Андрій Куликов: Ви писали, що вашу увагу в розвитку НСТУ привернула закритість суспільного мовника. Що спричинило тривогу?

Галина Петренко: Там йдеться про те, що тимчасова виконувачка обов’язків голови правління видала 10 березня наказ, що будь-яка публічна комунікація всіх співробітників НСТУ зі ЗМІ має проходити погодження особисто з нею.

Не хотілося би такої поведінки від суспільного мовника. Окрім того, є ще практична сторона питання. В НСТУ працює 7 000 працівників, які розкидані по всій Україні, важко уявити, що голова правління зможе погоджувати всю їхню комунікацію. Я боюся, це призведе до того, що просто не буде комунікацій.

Ірина Славінська: Про що таке могли десь розповісти співробітники держмовника, щоб їм могло захотітися заборонити спілкування з пресою або тільки з дозволу начальства?

Галина Петренко: В мене було два припущення. Історія про те, що з оргкомітету Євробачення пішла частина людей, які організовували його і почали давати критичні коментарі. Друге — нещодавно відбувався конкурс Нацради з приводу розподілу FM-частот, радіо Промінь не брало участі в конкурсі, колектив радіо дізнався про це з публікації в нас.

Ми взяли коментар в Ганни Бичок, тимчасової виконувачки обов’язків голови правління, чим спричинений цей наказ. Там були довгі формулювання, але є один абзац, що зараз в роботу НСТУ залучено над міжнародними проектами дуже багато людей, і це пов’язано з тим, щоб в них була дисципліна.  

Андрій Куликов: У вашій публікації я також прочитав, що народні депутати почали скаржитися на те, що не отримують свої звичні 20 хвилин ефіру на регіональних філіях ПАТ «НСТУ», колишніх ОДТРК.

Галина Петренко: Це правда. Здається, це прозвучало на засіданні Комітету свободи слова і обговорювалося членами Комітету, що до них почали надходити скарги, зокрема від депутатів-мажоритарників, для яких дуже важливі ефіри і які під час виборчих кампаній дуже зав’язані регіональне мовлення. Члени Комітету свободи слова якраз відстоювали те, що Суспільний мовник мусить надавати ці хвилини ефіру, але за законом про Суспільне мовлення він вже не мусить цього робити.

Андрій Куликов: За вашими спостереженнями, представники яких політичних сил або кіл найактивніше йдуть в ЗМІ?

Галина Петренко: Мені здається, всі. Коли вони приходять на свої виборчі посади, того ж дня починають думати, як оберуться на наступний термін, всі вони занепокоєні ефірами. Зараз мусується багато розмов, чи заходять люди президента на якісь канали, чи вони щось купують.

З логічної точки зору, можна говорити про те, хто зараз може бути зацікавлений, в кого можуть бути гроші, щоб інвестувати в ті ж телеканали. Це можуть бути ті, кого я називаю «безлошадні політики». Це ті, хто вже заробив нормальні гроші, але не мають власних медіа — команда президента, його найперші прибічники.

Друга «гвардія» — наявні великі медіавласники. Ті з них, які хотіли би покритикувати президента в своїх політичних чи бізнесових баталіях, не дуже хочуть ризикувати своїми дуже дорогими легальними активами, є розмови, що вони вкладають гроші в ці інформаційні канали. Третя категорія — це можуть бути ті, хто був колись при владі, і може прагнути реваншу. Це, мені здається, найменш реальний наразі варіант, бо ми бачимо, що з тих медіаактивів, якими вони володіли, їх витискають чи вони їх самі кидають, не фінансують.

Андрій Куликов: А коли нарешті великі гроші прийдуть у радіо?

Галина Петренко: Не скоро. Чисто математично, якщо говорити, що за рекламними зборами радіо на п’ятому місці навіть після зовнішньої реклами, якщо це зросте навіть на 100%, все одно це дозолить радіо наздогнати телебачення.

Андрій Куликов: Наскільки ймовірно, що становище зміниться в результаті створення та успішного функціонування Суспільного мовника?

Галина Петренко: Якщо чесно, зараз перед Суспільним мовником стоять складні завдання. Перед тим, хто зараз стане головою правління НСТУ, стоїть дуже складна задача. При шикарному покритті (якщо говорити про телевізійне), в нього дуже низькі рейтинги. При цьому не можна це підірвати і будувати все з нуля, доводиться реорганізувати, звільняти частину колективу.

Я би була дуже щаслива, щоб в нього зараз вийшло сформувати концепцію, нормально наповнити програмну сітку. Точно не можна говорити, що в такій короткій перспективі року-двох він змінить медіаландштафт, але хай би в нього виходило ставати на ноги — це вже було би дуже добре.

"Громадське радіо"