прилеглих полів, міняють температурний режим у сприятливу сторону, контролюють грунтовий режим, затримують вологу і взимку, і влітку… і таким чином надбавка врожаю йде за рахунок цих мікрокліматичних показників.

Які стандарти має лісосмуга?

Наукою доведено, що найбільш ефективні лісосмуги вузькі, продувних конструкцій. Тобто, в них не повинен накопичуватися сніг узимку. В той же час аеродинаміка повинна бути влаштована так, щоб не було турбулентності повітря. Тоді вітровий потік розділяється на дві сторони – один огинає лісову смугу, а другий проходить крізь дерева, вони накладаються за лісовою смугою, і таким чином на 50% зменшується швидкість вітру в зоні агрономічного впливу. А зона агрономічного впливу – це 30 висот. Тобто, якщо висота лісової смуги 20 метрів (у середньому віці), то на 500-600 метрів змінюються мікрокліматичні показники.

Як цікаво! Бо навряд чи багато хто замислюється над тим, як дме вітер - через чи в обхід лісосмуги. Хто має це контролювати і, відповідно, правильно висаджувати дерева?

Взагалі-то, у нас існувала агромеліоративна служба, яка цим опікувалася. В кожному райсільгоспуправлінні був агролісомеліоратор, він керував фермерськими господарствами (тоді це були колгоспи, радгоспи), у радгоспах це був старший агроном, були плани цих полезахисних лісових смуг (вони, як правило, розміщувалися по кордонах полів). І взагалі за проектами (проектний Лісовий інститут у нас ще є) створювалися оці лісові захисні насадження. Створювалися вони за договорами з колгоспними лісовими підприємствами. Зараз, коли у нас є фермерські господарства, фермери повинні самі цим опікуватися, бо лісосмуги дають тривалий еколого-економічний ефект. Це в їхніх інтересах, але не всі розуміють, більше думають про швидку вигоду. Хоча насправді лісосмуги – не тільки економічна вигода, а й екологія, і біодизайн, і збільшення біорізноманіття, і рекреація... Ну як у степових умовах обійтися без таких видів насаджень!

На сьогодні ми маємо ті лісосмуги, які були посаджені колись давно, кимось. А сьогодні їх висаджують?

Сьогодні дуже мало висаджують. Є окремі випадки, але це швидше виняток. Висаджують передові землевласники, я бачив і в Миронівці, і там, де голандець керує - у Маньківському районі, де вони прорідили ці лісові смуги, зменшили закрайки, привели до нормативу (бо зараз багато цих насаджень розрослися). 30 років фактично догляду немає. Звичайно, коли вони заростають, коли з»являються сухостійні дерева, коли на них нападають пали (пожежі) від стерні, вони втрачають свої захисні властивості. А цього не можна допускати! Лісосмуги, як будь-яка жива система, потребують догляду.

До нашої розмови приєднується голова ради екологічної групи «Печеніги» з Харкова Сергій Шапоренко. Яка ситуація з лісосмугами на Харківщині?

Харківщина знаходиться на межі двох природних зон – це лісостеп і степ, тому при закладці лісосмуг були свої особливості. Приміром, на півдні області більше лісосмуг, які не тільки зупиняли вітер, а й утримували сніг. Тобто, тут було більше лісосмуг із чагарниками. На Харківщині є лісосмуги, які закладалися за великим сталінським планом перетворення природи, коли лісосмуги, на думку багатьох екологів, були чи не єдним надійним захистом. Закладалися лісосмуги квадратами трьох рівнів, і закладалися вони з дубом. Такі ще лишилися де-не-де.

Сьогодні щось робиться для того, аби ці лісосмуги відновити?

Наскільки я знаю, хоча спеціально цим не цікавився, - ні. Бо в нас усі лісосмуги належать до агролісу (це колишні колгоспні ліси), а агроліс дихає на ладан уже давно, тож практично нічого не робиться. Робляться спроби передати ці ліси держлісгоспам, але вони цьому пручаються, тому що для них це тільки проблема, зайвий клопіт. Прибутку законного від них ніякого, відповідальність велика, треба постійно проводити заходи з відновлення, охорони… ситуація в області загалом погіршується.

Дякую вам, пане Сергію. Пане Василю, який вік тих лісосмуг, які є сьогодні? І як довго лісосмуга може існувати без відновлення?

Сергій Шапоренко згадав дуб, це справді головна лісомеліоративна порода для захисту, тому що він довговічний, має потужну крону, що регулює вітер, стійку кореневу систему. У нас багато лісосмуг з акації, а вона 50 років росте, і вже треба її міняти. Більшість нинішніх лісосмуг створені в 50-60-х роках минулого століття, за отим генпланом, який у народі називали сталінським, але там була інша постанова, про полезахисне лісорозведення. Друга хвиля була в 70-х. Тобто, більшість лісосмуг мають вік понад 60 років, і понад 40. Молодих, на жаль, дуже мало. Але ці лісові смуги, створені колись, вони ввійшли у вік повного захисту, меліоративного покриття територій, тобто, вони діють на всю територію. Бо молода лісосмуга заввишки 5 метрів, наприклад, захищає тільки малу прилягаючу територію в 50 метрів. На Харківщині дійсно 26 тисяч гектарів полезахисних лісосмуг, всього ж в Україні 446 тисяч гектарів – це дуже значна цифра! Якщо 10 млн гектарів займає наш лісовий фонд, а лісові смуги майже півмільйона, то ви розумієте, яка це велика цифра. Але за лісосмугами треба доглядати. І вся колізія в тому, що в нас немає гсоподаря. Ніхто точно не знає, скільки зараз у нас лісосмуг, багато вже вирубується, багато реконструюється, але ніхто не задумується над тим, чим може обернутися вирубування лісосмуг, приміром, на півдні. Ми знаємо, які нищівні бурі були наприкінці 60-х років, які великі кошти виділялися тоді для захисту. Та навіть згадаймо пилову бурю на Каховці в 2007 році, пил з цієї бурі був аж у Європі. Літаки не літали, бо український пил піднявся високо вгору. Хочу сказати, що була допущена велика помилка при розпаюванні земель, коли лісосмуги не були надані господарям. А селищні ради (добре якщо хороший господар), то доглядатимуть, а як ні – то в них своїх проблем вистачає, а не лісосмугами займатися. Там, де агроліс, то вони ще більш-менш під охороною. А там, де вони на землях запасів (таких приблизно 40%), там усе залежить від господаря. Мені дуже подобається Костянтин Бриль, голова Запорізької ОДА, він намагається закріпити лісосмуги за фермерами, але закон не дозволяє, бо там це не прописано. В законі лісосмуги – лісовий об»єкт, аде знаходиться він на землях сільськогосподарського призначення. Лісники не хочуть їх брати, бо вони далеко, розсіяні по всій території.

А як в інших країнах із цим?

В інших країнах лісосмуги теж є. Вони, правда, трохи вужчі, але вони є, і там фермерам надаються преференції – їх не оподатковують десь до 5 років, якщо вони створюють лісосмуги. Відповідно, фермери зацікавлені в тому, щоб створювати й охороняти лісосмуги.