Комісія з журналістської етики надіслала у засоби масової інформації Заяву щодо висвітлення акції „Повстань, Україно!”. Надаємо текст повністю.

Комісія вимушена констатувати значні порушення норм журналістської етики засобами масової інформації, перш за все центральними телевізійними каналами, під час висвітлення політичних подій в Україні, що передували акціям протесту 16 вересня 2002 року та під час висвітлення самих акцій.

До зафіксованих Комісією порушень належать:

Замовчування діяльності опозиційних сил, ненадання слова опозиції для пояснення своїх вимог, відверта блокада публічних заяв лідерів партій та блоків, яка триває з першої прес-конференції опозиційних сил. Це стосується як комерційних каналів, так і державного, який фінансується з податків усіх громадян України, в тому числі й тих, хто підтримує дії опозиції. Варто нагадати, що за політичні сили, що приймали участь в акції, в березні 2002 року віддали свої голоси понад 55% громадян. Безпрецедентним для історії журналістики незалежної України є факт виходу в ефір семи найпопулярніших каналів абсолютно ідентичних сюжетів про позицію виконавчої влади щодо маніфестацій.

Заниження кількості учасників акцій у Києві як шляхом озвучення неправильного числа маніфестантів, так і завдяки використанню спеціально відібраного відеоряду. Деякі телеканали все ж показували кадри, з яких глядач міг уявити реальну кількість учасників акції, а деякі канали підбирали кадри, відзняті на Європейській площі до підходу основних колон маніфестантів, або кадри, які показували лише один із секторів мітингуючих, без загального плану всього зібрання.

Вирвані з контексту частини виступів лідерів акції не дали глядачам жодної уяви про справжні наміри учасників акції, їхні цілі і засоби їх досягнення.

Тенденційність у висвітленні політичного складу учасників мітингів, наголос виключно на ліві сили, в той час як активну участь у заходах окрім Олександра Мороза та Петра Симоненка брали Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.

Майже повна відсутність інтерв’ю з рядовими учасниками маніфестацій. Це видається тим більш тенденційним на тлі інформаційних випусків попередніх днів, переповнених бліц-інтерв’ю з киянами, які нібито виступали проти проведення акцій протесту. Складається враження, що канали намагаються таким чином переконати глядача, що рядові громадяни просто не мають свого ставлення до політичних подій, якщо вони проходять під антипрезидентськими гаслами.

Наведення в ефірі заяв керівників силових відомств про акції протесту та їх можливі наслідки без спроби перевірити ці заяви або збалансувати їх позицією організаторів акцій. Наголос на професійності і коректності правоохоронних органів під час проведення маніфестацій при повній відсутності інформації про перешкоджання цими ж органами рухові маніфестантів до Києва з інших регіонів України.

Комісія з журналістської етики вважає, що цим порушено такі статті Етичного кодексу українського журналіста:

Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста (п. 5).

Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст (п. 7).

Також Комісія змушена констатувати, що наведені вище факти можуть свідчити про редакційний тиск на журналістів, що суперечить пункту 15 Етичного кодексу: “Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам”.

Комісія закликає керівників українських телеканалів вжити заходів для виправлення ситуації, що склалася. Поглиблення недовіри до ЗМІ, яскравою демонстрацією якої стали результати парламентських виборів 2002 року, може призвести до смерті української журналістики як професії, її перетворення на інструмент пропаганди лише однієї точки зору.

Володимир Мостовий

Голова Комісії з журналістської етики