У Бразилії сьогодні п’ятий змагальний день Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро. Українські спортсмени мають наразі дві медалі: срібну і бронзову. Поки ж вболівальники чекають на перше золото, спортивні експерти аналізують здебільшого невдалі виступи більшості наших спортсменів, а журналісти критикують якість трансляції змагань для українських телеглядачів. Єдиним телетранслятором Ігор на території нашої країни є Національна телекомпанія України, а саме канал «UA: Перший». Ця Олімпіада є першою, на яку головний канал країни не відрядив жодного журналіста! Як зізнався президент НТКУ Зураб Аласанія, сума питання складала 70 тисяч доларів. На своїй сторінці у Facebook телеменеджер був змушений пояснювати, чому вперше держава відмовилась висвітлювати Олімпіаду з місця подій.

Якби один канал не відправив до Бразилії знімальну групу – було би півбіди. Але жоден інший телеканал країни теж не захотів зв’язуватися з недешевим задоволенням - купувати права на трансляції, відповідно, і не відрядив своїх кореспондентів до Ріо. Як наслідок, вітчизняні телевізійники, виходячи з браку ексклюзиву, аби задовольнити хоча би мінімальні потреби в інформації, збирають все можливе відео, яке є у вільному доступі в мережі Інтернет: показують ролики, зняті на смартфони самими спортсменами, або задовольняються Skype-включеннями із Бразилії.

Легендарний спортивний журналіст Валентин Щербачов не один десяток років пропрацював на державному телебаченні. Він не за чутками знає специфіку роботи Першого каналу і чому нині державний мовник країни стикнувся з проблемами висвітлення саме цієї Олімпіади. В інтерв’ю «Главкому» журналіст виклав свою версію, чому в Україні неякісно висвітлюють Олімпійські ігри, як потрібно було шукати гроші на те, аби відрядити журналістів до Бразилії.

-Пане Валентине, як ви стежите за змаганнями у Ріо-де-Жанейро, наскільки наявні трансляції задовольняють ваші запити?

-У нас, як то кажуть, не все вірно куплене, не все задовольняє. Транслятор одержав право висвітлювати змагання. Але, на жаль, не вистачило грошей послати до Бразилії людей, купити коментаторські позиції. Скажімо, якщо взяти стрільбу з лука, то ми знаємо про результати, вночі змагання відбувається. А якщо взяти пневматику, успіх Сергія Куліша (срібло у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 метрів, - «Главком»), то в пряму ефірі ми його виступ не побачили. Натомість в цей час дивилися інші види спорту (на Першому).

-Якщо не «Перший», то за якими медіа, які висвітлюють Олімпіаду стежите, аби вгамувати інформаційну спрагу?

-Зараз в Інтернет є можливість багато телеканалів дивитися. Групи Eurosport, SkySport доступні у всесвітній мережі. Є британські канали, багато можливостей, є сайти, які і вдень і вночі викладають безліч відео зі змагань. У нас же обсяг трансляції не такий великий. Скажімо, показують дзюдо, я хочу бачити виступ Георгія Зантарая (дзюдоїст, виступив у ваговій категорії до 66 кг, - «Главком»), а транслятор нам показує інше татамі. Я маю зв'язок із тренерами, лікарями команди, які в Бразилії перебувають, спілкуюся з ними, аби скласти для себе повну картину того, як там почуваються наші. Знаєте, на трансляція щодо отримання інформації особливого акценту немає.

-Чи були прецеденти у вашій практиці, щоб журналісти «першої кнопки» не поїхали на Олімпіаду? Якщо виникали проблеми з такими відрядженнями, як ви їх вирішували?

-Це вперше таке. На мій погляд, причина в непрофесійній організації суспільного мовлення. Воно би у нас працювало, якби не взялися і не знищили 30 державних каналів (внаслідок реорганізації НТКУ регіональні ДТРК увійшли до єдиної реорганізованої структури, - «Главком»), які об’єдналися під егідою «Першого національного», а тепер і «UA: Перший». Тепер виходить так, що грошей не вистачає на все. Борги великі. Їх розподіляють зараз по всіх компаніях, які входять до «UA: Перший». Трансляція – це мільйони доларів. Потрібно було заплатити за той пакет, який маємо нині, це 200 годин мовлення. Але кілька десятків тисяч доларів все одно не вистачило для того, щоби надіслати коментаторів. Такого ще не було. Завжди виходили із ситуації. Кабмін виділяв гроші, бо це ж державне телебачення, мовляв, як ми можемо не виділити?

