Таке враження склалося у голови Конфедерації Вільних профспілок України, народного депута-та України Михайла Волинця, який зараз перебуває у Женеві на запрошення Міжнародної Організації Праці. “Протягом останніх років представники зарубіжних профспілок неодноразово висловлювали мені бажання співробітничати з українськими незалежними профспілками журналістів. На жаль, такі якщо й існували, то лише на папері, - зазначив М.Волинець. – Це викликало подив: мовляв, невже у ваших журналістів немає проблем? Адже у світі журналістські профспілки мають більш ніж сторічну історію (та й в Україні в різних регіонах вони успішно працювали в дорадянські часи). Вони зробили великий внесок у забезпечення справжньої незалежності засобів масової інформації і загалом у ста-новлення демократичних традицій в суспільстві. Тому виникало враження, що нинішня українська жу-рналістська еліта до боротьби за демократичні цінності ще не визріла і говорити про європейськість України передчасно. Зараз я дуже радий можливості сповістити своїх колег з різних країн про те, що працівники ЗМІ України спромоглися на організований виступ, обрали страйковий комітет і розпочали створення незалежної профспілки”.

М.Волинець також заявив про свою впевненість у великих перспективах майбутньої Незалежної профспілки працівників ЗМІ. “В Україні раніше не було організації, здатної на професійній основі, на засадах спільної боротьби і взаємної солідарної підтримки забезпечити журналістам соціальні гаран-тії, збереження робочих місць, захист від гонінь за політичними мотивами, але тепер все повинно змі-нитися. Це буде на користь усьому українському суспільству”, - наголосив голова КВПУ. Він висловив готовність допомогти новостворюваній профспілці у налагодженні міжнародних зв’язків, зокрема, для оволодіння багаторічними наробками європейських та американських журналістських профспілок у царині боротьби за трудові права та професійні інтереси своїх членів.

Справді, українські працівники ЗМІ загалом поки що дуже мало обізнані з досвідом своїх зарубі-жних колег. А цей досвід іноді просто вражає. Один лише приклад: ще 1990 року у Федеративній Рес-публіці Німеччини профспілка друкарів та працівників засобів масової інформації виборола для своїх членів 35-годинний робочий тиждень (5 днів по 7 годин або, скажемо, 5 днів по 6 годин плюс у суботу чи неділю 5 годин) – при збереженні попереднього розміру заробітної плати. Для журналістської спі-льноти це мало набагато більше значення, ніж просто додаткова година вільного часу щодня. Адже у багатьох ЗМІ довелося відмовитися від практики понаднормової чи взагалі ненормованої роботи пра-цівників і перейти на двозмінну роботу, з залученням додаткового штату. Наслідком стало значне зниження рівня безробіття серед працівників професій, пов’язаних із ЗМІ, що, у свою чергу, майже нанівець звело шанси власників найняти штрейкбрехерів у випадку страйку і, як наслідок, ще більше зміцнило позиції профспілки – зокрема, у боротьбі за підвищення рівня зарплатні і соціальних гаран-тій, збільшення тривалості відпусток тощо.

“Звичайно, за місяць-два всього не опануєш. Але показово, що якщо українські гірники від ство-рення страййккомів до рішення про необхідність заснування незалежної профспілки йшли рік, праців-ники багатьох інших професій – кілька років, то журналісти на одному засіданні створили оргкомітет незалежної профспілки і страйкком. Це свідчить про високий рівень їхньої свідомості. І не виключено, що незабаром гірникам ще доведеться повчитися у журналістів організовності й згуртованості у боротьбі”, - зазначив М.Волинець.


Прес-служба КВПУ