Це наша маленька перемога — читачів, журналістів, усіх, кому не байдужі українське слово і Держава, —25-річчя з дня виходу першого номера загальнонаціональної україномовної газети «Україна молода».

Неоголошена інформаційна війна в Україні почалася значно раніше, ніж збройне вторгнення «великого брата» на сході країни. Ми далі тримаємося. Віримо, що Україна буде мирною, незалежною і сильною.

Газета має допомагати нацiї стати монолiтною, пiзнати власну iсторiю, традицiї i культуру, повернути українцям їхнiх героїв. На те, щоб стерти в нашiй пам’ятi славну минувшину дiдiв-прадiдiв, «краткому курсу ВКП(б)», а згодом наступнiй iсторiї КПРС i нинiшнiй росiйськiй пропагандi знадобилися десятирiччя. Ось чому щономера в «Українi молодiй» обов’язковi нацiональнi теми, ось чому ми виходимо у свiт винятково українською мовою, хоч нас неодноразово агiтували робити дубляж на «общєпонятном».

І вiддачу вiдчуваємо в постiйному зворотному зв’язку з читачами, в тому, примiром, що на Сумщинi, Чернiгiвщинi, Черкащинi чи Полтавщинi пенсiонери та молодi люди, якi роками читають «УМ», оцiнюють нацiонально-визвольнi звитяги українцiв у попереднi столiття, i надто в XX, так само, як i на Подiллi чи Галичинi. Це єднає нацiю.

Однак це не потрiбно було владi Януковича, цього не розумiє або не хоче розумiти влада постмайданна. У своїй непрофесiйнiй, бездарнiй економiчнiй полiтицi вона встановлює правила гри для нацiональної преси такi ж, як для фiнансово-страхового ринку, металургiв, хiмiкiв чи iнших прибуткових сфер. Душить економiчно українське слово, весь середнiй i малий бiзнес. Тому загальнодержавнi українськi ЗМІ можна вже перерахувати на пальцях однiєї руки, чого не могли «досягти» комунiсти чи януковичi.

«Україна молода», попри все, бореться з такими обставинами i служить українськiй справi. При пiдтримцi наших постiйних багаторiчних читачiв ми зможемо зробити значно бiльше для того, щоб українське в Українi поважалося й домiнувало.