-За словами керівника «Першого» Зураба Аласанії, зараз канал працює по-білому на відміну від не таких далеких часів, коли брак грошей компенсували «чорним налом». Отже, дилема переходить у площину: працювати чесно і не мати якісний продукт чи знаходити тіньове чисте фінансування, але задовольняти глядачів…

-Краще нехай буде «але», якщо думати про глядача. Ви розумієте, в нашій країні все «але». Не треба зараз робити вигляд, що нині у нас все по-білому, все так красиво. Якщо по-білому не виходить, значить ви господарі погані. Це однозначно. Тому я і кажу, що за рік до старту змагань потрібно було подумати серйозно над цим і знайти важелі впливу на ситуацію. Все ж було відомо тоді, і ціни на трансляції, на коментаторські позиції. Все це настільки давно відпрацьовано, що, як то кажуть, до школи не ходи. Давайте будемо серйозно ставитися до цієї проблеми. Зараз вона вилізла назовні. Телевізійна студія і розмови в ній не компенсують того, що відбувається на спортивних аренах. Візьміть, регбі-7 (у 2009-му році цей вид спорту був включений до програми Олімпійських ігор-2016), чому б і ні? Пройшов динамічний турнір. Хтось був проти, щоби розширювали програму Олімпійських ігор за рахунок цього виду спорту, але жіноче регбі виявилося дуже динамічним, цікавим для всіх, хто на Олімпіаді. Навіть наші незайняті у змаганнях спортсмени і тренери побували на турнірі з регбі. Однак у нас ніхто не думає наперед. Це так завжди, погана звичка призводить до таких результатів. 

-Проблема ще і в тому, що окрім «Першого» ніхто з українських каналів Ігри в Ріо не показує. Зураб Аласанія пояснює це небажанням комерційних каналів викупити частину прав. Олімпіада настільки неприваблива з комерційної точки зору річ?

-Ні. Якщо вірно і професійно підходити до цього питання, то можна продати. Звичайно, займатися цим потрібно не сьогодні, не перед трансляціями, а за рік потрібно розкручувати. Робити так, щоби залучати рекламодавців. Так, у нас рекламний ринок в Україні не такий щедрий, не такий багатий, але на спорт завжди при нормальному телевізійному менеджменті знаходилися рекламодавці. За рік все можна було би підтягнути.

Мабуть, і цікавість до спорту у керівників каналу є не такого рівня, як це має бути. Окрім спорту, рейтингу цьому каналу нічого не може додати.

-Давайте поговоримо про формат трансляцій. Перший канал країни обрав формат «переклички», коли в прямому ефірі намагається стежити за всіма змаганнями, в яких беруть участь українці. Наскільки це вдалий підхід, адже, наприклад, шанувальник спортивної гімнастики позбавлений можливості повноцінного перегляду змагання зі свого улюбленого виду спорту? З іншого боку, є й плюс - вірогідність проґавити виступ вітчизняних спортсменів мінімальна.

-Тому я і кажу, що дивлюся інші канали. «Перекличка» розриває нам картинку того, що ми хочемо бачити. Так, глядачів багато і смаків багато. Але якщо транслюємо стрільбу з лука, то давайте транслювати її повністю. Якщо транслюємо стрільбу з пневматичної зброї, то давайте транслювати стрільбу з пневматики. Давайте транслювати такими блоками! Не виходить? Значить «перекличка» береться зі спортивних арен. Але немає коментаторських позицій там на спортивних аренах, тому і доводиться застосовувати все, що завгодно. І з телефонів у нас відео іде (в ефірі «Першого»), і зі Skype у нас відео іде. Все це, чесно, не прикрашає.

-Ви хочете сказати, що формат «переклички» є вимушеним, а не свідомо обраним кроком для покращення трансляцій?

-Саме так, це вимушений крок.

-Парадокс ситуації в тому, що в Україні навіть заможні люди позбавлені можливості дивитися Олімпіаду в більш-менш у повному обсязі легально, бо кабельні оператори не пропонують пакети каналів, які транслюють ці змагання. А в тій же Росії щонайменше 5 платних своїх каналів цілодобово показують Ігри з Бразилії. Або «Первый канал» на своєму сайті у відповідному розділі пропонує глядачами до десятка одночасних трансляцій. Чому подібного немає у нас, українські глядачі не цікавляться спортом?

-Візьмемо наших сусідів, тепер вже наших ворогів, так би мовити. Система засобів масової пропаганди полягає в тому, що всі державні канали так чи інакше зайняті трансляціями Олімпіади. І це мова навіть не про приватні ЗМІ. Як би там не було, їх добре вдарили за те, що вони так з допінгом поводилися, але все ж таки у них не знищили державні ЗМІ, є і результат. У них є і спортивні канали, у них є всі умови для того, щоби транслювати. Ну а ми маємо те, що маємо, лише один транслятор. І ніхто з приватних каналів не хотів входити в долю й частково викуповувати. Тому і вийшло так, що лише є одні начебто монополісти. Але монополія в них жалюгідна.

-Комерційні не купили тому, що самі не знають як на цьому заробити?

-Купити Олімпіаду? Витрачання грошей (на Олімпіаду) вдарило б по економіці будь-якого каналу. До того ж, у нас же олігархічні канали. Вони заряджені на те, що «а скоро будуть вибори». Гроші витрачаються на цільову пропаганду якихось особистостей, партій. Скажімо, група каналів «Україна» має футбольні канали, які мають монопольне право на показ футбольних матчів.

-Нещодавно ми стали свідками скандалу, коли українські олімпійці на шляху до Бразилії дали інтерв’ю російському телеканалу, у якому стали на захист спортсменів країни-агресора. З точки зору журналіста, як мали б поводитись наші спортсмени: оголосити табу російським ЗМІ чи Олімпіада поза політикою?

-Маємо зважати на те, як нахабно працюють наші колеги з Росії, як вони провокують і як вони потім виривають слова з контексту. Скажімо, Ліза Бризгіна (легкоатлетка, бронзова призерка Олімпіади в Лондоні-2012 в естафеті 4 по100 метрів, - «Главком») сказала одне, чи два слова, але їх було вмонтовано в загальний контекст. Дівчата, які коментували цьому каналу («Россия 1») навіть не зрозуміли, про що йдеться, коли їм кореспондент задавав запитання «Як ви ставитеся до того, що спортсменів з інших країн покарали за допінг…?». Знаєте, за це багато хто з них і вибачився, було проведено роботу в Ріо-де-Жанейро, в Олімпійському селищі. Тепер у них є зайва мотивація на те, щоби виступати добре.

-В ситуацію втрутився міністр Ігор Жданов. Чи має міністр радити спортсменам на те, з якими ЗМІ спілкуватися, а які ігнорувати?

-Наскільки я зрозумів, він не вказував, принаймні з того, що мені розповідали тренери. Він просто попросив більше не спілкуватися з російськими ЗМІ тому, що вони все перекручують. Зараз, під час змагань особливо це може вибивати з колії хлопців і дівчат, якщо вони даватимуть інтерв’ю, а потім їм з Батьківщини будуть кричати: «ви – зрадники». Немає контактів (з російськими ЗМІ) -немає ніяких проблем. Ось так було поставлене питання. Щоб лаяли спортсменів за це – такого не було. Втручання було досить м’яким. Я завжди не на боці чиновників, але тут не можу сказати, що був якийсь скандал і когось примушували до того, щоби повністю відмовитися від спілкування. Просто була рекомендація і прохання зробити висновки.

-Тривалий час ви займалися питанням створення всеукраїнського спортивного каналу. Чому ідею не вдалося втілити у життя?

-Понад 20 років цим займаюся, розробили його проект. Є економіка цього каналу. Але ні у держави, ні у приватних комерційних мовників немає бажання у це вкладати кошти, розвивати цю тему, хоча вона дуже благодатна. Тим паче зараз, при такій заангажованості політикою на всіх каналах. Одні й ті самі обличчя на каналах дуже набридлі. Спорт, 100% вам кажу, мав би свого глядача. За нашими розрахунками, за 5 років цей канал давав би уже прибуток.

-Наскільки українці готові платити гроші за перегляд західних спортивних телеканалів, якщо допустити їх включення до пакетів українських кабельних операторів?

-За легальний контент небагато хто готовий платити. Я моніторив ситуацію в різних країнах. Свого часу мене цікавило суспільне телебачення Німеччини. Так от, у цій країні далеко не всі навіть заможні люди готові платити. А в нас в Україні при загальній бідності таких і поготів. Десь з одну тисячу своїх друзів і знайомив я опитав, трохи менше 50% за, а трохи більше 50% - проти. Тобто люди не можуть собі дозволити платити за телеконтент. Хоча всі вони за те, щоби національні канали показували більше спорту.

Михайло Глуховський, «Главком»